Ухвала суду № 56220859, 02.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2016 р. м. Київ К/800/53479/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Смоковича М.І., Сороки М.О., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна Машинно-Технологічна Станція-Агро» на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна Машинно-Технологічна Станція-Агро» про стягнення коштів, - в с т а н о в и л а:Управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна Машинно-Технологічна Станція-Агро» про стягнення коштів.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна машинно-технологічна станція - Агро» на користь управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у сумі 13781,20 грн.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна Машинно-Технологічна Станція-Агро» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, - розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна машинно-технологічна станція - Агро» зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Позивачем направлено товариству з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна машинно-технологічна станція - Агро» розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідно до якого у відповідача за період з 01 січня 2015 року по 26 серпня 2015 року наявна заборгованість щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на суму 13781,20 грн., яка відповідачем сплачена не була.

З метою стягнення зазначеної заборгованості, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ідентифікаційним номером товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна Машинно-Технологічна Станція-Агро», яке є відповідачем у даній справі, є - 32265099, місцем знаходження - смт. Ружин, вул. Шкілька, 3.

Разом з тим, постановляючи рішення у справі, суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки доводам відповідача про те, що подання від 03 червня 2010 року № 2 про представлення до призначення пенсії ОСОБА_4 надано товариством з обмеженою відповідальністю

«ММТС - Агро», яке знаходиться за адресою: смт. Ружин, вул. Леніна, 52, та з проставленою печаткою із зазначенням ідентифікаційного номера підприємства - 36083584.

Крім того, судами не встановлено, чи перебуває у трудових відносинах з товариством

з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна Машинно-Технологічна Станція-Агро»

ОСОБА_5

Отже, без з'ясування наведених обставин неможливо постановити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, без повного та всебічного з'ясування обставин у справі постановлене судом рішення не є обґрунтованим.

Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Виходячи з наведеного, постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - поверненню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна Машинно-Технологічна Станція-Агро» задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у справі - скасувати.

Справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна Машинно-Технологічна Станція-Агро» про стягнення коштів - повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: