Ухвала суду № 56221570, 01.03.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/1264/15-к

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

01.03.2016 м. Ужгород

Суддя апеляційного суду Закарпатської області Стан І.В., перевіривши на відповідність вимогам ст. 396 КПК України апеляційну скаргу, яку подала обвинувачена ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В :

вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 січня 2016 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Золотоноша Черкаської області, мешканка с. Нове Давидково, вул. Леніна, 9 А, Мукачівського району Закарпатської області, українка, гр. України, ІНФОРМАЦІЯ_2, слідча СВ Мукачівського МВ ГУ МВС України в Закарпатській області, розлучена, знаходиться в декретній відпустці, раніше не судима,

визнана винною і їй призначено покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 850 грн. в дохід держави.

На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від покарання у звязку із закінченням строків давності.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення криміналістичної експертизи № 637 від 23.02.2010 року в сумі 1242,80 грн..

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у вигляді особистого зобовязання до вступу вироку в законну силу залишено без змін.

В порядку ст. 100 КПК України вирішено долю речових доказів.

Згідно вироку, обвинувачена ОСОБА_1 визнана винною у шахрайстві, тобто заволодінні чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що вирок є незаконним і підлягає скасуванню у звязку з однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, що призвело до невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам справи, істотному порушенні вимог кримінального провадження та перешкодило постановити виправдувальний вирок, яким визнати її невинною у скоєнні передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України злочину. В обґрунтування доводів посилається на показання ОСОБА_2, який під час судового розгляду справи пояснив, що, будучи неодноразово судимий, розумів, що ОСОБА_1 його обманює щодо того, що захисник може домогтися умовного терміну покарання, однак мусив принести гроші, оскільки боявся, щоб ОСОБА_1 не змінила щодо нього запобіжний захід, оскільки не знав, що в неї вже немає справи, у якій він був обвинуваченим. Вважає, що стороною обвинувачення не надано ні одного доказу, який би чітко вказував на те, що у її діях є обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого), тобто у чому саме полягає обман та зловживання довірою. Крім того, вважає, що стороною обвинувачення не надано жодного доказу, який би підтвердив наявність у її діях умислу та мотиву. Посилається на те, що, зігравши на її людських почуттях, обвинувачений ОСОБА_2 попросив її знайти йому захисника, який би взявся захищати його права у суді, і завдяки професійним якостям якого отримав би умовне покарання, і для якого збирав гроші, на що вона погодилась.10 лютого 2010 року після того як ОСОБА_2 показав їй гроші, повідомила йому, що нікуди не ходила й не зустрічалась із захисником, і що не знає чи адвокат буде захищати його, а якщо адвокат не візьметься захищати його інтереси, то вона поверне гроші, і йому не має за що переживати. Зміст вказаної розмови підтверджений даними аудіо- відеозапису від 10 лютого 2010 року на диску № 14/372. Стороною обвинувачення також не надано жодного доказу про те, що вона погрожувала ОСОБА_2, оскільки такого не було. З урахуванням наведеного вважає, що відсутні декілька ознак складу кримінального правопорушення, що свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення у цілому, що відповідно до законодавства України усуває можливість настання кримінальної відповідальності. Показання ОСОБА_2 про те, що вона йому погрожувала, що він не знав, що у неї не має справи, спростовуються матеріалами кримінальної справи, а саме протоколом про ознайомлення обвинуваченого про закінчення досудового слідства, який, будучи неодноразово судимим, чудово розумів, що даний протокол означає. Передача майна не у звязку з обманом (брехнею), а з якої небудь іншої причини, свідчить про те, що не має складу шахрайства, про відсутність причинного звязку. Також вважає, що стороною обвинувачення не було надано жодного доказу в підтвердження факту домовленості між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що остання за гроші допоможе першому отримати умовне покарання. Вказаний висновок суду ґрунтується на показаннях потерпілого ОСОБА_2, які містять суперечності і до яких слід віднестися критично. Посилання суду на те, що факт передачі ОСОБА_2 ОСОБА_1 грошей у розмірі 670 доларів США та 100 Євро підтверджується аудіо-відеозаписом на інформаційному носії оптичному диску речовому доказі, не відповідає дійсності, оскільки під час перегляду вказаного носія інформації на ньому не видно, щоб потерпілий ОСОБА_2 передавав ОСОБА_1 гроші. Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не можуть підтвердити вказаний факт, оскільки не були його очевидцями. Крім того, вказує на те, що такого свідка як ОСОБА_5 по справі не має, а є свідок ОСОБА_5. Протоколи отримання грошових коштів, вручення грошових коштів, вручення технічних засобів від 10.02.2010 року та протокол огляду місця події, понятими у яких зазначені свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які на час проведення слідчої дії були прикомандированими до військової частини контррозвідки м. Мукачева, керівником якої був ОСОБА_7, яка входить до складу СБУ України, є недопустимими доказами, складені з порушенням норм КПК 1960 року, отримані незаконним шляхом. Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, крім того, показали, що, зайшовши до кабінету, побачили ОСОБА_1, яка була в наручниках. У даній справі СБУ виконувало функції органу дізнання, про що свідчить складання відповідних процесуальних документів, тому вказані вище свідки є заінтересованими в справі, не могли бути понятими при складанні вказаних вище протоколів. У протоколі вручення технічних засобів міститься посилання на постанову Апеляційного суду Закарпатської області № 0067 від 08.02.2010 року, однак у матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження надання Апеляційним судом Закарпатської області Управлінню СБУ в Закарпатській області дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів і яких саме, відсутні дані на підставі чого надавався дозвіл на проведення оперативно-розшукових заходів. Тому застосування технічних засобів вважає незаконним, фактичні дані отримані у результаті проведення таких заходів не можуть вважатися допустимими доказами. Крім того, посилається на те, що сторона обвинувачення не спростувала твердження, що працівники СБУ, знаходячись у її службовому кабінеті кабінеті слідчого, могли залишити грошові кошти та нанести їй на руки краску. СБУ не отримувало дозволу на входження до її службового кабінету слідчого Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області, що є порушенням вимог ст. 25 Закону України «Про службу безпеки в Україні». З додатку до протоколу огляду місця події (відеозапису) видно, що в огляді місця події приймало участь більше осіб, ніж указано в протоколі цієї слідчої дії. Тому зазначене також свідчить про те, що вказаний доказ є недопустимим. Висновок криміналістичної експертизи є похідним доказом, тому його не можна визнати допустимим. З урахуванням того, що протокол вручення технічних засобів є недопустимим доказом, тому диск, на якому в суді було виявлено змінені якісь цифри на цифри 14/372, і на якому зафіксовані дані за результатами проведення оперативно-розшукових заходів також є недопустимим доказом, - указаний доказ міг піддаватися монтажу. На вказаному диску не міститься жодного слова про те, що кошти передаються їй як матеріальна винагорода за вирішення у суді питання про призначення ОСОБА_2 покарання не повязаного з позбавленням волі. Судом не зясована субєктивна сторона кримінального правопорушення та не доведено корисливий мотив. Вважає, що суд в обвинувальному вироку не надали тих достатніх та необхідних, належних та допустимих доказів, кожен з яких окремо та разом у їх сукупності, свідчили б про її вину у вчиненні кримінального правопорушення. Ухвали Мукачівського міськрайонного суду від 29.12. 2015 року із приводу її клопотання про визнання постанови від 22.02.2010 року про відсторонення її від посади та постанови від 10.02.2010 року про обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, вважає незаконними, такими, що втратили чинність. Просить вирок скасувати, кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення), гроші в сумі 300 гривень, 1 долар США та службове посвідчення їй повернути, а гроші в сумі 670 доларів США, 100 Євро повернути потерпілому ОСОБА_2, запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання скасувати. Крім того, просить постанови від 22.02.2010 року про відсторонення її від посади та від 10.02.2010 року про обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, вважати такими, що втратили чинність із моменту повернення справи на додаткове розслідування.

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність її вимогам ст. 396 КПК України, вважаю, що апеляційна скарга не відповідає вимогам ч. ч. 2, 3 цієї статті.

Так, в апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1 не вказує чи бажає приймати участь в апеляційному розгляді справи.

Зазначаючи в апеляційній скарзі про те, що вирок підлягає скасуванню у звязку з однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, що судом допущені істотні порушення вимог кримінального провадження, які перешкодили постановити виправдувальний вирок, яким ОСОБА_1 повинна бути визнана невинною у скоєнні передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України злочину, обвинувачена не вказує на те у чому саме полягає неповнота та однобічність досудового та судового слідства, які саме обставини справи були досліджені не у повному обсязі, або не були досліджені, які саме порушення вимог КПК України допустив суд першої інстанції при дослідженні наданих стороною обвинувачення доказів, і які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. У тому числі апелянт не вказує на те які саме обставини справи не були зясовані під час допиту потерпілого ОСОБА_2 або які саме обставини були зясовані неповно чи поверхово.

Посилаючись в апеляційній скарзі на те, що показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є недопустимим доказом, оскільки вказані свідки є заінтересованими особами, апелянт не вказує на те у чому саме полягає зацікавленість вказаних осіб у результатах розгляду справи, про наявність тих або інших даних які би дозволили вважати, що свідки обмовили ОСОБА_1 в скоєнні злочину.

Зазначаючи в апеляційній скарзі про те, що протоколи отримання грошових коштів, вручення грошових коштів, вручення технічних засобів від 10.02.2010 року та протокол огляду місця події, є недопустимими доказами, апелянт не вказує у чому саме полягають порушення вимог КПК України при збиранні цих доказів, у чому саме полягають порушення вимог КПК 1960 року при складанні вказаних вище протоколів, проведенні слідчих та процесуальних дій, на які міститься посилання у протоколах ; а посилаючись на те, що висновок криміналістичної експертизи також не можна визнати допустимим доказом, апелянт не вказує на те у чому саме полягають порушення норм КПК України при призначенні та проведенні криміналістичної експертизи, а також у чому саме полягають неповнота та однобічність при проведенні експертних досліджень. У підтвердження доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 не вказує на прізвище, імя та по батькові посадових осіб, що приймали участь в огляді місця події, дані про яких не внесені до протоколу. Крім того, зазначаючи в апеляційній скарзі про те, що 10 лютого 2010 року працівники СБУ, знаходячись у службовому кабінеті кабінеті слідчого Свиридової І.С., могли залишити грошові кошти та нанести їй на руки краску, апелянт не посилається на докази, якими підтверджуються вказані нею доводи, не враховує, що даючи показання не вказувала на обставини поєднані з нанесенням їй на руки тими чи іншими посадовими особами краски.

Посилаючись на те, що оскільки ОСОБА_2, будучи неодноразово судимим, чудово розумів, що означає протокол про ознайомлення обвинуваченого із закінченням досудового слідства, знав, що у ОСОБА_1 справи не має, апелянт не вмотивувала на підставі чого прийшла до вказаного висновку, якими доказами такий підтверджений.

Крім того, посилаючись на те, що у матеріалах кримінального провадження відсутнє документальне підтвердження надання Апеляційним судом Закарпатської області Управлінню СБУ в Закарпатській області дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів, а саме постанова Апеляційного суду Закарпатської області № 0067 від 08.02.2010 року, тому протокол вручення технічних засобів та інші докази здобуті за результатами проведення оперативно-розшукових заходів є недопустимими доказами, апелянт не вмотивувала свої доводи на підставі чого прийшла до такого висновку, не врахувала нормативно-правові документи, які регламентували порядок отримання відповідними оперативно-технічними підрозділами СБУ, МВС України та іншими компетентними органами дозволу на проведення оперативно-технічних заходів, а також нормативно-правові документи, які регламентують порядок перегляду грифу секретності тих чи інших матеріальних носіїв інформації, у тому числі за відповідними зверненнями окремих посадових осіб і, зокрема, посадових осіб органів досудового розстеження; про наявність у неї права на звернення до посадових осіб Управління СБУ України в Закарпатській області з питання розсекречення відповідної інформації.

Подаючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 у порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 396 КПК України, не подала клопотання (не зазначила в апеляційній скарзі) про те, які саме докази, що підтверджують вказані нею в апеляційній скарзі доводи, необхідно дослідити, та які саме обставини підлягають зясуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 399 КПК України суддя-доповідач, установивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених статтею 396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, у якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу.

У звязку з вищевикладеним апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст. 399 КПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу, яку подала обвинувачена ОСОБА_1 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 січня 2016 року в кримінальному провадженні, в якому відомості про передбачене ч. 1 ст. 190 КК України кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014070000000099 від 26.05.2014 року щодо ОСОБА_1 - залишити без руху.

Надати апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги 10 (десять) днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Копію ухвали невідкладно надіслати обвинуваченій ОСОБА_1 та розяснити, що в разі не усунення вищезазначених недоліків апеляційну скаргу їй буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення й оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Стан