Ухвала суду № 56223142, 01.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/21913/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційні скарги ОСОБА_2 та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Відповідач-1, Мін'юст), Державної казначейської служби України (далі - Відповідач-2, ДКС України) про:

- визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжова М.В., в проваджені якого знаходиться виконавче провадження з примусового виконання рішення №36762/06, видане 31.07.2014 року Європейським судом з прав людини;

- стягнення на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 42 681,60 грн.;

- зобов`язання Міністерства юстиції України та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати свій обов'язок щодо стягнення заробітної плати за виконавчим документом та вжити додаткові заходи індивідуального характеру за рішенням №3672/06, виданим 31.07.2014 року Європейським судом з прав людини.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2015 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо примусового виконання рішення №3672/06, виданого 31.07.2014 року Європейським судом з прав людини, в частині виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.01.2011 року у справі №2-4017/2011; зобов`язано вжити додаткові заходи індивідуального характеру щодо виконання рішення №3672/06, виданого 31.07.2014 року Європейським судом з прав людини, в частині виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.01.2011 року у справі №2-4017/2011. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи постанову суду першої інстанції такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанови в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у вказаній частині нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. При цьому наголошує на неврахуванні судом факту завдання моральної шкоди бездіяльністю Відповідача-1.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому звертає увагу на порушення судом норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на неповному дослідженні всіх обставин справи.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у відкритому судовому засіданні без фіксації технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26.01.2011 року у справі №2-4017/2011 (т. 1 а.с. 84-87) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, ДП «Науково-виробниче природоохоронне об'єднання», третя особа - ОСОБА_5, - визнано незаконним та скасовано наказ №231-О від 25.03.2010 року, яким звільнено Позивача з посади директора ДП «Науково-виробниче природоохоронне об'єднання», зобов'язано Мінприроди України поновити ОСОБА_4 на посаді директора ДП «Науково-виробниче природоохоронне об'єднання» з 25.03.2010 року, стягнуто з ДП «Науково-виробниче природоохоронне об'єднання» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 42 681,60 грн., стягнуто з Мінприроди України на користь ОСОБА_4 3 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

27.08.2014 року Позивач звернулася до ДВС України із заявою про виплату відшкодування (т. 1 а.с. 89-90).

Постановою головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Єжовим М.В. від 29.08.2014 року ВП №44555151 (т. 1 а.с. 99) відкрито виконавче провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини №36762/06 у справі «Стефан та 249 інших заяв проти України», виданого 31.07.2014 року, в якому зазначено: (a) упродовж трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які залишаються такими, що підлягають виконанню, та виплатити по 2000 (дві тисячі) євро кожному із заявників або їх правонаступників, зазначених у додатку 1, в якості відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватися заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; (b) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти. При цьому боржнику було надано семиденний строк для добровільного виконання постанови з моменту її винесення.

Боржником за вказаним рішенням є Держава, а стягувачем - ОСОБА_2.

З матеріалів справи вбачається, що 21.10.2014 року Позивачу згідно платіжного доручення Мін'юсту України від 26.09.2014 року №6477 (т. 1 а.с. 118) було перераховано 33 220,81 грн. за рішенням Європейського суду з прав людини, що складали еквівалент 2 000,00 євро.

Крім того, листом від 11.02.2015 року №2.-871/11 (т. 1 а.с. 124) Відповідачем-1 направлено до ДП «Науково-виробниче природоохоронне об'єднання» та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України вимогу державного виконавця №871/11-В про надання у триденний строк повідомлення про повне чи часткове виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26.01.2011 року.

Листом від 18.03.2015 року №5/1-6/2574-15 (т. 1 а.с. 126-127) Мінприроди України повідомило Відповідача-1, що після призначення Голови комісії з проведення реорганізації Мінприроди України буде вжито всі необхідні дії для належного виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26.01.2011 року у справі №2-4017/11.

Листом від 16.06.2015 року №З-11441, З-11490-20-2./871-11 (т. 1 а.с. 134) Відповідачем-1 направлено до ДП «Науково-виробниче природоохоронне об'єднання» та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України повторну вимогу державного виконавця №871/11-В про надання у триденний строк повідомлення про повне чи часткове виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26.01.2011 року.

У відповідь Мінприроди України направила Відповідачу-1 лист від 30.07.2015 року №5/3-6/9238-15 (т. 1 а.с. 159-160), в якому зазначило, що після внесення в єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформації щодо призначення Голови комісії з проведення реорганізації Мінприроди України буде вжито всі необхідні дії для належного виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26.01.2011 року у справі №2-4017/11.

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 3, 5, 7, 8, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 36, 65, 75, 89, 90 Закону України «Про виконавче провадження», а також ст. ст. 23, 1167, 1173 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідачем-1 не забезпечено виконання судового рішення в частині поновлення Позивача на посаді та сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку з чим позовні вимоги окрім стягнення моральної шкоди, є обґрунтованими.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон про ЄСПЛ) виконання рішень здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Статтею 5 Закону про ЄСПЛ передбачено, що протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва (орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень) надсилає стислий виклад Рішення Стягувачеві, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, всім державним органам, посадовим особам та іншим суб'єктам, безпосередньо причетним до справи, за якою постановлено Рішення.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначено, що рішення Суду підлягають виконанню державною виконавчою службою з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом та Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до ст. 7 Закону про ЄСПЛ державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті «б» цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Неподання Стягувачем заяви про виплату відшкодування не є перешкодою для виконання Рішення.

Приписи ст. 8 Закону про ЄСПЛ визначають, що виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення.

Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті «б» частини першої статті 7 цього Закону.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України «Про виконавче провадження».

Підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає Органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішення Європейського суду з прав людини було виконано Державою в частині виплати 2000 (дві тисячі) євро в якості відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Разом з тим, Окружний адміністративний суд м. Києва вірно зазначив, що поряд з відшкодуванням матеріальної і моральної шкоди Європейський суд з прав людини поклав на боржника обов'язок забезпечити виконання рішення національних органів, а саме - рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26.01.2011 року у справі №2-4017/11.

У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 1 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями абз. 2 ч. 2 ст. 25 Закону закріплено, що у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Мінприроди України у наданий для добровільного виконання рішення суду строк останнє виконано не було, а тому Відповідачем-1 на адресу боржника направлялися вимога 871/11-В від 11.02.2015 року та повторна вимога №871/11-В від 16.06.2015 року про виконання судового рішення від 26.01.2011 року.

Крім того, постановою головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Бойком О.М. від 03.09.2015 року ВП №48621970 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-4017/11 від 22.08.2014 року, виданого Шевченківським районним судом м. Києва (т. 1 а.с. 200).

Приписи ч. 1 ст. 28 Закону визначають, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що з Мінприроди України постановою головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Бойком О.М. від 23.11.2015 року ВП №48621970 (т. 1 а.с. 202) стягнуто виконавчий збір у розмірі 2 040,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У зв'язку з невиконанням без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, постановою головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Бойком О.М. від 23.11.2015 року ВП №48621970 (т. 1 а.с. 203) за невиконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва накладено на Мінприроди України штраф у розмірі 680,00 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, рішення суду у повному обсязі боржником виконано не було.

Приписами ч. 2 ст. 89 Закону визначено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 90 Закону за порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про невжиття Відповідачем-1 всіх передбачених положеннями Закону способів, прийомів і засобів, спрямованих на забезпечення виконання рішення Європейського суду з прав людини в частині виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26.01.2011 року.

Посилання Відповідача-1 на те, що згідно платіжного доручення від 01.12.2015 року №2901 Позивачу було перераховано 49 534,80 грн. на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва, а відтак висновки суду першої інстанції про невиконання рішення національного органу є передчасними судова колегія оцінює критично, оскільки, як вірно підкреслив Окружний адміністративний суд м. Києва, рішення суду в частині поновлення на роботі виконано не було.

Крім того, наголошення Мін'юсту України на тому, що на Мінприроди України постановою головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Бойком О.М. від 23.11.2015 року було накладено штраф у розмірі 1 360,00 грн., а також направлено вимогу державного виконавця від 17.11.2015 року судовою колегією оцінюється критично, оскільки відповідних доказів на підтвердження вказаних обставин Мін'юстом України, у тому числі на виконання вимог ухвали суду 16.02.2016 року, не надано.

Твердження Відповідача-1 про проведення виконавчих дій останнім у відповідності до вимог чинного законодавства спростовуються, поряд з іншим, таким.

Згідно приписів ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Крім того, колегія суддів зауважує, що з аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 124 Конституції України.

Отже, основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту, чого Відповідачем-1 по відношенню до ОСОБА_2 забезпечено не було.

З огляду на викладене, судова колегія повністю погоджується з твердженням Окружного адміністративного суду м. Києва в частині обґрунтованості позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Відповідача-1 щодо примусового виконання рішення №3672/06, виданого 31.07.2014 року Європейським судом з прав людини у справі «Стефан та 249 інших заяви проти України» в частині виконання судового рішення національного органу упродовж трьох місяців та, як наслідок, зобов'язання вжити додаткові заходи індивідуального характеру щодо виконання рішення №3672/06 виданого 31.07.2014 Європейським судом з прав людини у справі «Стефан та 249 інших заяви проти України» в частині виконання судового рішення національного органу.

Оцінюючи посилання суду першої інстанції на безпідставність позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 440 ЦК України той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Немайнова шкода втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як вірно зазначено Окружним адміністративним судом м. Києва, Позивачем не було надано доказів щодо наявності моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Судом встановлено, що відсутні обставини, що підтверджують факт заподіяння Позивачам моральних чи фізичних страждань з боку Відповідача-1, а тому судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.