Рішення № 56221011, 17.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2101/16 Справа № 205/3322/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Остапенко Н. Г. Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 05

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Осіяна О.М.,

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

за участю секретаря - Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом в якому зазначив про те, що на підставі рішення виконкому Таромської селищної ради депутатів трудящих від 06 червня 1974 року №123 йому було виділено в натурі земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 704 кв. м., під індивідуальне житлове будівництво.

За час користування земельною ділянкою він із власних матеріалів побудував житловий будинок, а також інші прибудови та господарські споруди.

Завершення будівництва житлового будинку відбулося у 1976 році. будівництво інших господарських будівель із 1976 року по 1989 рік.

На цей час на земельній ділянці розташовано: житловий будинок літ. А-1 загальною площею 71,5 кв. м., входом у погріб, літ. «Вбиральня, літ. «Г»сараєм, літ. «Д»сараєм, літ. «Е»спорудами №1-9,1

15 червня 2014 року він звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ із заявою про державну реєстрацію прав на житловий будинок. 13 серпня 2014 року в державній реєстрації прав на житловий будинок йому було відмовлено.

09 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до землевпорядної організації ТОВ «Землеустрійдніпро» для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. У відповіді ТОВ «Землеустрійдніпро» від 13 жовтня 2014 року зазначено, що виготовити технічну документацію можливо лише після проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок.

У зв'язку із чим він просив визнати за ним право власності на житловий будинок із спорудами, що розташовані за адресою:АДРЕСА_1

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2015 року ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом норм матеріального права, а також не врахування обставин у справі, а тому просив скасувати рішення суду та задовольнити позов.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно скасувати.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд виходив із того, що на підставі рішення виконкому Таромської селищної ради депутатів трудящих від 06 червня 1974 року №123 ОСОБА_2 було надано в безстрокове користування земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку на право особистої власності житловою площею не більше 60 кв. м. /а.с.35-36/

07.07.2014 року ТОВ «Сервіс Експерт М» було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1/а.с.37-39/.

Відповідно до цього технічного паспорту житловий будинок літ. А-1 - 1976 року побудови, загальною площею 71,5 кв. м., житловою площею 49,5 кв. м. складається з: прибудови літ. «А-1», 1989 року побудови, площею 13.0 кв. м., ганком з козирком, літ. «а1», площею 3.6 кв. м.1989 року побудови, літньої кухні, літ. «Б» площею 14.3 кв. м., 1977 року побудови, входом у погріб, літ. «В», площею 3.9 кв. м., 1977 року побудови, вбиральня, літ. «Г», площею 1.6 кв. м. 1976 року побудови, сараєм, літ. «Д», площею 10.5 кв. м., 1977 року побудови, сараю, літ. «Е», площею 8.1 кв.м.1986 року побудови, спорудами №1-9,1, 1989 року побудови, що розташовані за адресою:АДРЕСА_1 /а.с.39/.

15 червня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав на житловий будинок.

13 серпня 2014 року в державній реєстрації прав на житловий будинок ОСОБА_2 було відмовлено у зв'язку із відсутністю у повному обсязі документів необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, визначених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень./а.с.12,13/

08 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до землевпорядної організації ТОВ «Землеустрійдніпро» для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Листом від 13.10.2014 року ТОВ «Землеустрійдніпро» повідомило, що виготовити технічну документацію можливо лише після проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок./а.с.15/

Відмовляючи в задоволені позову, суд посилався на вимоги ст. 16, 392 ЦК України, ст. 57, 58, 60 ЦПК України.

Але із такими висновками суду погодитись не можна, із врахуванням обставин у справі, вимог законодавства як на час розгляду справи, так і у період спорудження будинку, а тому наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; або якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням виконкому Таромської селищної ради депутатів трудящих від 06 червня 1974 року №123 йому було виділено в натурі земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 704 кв. м., під індивідуальне житлове будівництво.

На підставі цього рішення, 20 серпня 1974 року був нотаріально посвідчений договір про надання в безстрокове користування цієї земельної ділянки, для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності житловою площею не більше 60 кв.м., укладений між виконкомом Таромської селищної ради депутатів трудящих та ОСОБА_2 (а.с.6-8).

Того ж дня, представником Управління головного архітектора м. Дніпропетровська був складений акт відводу цієї земельної ділянки загальною площею 704 кв. м., разом із закріпленими на ньому геодезичними знаками, під індивідуальне житлове будівництво, та передана земельна ділянка у розпорядження забудовника.

Згідно технічного паспорту - житловий будинок літ. А-1 - 1976 року побудови, загальною площею 71,5 кв. м., житловою площею 49,5 кв. м. складається з: прибудови літ. «А-1», 1989 року побудови, площею 13.0 кв. м., ганком з козирком, літ. «а1», площею 3.6 кв.м.1989 року побудови, літньої кухні, літ. «Б» площею 14.3 кв. м., 1977 року побудови, входом у погріб, літ. «В», площею 3.9 кв. м., 1977 року побудови, вбиральня, літ. «Г», площею 1.6 кв. м. 1976 року побудови, сараєм, літ. «Д», площею 10.5 кв. м., 1977 року побудови, сараю, літ. «Е», площею 8.1 кв.м.1986 року побудови, спорудами №1-9,1, 1989 року побудови, що розташовані за адресою:АДРЕСА_2.

Отже відсутні підстави для висновку про те, що це домоволодіння є самочинним.

Право власності на житловий будинок набувається в порядку, який був чинним на час завершення його будівництва.

У 1974 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.48 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків" і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.48 року "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.48 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків", які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Отже, за цими нормами підставою виникнення права власності на житловий будинок був сам факт збудування цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію.

Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

В наступному, відповідно до приписів п.3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 91 від 24.06.2011року, прийняття в експлуатацію об'єктів (крім закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) здійснюється безоплатно територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Інспекція) за результатами технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж та за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація), яка складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Отже, із врахуванням приписів зазначених нормативних актів, обставин у справі - наявність рішення про виділ земельної ділянки та дозволу на будівництво, відсутність будь-яких порушень норм та правил при спорудженні житлового будинку, а також відмови Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції у державній реєстрації прав позивача на житловий будинок, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, та визнати за позивачем право власності на це будинок.

У зв'язку із цим, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2015 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) право власності на житловий будинок літера А-1 загальною площею 71,5 кв. м., житловою площею 49,5 кв. м. із прибудовою літера «А-1», площею 13,0 кв. м., ганком з козирком, літера «а'», площею 3,6 кв. м., літньою кухнею, літера «Б» площею 14,3 кв. м., входом у погріб, літера «В», площею 3,9 кв. м., вбиральнею, літера «Г», площею 1,6 кв. м., сараєм, літера «Д», площею 10,5 кв. м., сараєм, літера «Е», площею 8,1 кв. м., спорудами №1-9,1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Рішення набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із цього часу.

Судді: