Постанова № 56222842, 22.02.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2016 р. Справа № 805/4916/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" до Мар'їнської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Мар'їнської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення. В обґрунтування позовних вимог зазначив те, що контролюючий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення, неправомірно збільшив суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість, оскільки господарські операції з контрагентом ТОВ «Лювіс і К» здійснювались у межах господарської діяльності, підтверджені необхідними первинними документами.

02 лютого 2016 року з урахуванням уточнення позовних вимог Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.08.2015 року № 0000152271 (а.с.183).

Представник позивача до судового засідання не з'явився, через відділ діловодства та документообігу суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. З урахуванням вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (код ЄДРПОУ 34032208, 85670, Донецька обл., місто Вугледар, вул. Магістральна, 4) зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом 10.04.2006 року.

08 квітня 2015 року за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Лювіс і К» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року Мар'їнською об'єднаною держаною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області складено акт №201/05-38/220/34032208.

З висновків вбачається, що підприємством порушено п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 26934 грн., в т.ч. за період серпень 2014 року на суму 14036,98 грн., жовтень 2014 року - 10913,58 грн., листопад - 1983,38 грн.; п.138.1, п.138.2 ст.138 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за 2014 рік на суму 134670 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2014 рік на прибуток за 2014 рік.

21 квітня 2015 року позивачем до Мар'їнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області подано заперечення на акт документальної позапланової перевірки.

28 квітня 2015 року відповідачем надана відповідь з висновків якої вбачається, що акт складений відповідно до вимог чинного законодавства є правомірним.

05 травня 2015 року Мар'їнською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області винесено податкове повідомлення-рішення №000007/220/1036, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40401,00 грн.

20 травня 2015 року позивачем до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області подано заперечення на податкове повідомлення-рішення №000007/220/1036 від 05 травня 2015 року.

23 липня 2015 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято рішення про результати розгляду скарги яким скасовано податкове повідомлення-рішення №000007/220/1036 від 05 травня 2015 року.

26 серпня 2015 року Мар'їнською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0000152271, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37426,50 грн., в т.ч. за основним платежем 24951 грн., за штрафними санкціями 12475,50 грн.

07 вересня 2015 року позивачем до Державної фіскальної служби у Донецькій області подана скарга на податкове повідомлення-рішення №0000152271 від 26 серпня 2015 року.

13 жовтня 2015 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скаргу - без задоволення.

Судом встановлено, що 13 листопада 2012 року між покупцем ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" та продавцем ТОВ «Лювіс і К» укладено договори поставки №469 предметом якого є передача продукції згідно специфікації на загальну суму 20906,37 грн.

На виконання умов договору складені додаткові угоди від 01.08.2014 року, 06.08.2014 року, 12.08.2014 року, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні: №655 від 01.08.2014 року на суму 25809,84 грн. (в т.ч. ПДВ 4301,64 грн.), №657 від 01.08.2014 року на суму 2449,80 грн. (в т.ч. ПДВ 408,30 грн.), №661 від 06.08.2014 року на суму 14183,98 грн. (в т.ч. ПДВ 2364,00 грн.), №662 від 08.08.2014 року на суму 9600,00 грн. (вт.ч. ПДВ 1600,00 грн.), №687 від 15.08.2014 року на суму 32178,27 грн. (в т.ч. ПДВ 5363,05 грн.).

23 серпня 2014 року між між покупцем ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" та продавцем ТОВ «Лювіс і К» укладено договори поставки №171 предметом якого є продаж продукції згідно специфікацій.

На виконання умов договору складені специфікації 08.10.2014 року, 10.10.2014 року, 13.10.2014 року, 15.10.2014 року, 17.10.2014 року, 20.10.2014 року, 21.10.2014 року, 23.10.2014 року, 24.10.2014 року, 27.10.2014 року, 29.10.2014 року, 31.10.2014 року; видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні: №833 від 27.10.2014 року на суму 9800,28 грн. (в т.ч. ПДВ 1633,38 грн.), №848 від 31.10.2014 року на суму 499,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 83,30 грн.), №839 від 29.10.2014 року на суму 6800,40 грн. (в т.ч. ПДВ 1133,40 грн.), №828 від 24.10.2014 року на суму 1480,08 грн. (в т.ч. ПДВ 246,68 грн.), №827 від 23.10.2014 року на суму 7000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1166,67 грн.), № 805 від 17.10.2014 року на суму 4999,80грн. (в т.ч. ПДВ 833,30 грн.);№ 799 від 10.10.2014 року на суму 5500,20 грн. (в т.ч. ПДВ 916,70 грн.); № 795 від 08.10.2014 року на суму 4100,00грн. (в т.ч. ПДВ 683,33 грн.); № 837 від 29.10.2014 року на суму 2100,00грн. (в т.ч. 350,00ПДВ грн.); № 802 від 13.10.2014 року на суму 10200,60 грн. (в т.ч. ПДВ 1700,10грн.); № 823 від 20.10.2014 року на суму 10200,60грн. (в т.ч. ПДВ 1700,10грн.); № 806 від 15.10.2014 року на суму 12600,00грн. (в т.ч. ПДВ 2100,00грн.); № 826 від 21.10.2014 року на суму 2100,00 грн. (в т.ч. ПДВ 350 грн.).

Оплата за товар здійснена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Лювіс і К», що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

19 вересня 2014 року та 20 листопада 2014 року позивачем до контролюючого органу подані податкові декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року та жовтень 2014 року відповідно. З розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів вбачається включення вказаних сум до податкового кредиту.

Згідно п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону №996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги), є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише посиланням на відсутність у контрагентів платника податку основних фондів, складських приміщень, трудових ресурсів тощо, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про укладення позивачем договорів постачання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, будь-то рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «нереальності» здійснених контрагентом позивача господарських операцій. Також, контролюючим органом не надано жодного доказу щодо наявності обвинувального вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів останнього.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що порушення податкового законодавства контрагентом платника податків не може бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Відповідно до положень ч.1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, відповідачем не надано суду будь-яких доказів щодо існування судового рішення про визнання недійсними договорів постачання, укладених позивачем з контрагентами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000152271 від 26.08.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно платіжного доручення № 1669 від 12.11.2015 року за подання адміністративного позову позивачем сплачено 1218 грн. судового збору. У зв'язку з цим, на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 1218 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ

Позов Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" до Мар'їнської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Мар'їнської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області №0000152271 від 26.08.2015 року.

Стягнути з Мар'їнської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" судові витрати у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кошкош О.О.