Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
02 березня 2016 р. № 820/11258/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Зінченка А.В.
При секретарі - Алавердян Е.А.
За участі:
Представника позивача - Рись В.Г.
Представника відповідача - Піскун О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач, КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000642201 від 26.10.2015, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств всього на суму 2 864 983, 50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 1 909 989,00 грн., та за штрафними санкціями у сумі 954 994, 50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000652201 від 26.10.2015, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 3 429 888, 00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 2 286 592,00 грн., та за штрафними санкціями у сумі 1 143 296, 00 грн.
Свій позов позивач обґрунтував тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Лагуна 057" за період з 01.08.2014 по 30.09.2014 та з 01.12.2014 по 31.01.2015; ТОВ ТВП «Астек» за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 та з 01.03.2015 по 31.03.2015; ТОВ "НПП "Укренергострой" за період з 01.09.2014 по 31.10.2014 та з 01.12.2014 по 31.12.2014; ТОВ «Ресурс Плюс» за період з 01.10.2014 по 30.11.2014; ПП «Солметснаб» за період з 01.08.2014 по 31.01.2015; ТОВ «БК «Дуоліт» за період з 01.06.2014 по 30.06.2014 та з 01.08.2014 по 31.01.2015; ТОВ «БДУ» за період з 01.11.2014 по 30.12.2014; ТОВ «БК «Рубікон-Альфа» за період з 01.12.2014 по 31.12.2014; ТОВ «Омега-Опт-Торг» за період з 01.10.2014 по 30.11.2014.
За результатами проведення перевірки був складений Акт від 08.09.2015 № 328/20-34-22-02-05/37763844. До перевірки позивачем були надані всі необхідні первинні документи, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій з постачання будматеріалів та виконання підрядних робіт з поточного та капітального ремонтів. Посилання відповідача в акті перевірки, як на підставу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, на податкову інформацію (лист-застереження про неможливість документального підтвердження господарських відносин контрагента позивача ТОВ "Омега-Опт-Трейд» з його постачальниками; акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача та акти про неможливість підтвердження відносин між контрагентами позивача ТОВ «Лагуна 057», ТОВ «БК Дуоліт», ПП «Солметснаб», ТОВ НПП «Укренергострой» та ТОВ БК «Рубікон-Альфа») є недопустимим, оскільки висновки, викладені в зазначених документах не стосуються прав чи обов'язків позивача, як платника податків. Зазначені акти свідчать лише про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача .
Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення товариством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що винесені ДПІ у Московському районі м. Харкова податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими. У запереченнях на адміністративний позов зазначив, що для здійснення господарських взаємовідносин із контрагентами платником укладено низку договорів на постчання будівельних матеріалів та виконання ремонтно-будівельних робіт. З урахуванням великого об'єму замовлених робіт, специфіки їх виконання, наявну податкову інформацію щодо відсутності умов для виконання договорів контрагентами позивача, вважає що, це в свою чергу унеможливлює виконання таких послуг працівниками контрагентів. На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Комунальне підприємство "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області як платник податків.
В період з 12.08.2015 по 01.09.2015 відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство».
За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 08.09.2015 № 328/20-34-22-02-05/37763844 про результати документальної позапланової виїзної перевірки КП «ХРБП» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лагуна 057» за період з 01.08.2014 по 30.09.2014 та з 01.12.2014 по 31.01.2015; ТОВ ТВП «Астек» за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 та з 01.03.2015 по 31.03.2015; ТОВ «НПП «Укренергострой» за період з 01.09.2014 по 31.10.2014 та з 01.12.2014 по 31.12.2014; ТОВ «Ресурс Плюс» за період з 01.10.2014 по 30.11.2014; ПП «Солметснаб» за період з 01.08.2014 по 31.01.2015; ТОВ «БК «Дуоліт» за період з 01.06.2014 по 30.06.2014 та з 01.08.2014 по 31.01.2015; ТОВ «БДУ» за період з 01.11.2014 по 30.12.2014; ТОВ «БК «Рубікон-Альфа» за період з 01.12.2014 по 31.12.2014; ТОВ «Омега-Опт-Торг» за період з 01.10.2014 по 30.11.2014.
Відповідно до висновків акту перевірки №328/20-34-22-02-05/37763844, перевіркою КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" встановлено порушення: 1) п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139, п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України завищено показник витрат в загальній сумі 10 611 049, 0 грн., у т.ч. за 2014 рік на суму 10 611 049, 0 грн. , внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1 909 989, 0 грн., у т.ч. за 2014 р. на суму 1 909 989, 0 грн.; 2) п.п. 198.3 п. 198.4 ст. 198 ПК України завищено податковий кредит в загальній сумі 2 286 592, 00 грн., в т.ч. за жовтень 2014 р. в сумі 29 318, 00 грн., за листопад 2014 р. в сумі 1 047 625, 00 грн., за грудень 2014 на суму 1045267 грн., за січень 2015 на суму 164382 грн., внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 286 592, 00 грн., в т.ч. за жовтень 2014 р. в сумі 29 318, 00 грн., за листопад 2014 р. в сумі 1 047 625, 00 грн., за грудень 2014 на суму 1045267 грн., за січень 2015 на суму 164382 грн.
На підставі висновків акту від 08.09.2015 №328/20-34-22-02-05/37763844, контролюючим органом було складено податкове повідомлення-рішення №0000642201 від 26.10.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств всього на суму 2 864 983, 50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 1 909 989,00 грн., та за штрафними санкціями у сумі 954 994, 50 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000652201 від 26.10.2015, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 3 429 888, 00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 2 286 592,00 грн., та за штрафними санкціями у сумі 1 143 296, 00 грн.
В порядку досудового оскарження податкових повідомлень-рішень позивачем на адресу відповідача було подано заперечення від 19.10.2015 № 555 на акт перевірки від 08.09.2015 № 328/20-34-22-02-05/37763844, в яких позивач просив скасувати висновки акту перевірки.
На адресу відповідача було надіслано відповідь від 26.10.2015 №5424/20-34-22-05-16, із змісту якої вбачається, що висновки зроблені в акті перевірки від від 08.09.2015 № 328/20-34-22-02-05/37763844 в частині порушень, на які підприємством надані заперечення, визнані правомірними та залишені без змін.
По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).
Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується удвох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
На підтвердження реальності здійснення господарської операції між позивачем та ПП "Солметснаб", ТОВ "Лагуна 057", ТОВ "НПП "Укренергострой", ТОВ "БК Дуоліт", ТОВ "БК Рубікон-Альфа", ТОВ "Омега-Опт-Торг" позивачем до матеріалів справи надано наступні документи:
- договори підряду, укладені між позивачем (замовник) та ТОВ "Лагуна 057" (підрядник), відповідно до яких, підрядник зобов'язується у 2014 - 2015 роках надати замовникові послуги з поточного та капітального ремонту житлових будинків (ремонти мяких покрівель, ремонт під'їзду, ремонт стін фасаду, ремонти внутрішніх мереж, ремонт ганків житлових будинків, ), а замовник прийняти і оплатити такі послуги. Предмет та ціна договору визначені в кожному договорі окремо.
До договорів укладена договірна ціна та локальні кошториси на будівельні роботи, дефектні акти, витрати підраховані в відомостях ресурсів.
Зміна майнового стану вбачається з розрахунків загальновиробничих витрат до договірної ціни.
Реальність проведення господарської операції підтверджується також довідкою виконаних будівельних робіт та витрати за актом приймання виконаних робіт та податковими накладними.
Суд встановив, що зазначені вище договори КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" та ТОВ "Лагуна 057" є типовими та відповідають вимогам ЦК України. Реальність господарських операцій підтверджується документами наданими до договорів.
- договори підряду, укладені між позивачем (замовник) та ПП "Солметснаб" (підрядник), відповідно до яких, підрядник зобов'язується у 2014 році надати замовникові послуги з поточного та капітального ремонту житлових будинків (ремонти мяких та шиферних покрівель, ремонт стін фасаду, ремонти жолобів тощо ), а замовник прийняти і оплатити такі послуги. Предмет та ціна договору визначені в кожному договорі окремо.
До договорів укладена договірна ціна та локальні кошториси на будівельні роботи, дефектні акти, витрати підраховані в відомостях ресурсів, розрахунках.
Зміна майнового стану вбачається з розрахунків загальновиробничих витрат до договірної ціни.
Реальність проведення господарської операції підтверджується також довідкою виконаних будівельних робіт та витрати за актом приймання виконаних робіт та податковими накладними.
Суд встановив, що зазначені вище договори КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" та ПП "Солметснаб" є типовими та відповідають вимогам ЦК України. Реальність господарських операцій підтверджується документами наданими до договорів.
- договори підряду, укладені між позивачем (замовник) та ТОВ "НПП "Укренергострой" (підрядник), відповідно до яких, підрядник зобов'язується у 2014 році надати замовникові послуги з поточного та капітального ремонту житлових будинків (ремонти мяких та шиферних покрівель, герметизації стиків, ремонти водостічних труб, ремонт парапетів, стін фасаду тощо), а замовник прийняти і оплатити такі послуги. Предмет та ціна договору визначені в кожному договорі окремо.
До договорів укладена договірна ціна та локальні кошториси на будівельні роботи, дефектні акти, витрати підраховані в відомостях ресурсів та розрахунках.
Зміна майнового стану вбачається з розрахунків загальновиробничих витрат до договірної ціни.
Реальність проведення господарської операції підтверджується також довідкою виконаних будівельних робіт та витрати за актом приймання виконаних робіт та податковими накладними.
Суд встановив, що зазначені вище договори КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" та ТОВ "НПП "Укренергострой" є типовими та відповідають вимогам ЦК України. Реальність господарських операцій підтверджується документами наданими до договорів.
- договори підряду, укладені між позивачем (замовник) та ТОВ "БК Дуоліт" (підрядник), відповідно до яких, підрядник зобов'язується у 2014 році надати замовникові послуги з поточного ремонту житлових будинків (ремонти м'яких та шиферних покрівель, ремонт оголовків, витяжних стояків, вентиляційних шахт, установки «зонтів», ремонти козирків, ганків, вхідних груп, ремонт стін цоколя тощо), а замовник прийняти і оплатити такі послуги. Предмет та ціна договору визначені в кожному договорі окремо.
До договорів укладена договірна ціна та локальні кошториси на будівельні роботи, дефектні акти, витрати підраховані в відомостях ресурсів та розрахунках.
Зміна майнового стану вбачається з розрахунків загальновиробничих витрат до договірної ціни.
Реальність проведення господарської операції підтверджується також довідкою виконаних будівельних робіт, дефектними актами, актами приймання виконаних робіт та податковими накладними.
Суд встановив, що зазначені вище договори КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" та ТОВ "БК Дуоліт" є типовими та відповідають вимогам ЦК України. Реальність господарських операцій підтверджується документами наданими до договорів.
На підтвердження реальності проведення господарської операції з постачання природного піску від ТОВ «Омега-опт-торг»до КП "Харківське ремонтно-будівне підприємство", позивачем надано наступні документи: рахунки на оплату, видаткові накладні, подорожні листи, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, документи про наявність у володінні позивача автотранспорту (свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів), копію видаткової накладної на закупівлю техніки позивачем, копію наказу про призначення на посаду водія, копію наказу про закріплення за водіями автотранспорту, копію оборотних відомостей по рахунку 10, з відображенням наявних в розпорядженні позивача транспортних засобів та механізмів, копії актів передачі в роботу субпідрядникам будівельних матеріалів, копію оборотної відомості по рахунку 20 з відображенням оприбуткування отриманих будівельних матеріалів
- Договір від 01.02.2013 за № 10-12/пс згідно якого ТОВ «БК «Дуоліт» виконувало роботи з обслуговування димових та вентиляційних каналів в житлових будинках м. Харкова виконувалися.
- Договір підряду від 25.07.2015 між позивачем (Замовник) та ТОВ БК «Рубікон-Альфа» (виконавець), згідно до умов якого виконавцем здійснені роботи з будівництва цвинтаря по пр.. Гагаріна в м. Харкові.
На підтвердження реальності здійснення господарської операції та виконання умов договорів позивачем було укладено: договірну ціну, локальний кошторис на будівельні роботи, відомості ресурсів, розрахунки, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, платіжні доручення.
Всі зазначені господарські операції супроводжувалися складанням відповідних первинних документів - кошторисна документація (локальні кошториси, договірні ціни, відомості ресурсів, розрахунки); довідки про вартість виконаних робіт (кб-3); акт прийомки виконаних робіт (кб-2в) та ін. Крім того в ході виконання даних договорів виконавцем були надані на адресу Позивача податкові накладні.
На підставі перелічених первинних документів Позивачем був сформований податковий кредит та сформовані витрати.
Отримані від виконавця роботи (послуги) були обліковані (оприбутковані) Позивачем за даними бухгалтерського рахунку № 63.
Між Комунальним Спеціалізованим підприємством "Інженерні мережі" (замовник) та КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" (підрядник) було укладено договори відповідно до яких підрядник зобов'язується своїми силами і засобами, на свій ризик, з використанням власних матеріалів устаткування та обладнання, відповідно до кошторисної документації, виконати за завданням замовника наступну роботу: ремонт вхідних груп, ґанків та під'їздів житлового будинку. Ціна та порядок розрахунків встановлюється зазначеним договором.
На підтвердження реальності проведення зазначеної операції позивачем надано: договірну ціну, локальний кошторис на будівельні роботи, відомість ресурсів, розрахунок №5 (кошторисний прибуток), розрахунок №1-2 (загальновиробничих витрат до договірної ціни), дефектний акт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, платіжні доручення.
Між Департаментом житлового господарства (замовник) та Комунальним підприємством "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" (підрядник) було укладено типові договори, відповідно до яких підрядник зобов'язується надати замовникові послуги з поточного ремонту та капітального ремонту (ремонти покрівель, фасадів, вхідних груп, водостічних труб, стиків, цоколів, козирків) житлового будинку, а замовник прийняти і оплатити такі послуги.
Реальність проведення зазначеної господарської операції підтверджується: договірною ціною, відомостями ресурсів, розрахунками, дефектними актами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт і витратах, актами приймання виконаних робіт, переліком об'єктів, ремонтних робіт та витрат, податковими накладними, платіжними дорученнями.
Між Комунальним підприємством «Жилкомсервіс» (замовник) та Комунальним підприємством "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" (підрядник) було укладено типові договори, відповідно до яких підрядник зобов'язується надати замовникові послуги з поточного ремонту (ремонти покрівель, фасадів, вхідних груп, водостічних труб, стиків, цоколів, козирків) житлового будинку, а замовник прийняти і оплатити такі послуги.
Реальність проведення зазначеної господарської операції підтверджується: договірною ціною, відомостями ресурсів, розрахунками, дефектними актами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт і витратах, актами приймання виконаних робіт, переліком об'єктів, ремонтних робіт та витрат, податковими накладними, платіжними дорученнями.
Суд звертає увага, що під час виконання вказаних договорів позивач виконував функції генерального підрядника перед субпідрядником, за що договорами була передбачена винагорода у розмірі 4% та 2,5% від суми робіт (послуг). За фактом виконання генпідрядником послуг позивачем були складені та підписані з виконавцем двосторонні акти прийому-передачі генпідрядних послуг, що підтверджується податковими накладними.
Зобов'язання позивача з оплати придбаних робіт за договорами було виконано шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових грошових коштів.
В подальшому вказані роботи були використані позивачем при організації власної господарської діяльності та реалізовані на адресу своїх замовників (Департамент Житлового господарства Харківської міської ради, КП «Жилкомсервис», КСП «Інженерні мережі», КП «Ритуал») в рамках договорів підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт, які були попередньо укладені між позивачем та наведеними замовниками.
З матеріалів справи вбачається, що на теперішній час замовникам передані всі результати ремотно-будівельних робіт за спірними договорами.
Відповідно до наданих документів зазначені договори було виконано у повному обсязі та оплата за договорам здійснювалась.
Отже, усі первинні документи відповідають вимогам законодавства та не містять явних дефектів форми і змісту.
Враховуючи, що реальність господарських операцій позивача з контрагентами повністю підтверджена належними первинними документами, а отже позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту.
Враховуючи викладене, суд вважає, що фактичне виконання своїх зобов'язань за договорами здійснено як позивачем, так і його контрагентами, та підтверджено належним чином оформленими первинними документами.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку субєкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.
Щодо порушення вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138 ПК України.
Відповідно до п.138.2 ст.138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Згідно з п. 138.8 ст.138 ПКУ, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідно до п.146.14. ст.146 ПК, дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).
На підтвердження правильності нарахування податку на прибуток підприємств позивачем були надані всі документи по взаємовідносинам позивача із ПП "Солметснаб", ТОВ "Лагуна 057", ТОВ "НПП "Укренергострой", ТОВ "БК Дуоліт", ТОВ "БК Рубікон-Альфа", ТОВ "Омега-Опт-Торг".
Суд зазначає, що оскільки господарські операції підтверджені документами, то платник податку для визначення обєкта оподаткування має право на врахування витрат.
Таким чином, з урахуванням вище викладеного податкове законодавство порушено не було.
Як вбачається з акту перевірки, від ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області надійшов лист застереження від 27.04.2015 №1504/7/20-31-22-03-12 "Про неможливість підтвердження господарських відносин ТОВ «Омега-опт-торг» з платниками податків»; від ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Мнідоходів у Харківській області надійшла довідка від 20.01.2015 № 4/20-31-22-03-07/38772907 щодо неможливості підтвердження господарських відносин ТОВ «Лагуна 057» з платниками податків; від Основянської ОДПІ м. Харкова надійшла довідка від 15.01.2015 № 83/20-38-22-03-08/38280107 щодо неможливості підтвердження господарських відносин ТОВ «БК «Дуоліт» з платниками податків; від Основянської ОДПІ м. Харкова надійшла довідка від 06.11.2014 № 3390/20-38-22-03-08/38280107 щодо неможливості підтвердження господарських відносин ТОВ «БК «Дуоліт» з платниками податків; від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова податкову інформацію від 18.02.2015 №1304/20-30-22-03/33677118 щодо здійснення ТОВ «НПП «Укренергострой» діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам.
З цього приводу суд зазначає наступне.
З системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232 "Про порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", а також "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 вбачається, що зустрічна звірка не є перевіркою і полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
В той же час, положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно п. 86.7 ст. 86 ПК України контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.
Таким чином суд дійшов висновку, що за висновками акту зустрічної звірки, довідок про неможливість підтвердження реальності операцій не може встановлюватися факт або спростовуватися факт реальності вчинення господарських операцій.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.
Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Приписами ч.2 ст.8 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини" 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.
Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем всупереч даним вимогам закону не надано переконливих доказів правомірності винесених ним рішень.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Комунального підприємства «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 26.10.2015 року №0000642201 та №0000652201.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код 39860564) на користь Комунального підприємства «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» (код 37763844) сплачений судовий збір в розмірі 94423 (дев'яносто чотири тисячі чотириста двадцять три) грн. 08 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова в повному обсязі виготовлена 03 березня 2016 року.
Суддя А.В. Зінченко
Судове рішення № 56222596, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 02.03.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 820/11258/15. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: