Ухвала суду № 56220986, 24.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/250/16 Справа № 201/2343/16-к Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О.А. Доповідач - Власкін В.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

24 лютого 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Судді-доповідача - Власкіна В.М.,

суддів: Васецької В.В., Коваленка В.Д.,

за участю :

секретаря судового засідання Дьоміної А.А.,

прокурора Листопад А.М.,

захисника ОСОБА_3,

підозрюваного ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2016 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Свердловськ Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,-

встановила:

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2016 року задоволено клопотання слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Лупашку С.В. та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16 квітня 2016 року, із визначенням застави в розмірі 1 378 000 гривень.

В обґрунтування ухвали слідчий суддя вказав на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а також, існування ризиків, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідка у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Врахувавши тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вагомість доказів, якими обґрунтовується підозра, суд вважав не доцільним застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Разом з цим, судом було визначено заставу, як альтернативний вид запобіжного заходу з покладанням на ОСОБА_4 обов'язків відповідно до ст.194 КПК України.

Не погоджуючись із висновками слідчого судді, захисник в інтересах підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою. Вказує на те, що слідчим суддею не проаналізовані та залишені без оцінки доводи сторони захисту щодо недоліків та протиріч у клопотанні слідчого. Підозра недостатньо обґрунтована, об'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_4 злочину не розкрита належним чином. Між текстом підозри та показами заявника маються суттєві відмінності. Матеріали справи ніяким чином не підтверджують наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Крім того, при визначенні розміру застави суддя не з'ясував майновий стан ОСОБА_4, що призвело до необґрунтованого рішення про визначення саме розміру застави у сумі 1 378 000 гривень.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали вимоги апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав, що ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, перевіривши матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканість.

В силу ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Як вбачається з наданих матеріалів, 21.12.2015 року відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368 КК України, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015040000001024.

17.02.2016 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ст.ст.193, 194 КПК України, вислухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п.49 рішення ЄСПЛ "Ніколова проти Болгарії".

У рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії» зазначено, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, що підтверджується наданими матеріалами клопотання, а саме: показаннями свідка ОСОБА_6, який показав, що саме співробітниками АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 та ОСОБА_7 вимагали неправомірну вигоду за здійснення підприємницької діяльності на території АНД району; протоколом огляду грошових коштів від 17.02.2016 року, під час якого ОСОБА_6 було передано грошові кошти у розмірі 8 000 гривень, купюрами по 200 гривень кожна, номера та серії яких було зазначено у протоколі; протоколом обшуку від 17.02.2016 року, згідно якого, у ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виявлено грошові кошти у розмірі 8 000 гривень, які співпадають з номерами купюр, зазначеними у протоколі огляду грошових коштів.

Суттєвих відмінностей між текстом підозри та показами заявника, на що адвокат посилається в апеляції, при апеляційному перегляді не встановлено.

Посилання захисника на відсутність обґрунтованої підозри колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Під час досудового слідства слідчим суддею були досліджені наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3-5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_4, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, з метою уникнення відповідальності за скоєне, може переховуватися від органів досудового слідства або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

У зв'язку із зазначеним доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності будь-яких даних про наявність ризиків, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Враховуючи, що у даному провадженні існують ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені ст.177 КПК України, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання у разі визнання останнього винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, дані про його особу, склад сім'ї, наявність двох малолітніх дітей, позитивної характеристики з місця проживання, які в певній мірі і мають місце, однак самі по собі не є підставою для обрання більш м'якого запобіжного заходу, а враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, а також враховуючи, що прокурором в апеляційному суді доведено, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти доведеним під час розгляду справи ризикам, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість обрання підозрюваному виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 1 378 000 гривень, що повною мірою зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст.177 КПК України.

Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного відповідає вимогам ст.ст.177, 178, 183 КПК України, тому колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, тому в задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст.405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2016 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області: