Постанова № 56223249, 25.02.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/1659/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

25 лютого 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагентства у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Головного управління Держземагентства в Чернівецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Лукачанської сільської ради Кельменецького району Чернівецької області та передати безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,9900 га.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.12.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову.

Сторони в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Позивач та відповідач надіслали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 06.02.2015 р. позивач звернулася до відповідача із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,9900 га кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: Чернівецька область, Кельменецький район, Лукачанської сільської ради, урочище "Біля могили" та 1,0100 га, кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою Кельменецький район, Лукачанська сільська рада, урочище "Біля могили". Вказані заяви зареєстровані відповідачем 10.02.2015 р. за вх. № 207 та 208.

За результатами розгляду, Головне управління Держземагентства у Чернівецькій області листом від 27.02.2015 за вх. № 0-24-0.31-2938/2-15 відмовило в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, посилаючись на ст. 15-1 та ч.4 ст. 116 ЗК України.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.03.2015 р. позивачка повторно звернулась до Головного управління Держземагентства Чернівецькій області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0100 га, кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства за адресою: Чернівецька область, Кельменецький район, Лукачанської сільської ради, урочище "Біля ферми" за межами населеного пункту.

Наказом Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області від 23.04.2015 р. №24-312/14-15-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність позивачці земельну ділянку площею 1,0100 га (кадастровий номер НОМЕР_2) із земель державної власності сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Чернівецької області Кельменецького району Лукачанської сільської ради, урочище "Біля ферми" (за межами населеного пункту).

Вважаючи відмову у розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9900 га протиправною, позивачка звернулася до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що позивачка не зверталась із заявою до відповідача про збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст. 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства, а тому посилання в позовній заяві та письмових поясненнях про порушення відповідачем положення ч.7 ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» є необґрунтованими та безпідставними, також судом зазначено, що позовна вимога щодо зобов'язання відповідача прийняти конкретно визначені рішення є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до п. «в» ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст. 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, серед іншого, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 ЗК України, якою передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у порядку безкоштовної приватизації.

Головним управлінням Держземагентства у Чернівецькій області відмовлено у задоволенні заяви позивача від 06.02.2015 року про затвердження проекту із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,9900 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства. Відповідач зазначив, що враховуючи кількість наявних земель запасу та кількість звернень громадян з метою отримання земельних ділянок у власність або користування позивачу відмовлено у задоволенні заяв.

Згідно ст.1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про особисте селянське господарство» для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Пунктом 3 частини 4 статті 10 Закону України «Про особисте селянське господарство» встановлено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень сприяють особистим селянським господарствам, у т.ч. щодо виділення земельних ділянок єдиним масивом.

Отже, враховуючи наведені норми, виділення земельних ділянок єдиним масивом здійснюється відносно особистих селянських господарств, які обліковуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами за місцем розташування земельної ділянки та фізичним особам, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Так, відповідно до довідки Лукачанської сільської ради від 16.06.2014 року №364 повідомляється, що за ОСОБА_2 дійсно рахується земельна ділянка розміром 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в тому числі 1,01 га в урочищі «Біля Ферми» та 0,99 в урочищі «Біля Могили».

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зі змісту наведених норм вбачається, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, позивач виконала вимоги закону в частині надання необхідних документів відповідно до ст. 118 ЗК України.

У листі № 0-24-0.31-2938/2-15 від 27.02.2015 відповідачем не вказано передбачених Земельним кодексом України підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок у власність загальною площею 0,9900 га кадастровий номер НОМЕР_1 та загальною площею 1,0100 га кадастровий номер НОМЕР_2 за адресою Кельменецький район Лукачанська сільська рада урочище «Біля могили»; вказані відповідачем обставини щодо можливості надання іншим громадянам відповідного дозволу не є тими підставами, з якими ст. 118 Земельного кодексу України пов'язує необхідність відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

До того ж, суд апеляційної інстанції зауважує, що Головним управлінням Держземагентства у Чернівецькій області прийнято наказ №24-312/14-15-сг від 23.04.2015 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Лукачанської сільської ради, урочище «Біля ферми», Кельменецького району, Чернівецької області (за межами населеного пункту та надано у власність гр. ОСОБА_2, земельну ділянку, площею 1,0100 га (кадастровий номер НОМЕР_2) із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Отже позивачу все ж таки відповідачем затверджено проект землеустрою та надано у власність земельну ділянку загальною площею 1,0100 га, проте стосовно земельної ділянки загальною площею 0,9900 га не було вчинено вказаних дій.

Таким чином відповідач неправомірно відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Лукачанської сільської ради та передачі безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,9900 га.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Лукачанської сільської ради Кельменецького району Чернівецької області та передачі безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,9900 га, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч.1 ст.2 та ч.3 ст.2 КАС України в кореспонденції з приписами ст.6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, слідує, що суд не може перебирати на себе функцій органу, дії або бездіяльність якого оскаржуються.

Аналізуючи зазначені у частині 2 статті 162 КАС способи захисту порушеного права, суд приходить до висновку, що вони не містять виняткового переліку. У абзаці другому зазначеної статті законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, а суд не може підміняти орган, дії або бездіяльність якого оскаржуються, та враховуючи, що будь-яке рішення в частині надання дозволу позивачу на земельну ділянку не приймалось, то суд приходить до висновку, що на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, належним захистом порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин, буде зобов'язання повторно розглянути заяву від 06.02.2015 року щодо затвердження проекту із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,9900 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства, відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України.

Наведене узгоджується також з роз'ясненнями зазначеними у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 (в редакції із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму ВСУ від 19.03.2010 року №2) "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", в п. 7 якої вказано, що при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону, в тому числі, вирішує відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України від 19 червня 2003 р. N 973-IV "Про фермерське господарство" питання про надання земельної ділянки у власність або оренду для створення фермерського господарства, якщо відповідна районна (міська) державна адміністрація чи орган місцевого самоврядування безпідставно відмовили в цьому. В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд не повинен вирішувати питання зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень, прийняти позитивне чи інше рішення по заяві позивача, адже Головне управління Держземагентства у Чернівецькій області повинно діяти в межах Закону і своїх повноважень при прийнятті будь-яких рішень.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 3 ст. 94 КАС України).

За таких обставин, відповідно до ст. 94 КАС України, поверненню з Державного бюджету України підлягає 1346,62 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагентства у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії скасувати, прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

1. Визнати неправомірними дії Головного управління Держземагентства у Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_2 у затвердженні проекту із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,9900 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства.

2. Зобов'язати Головне управління Держземагенства у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 06.02.2015 року щодо затвердження проекту із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,9900 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства, відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1346 (одна тисяча триста сорок шість) грн. 62 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держземагентства у Чернівецькій області.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М. Судді Сторчак В. Ю. Ватаманюк Р.В.