Ухвала суду № 56220775, 02.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 року м. Київ К/800/2650/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.

за участю представників сторін: від позивача - Проценко О.М.,

від відповідача-1 - не з'явився,

від відповідача-2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2012 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.12.2012 р.

у справі № 2а/0570/13834/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс»

до 1) Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, 2) Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області

про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрекс» (далі - позивач, ТОВ «Агрекс») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач-1, ДПІ у Калінінському районі м. Донецька) та Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі - відповідач-2, ГУ ДКС України у Донецькій області) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог та ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2012 р. про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, просило суд стягнути бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 32 962 883 грн. та пеню у розмірі 2 449 101,71 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.12.2012 р., позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Агрекс» заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2010 року, квітень, вересень 2011 року, квітень, травень 2012 року у загальній сумі 32 962 883 грн.; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Калінінському районі м. Донецька звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2012 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.12.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

В частині відмови в задоволенні позову ТОВ «Агрекс» щодо стягнення пені у розмірі 2 449 101,71 грн. сторонами рішення суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, як платник податку на додану вартість, подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року від 29.11.2010 р. № 94441, відповідно до якої виникло перевищення податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання у розмірі 10 379 879 грн.

У поданій декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року від 20.12.2010 р. № 99943, позивач визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 10 379 879 грн. (код рядка 25, 25.1). До вказаної декларації позивачем були надані розрахунок суми бюджетного відшкодування від 20.12.2010 р., оригінали митних декларацій, що підтверджують вивезення товарів за межі митної території України, заява про повернення суми бюджетного відшкодування від 20.12.2010 р., реєстр отриманих та виданих податкових накладних № 102010 за жовтень 2010 року.

Відповідно до акту від 24.12.2010 р. № 8914/15-3/25602906 про результати невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за жовтень 2010 року, ДПІ у Калінінському районі м. Донецька підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року в сумі 10 379 879 грн.

Згідно із виписками ПАТ «Мегабанк», по особовому рахунку ТОВ «Агрекс» від 31.07.2012 р. та від 29.08.2012 р., позивачу з Державного бюджету України відшкодовано податок на додану вартість за декларацією за листопад 2010 року, а саме: 31.07.2012 р. - в сумі 486 136 грн., та 29.08.2012 року - в сумі 3 000 743 грн.

Також позивачем до податкового органу була подана декларація з податку на додану вартість за березень 2011 року від 19.04.2011 р. № 9002166855, відповідно до якої виникло перевищення податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання у розмірі 7 319 792 грн. У поданій декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року від 19.05.2011 р. № 9003465642, позивач визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 7 319 792 грн. (код рядка 23, 23.1). До зазначеної декларації позивачем були надані розрахунок суми бюджетного відшкодування від 19.05.2011 р., оригінали митних декларацій, що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України, заява про повернення суми бюджетного відшкодування від 19.05.2011 р., реєстр виданих та отриманих податкових накладних за березень 2011 року.

Відповідно до довідки від 17.06.2011 р. № 1785/15-312/25602906 про результати камеральної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2011 року, ДПІ у Калінінському районі м. Донецька підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 7 319 792 грн.

Позивачем до податкового органу була подана декларація з податку на додану вартість за серпень 2011 року від 19.09.2011 р. № 9007742252, відповідно до якої виникло перевищення податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання у розмірі 1 158 981 грн. У поданій декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року від 19.10.2011 р. № 9008974254, позивач визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 1 014 225 грн. (код рядка 23, 23.1). До декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року позивачем були надані розрахунок суми бюджетного відшкодування від 19.10.2011 р., оригінали митних декларацій, що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України, заява про повернення суми бюджетного відшкодування від 19.10.2011 р., реєстр виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2011 року.

Відповідно до довідки від 18.11.2011 р. № 4259/15-312/25602906 про результати камеральної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2011 року, відповідачем-1 підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 1 014 225 грн.

Також позивачем до податкового органу була подана декларація з податку на додану вартість за березень 2012 року від 18.04.2012 р., відповідно до якої виникло перевищення податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання у розмірі 10 237 225 грн. Відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 28.05.2012 р. у зв'язку з виправленням позивачем самостійно виявлених помилок за березень 2012 року податковий кредит було зменшено на суму 64 333 грн. У поданій декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року від 18.05.2012 р., позивач визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 10 237 225 грн. (код рядка 23, 23.1). Відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 28.05.2012 р. у зв'язку з виправленням позивачем самостійно виявлених помилок за квітень 2012 року суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню зменшено на 64 333 грн. До декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року позивачем були надані розрахунок суми бюджетного відшкодування від 28.05.2012 р., оригінали митних декларацій, що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України, заява про повернення суми бюджетного відшкодування від 28.05.2012 р., реєстр виданих та отриманих податкових накладних за березень 2012 року.

Відповідно до довідки від 07.06.2012 р. № 1659/15-312/25602906 про результати камеральної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за квітень 2012 року, ДПІ у Калінінському районі м. Донецька підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року в сумі 10 172 892 грн.

Позивачем до податкового органу було подано декларацію з податку на додану вартість за квітень 2012 року від 18.05.2012 р., відповідно до якої виникло перевищення податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання у розмірі 10 610 994 грн. У поданій декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року від 19.06.2012 р., позивач визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 10 556 974 грн. (код рядка 23, 23.1). До декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року позивачем були надані розрахунок суми бюджетного відшкодування від 19.06.2012 р., оригінали митних декларацій, що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України, заява про повернення суми бюджетного відшкодування від 19.06.2012 р., реєстр виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2012 року.

Відповідно до довідки від 19.07.2012 р. № 2250/15-312/25602906 про результати камеральної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника по декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року, відповідачем-1 підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2012 року в сумі 10 556 974 грн.

Відповідно до довідки від 08.112012 р. № 20761/10/15-3 станом на 01.11.2012 р. залишки невідшкодованого податку на додану вартість на розрахунковий рахунок ТОВ «Агрекс» складають: за листопад 2010 року - 6 893 000 грн., за квітень 2011 року - 7 319 792 грн., за вересень 2011 року - 1 014 225 грн., за квітень 2012 року - 7 178 892 грн., за травень 2012 року - 10 556 974 грн., загальна сума - 32 962 883 грн.

При цьому, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, розмір наявного невідшкодованого на час звернення позивачем до суду податку на додану вартість по деклараціям за листопад 2010 року, квітень, вересень 2011 року, квітень, травень 2012 року у загальній сумі 32 962 883 грн., не є спірною обставиною у справі.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.6 статті 200 Податкового кодексу України зазначено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті.

Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктами 200.7, 200.8 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається митним органом органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Відповідно до пунктів 200.10, 200.11, 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Пунктом 200.17 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Згідно з підпунктами 200.18.1, 200.18.2 пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, надає платнику податку суму автоматичного бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом трьох операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Крім того, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що у разі, коли податковий орган не надає належним чином оформлений відповідний висновок органу державного казначейства при наявності бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, платник податків вправі скористатись свої правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.

Водночас наведений висновок судів не відповідає юридичному висновку Верховного Суду України, викладеному, зокрема, у його постанові від 16.09.2015 р. у справі за позовом ПрАТ «Донагроімпекс» до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області, ГУ ДКС України в Донецькій області, УДКС у м. Донецьку про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Так, у цій постанові Верховний Суд України зауважив, що «рішення судів про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. В цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету».

Відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Однак у справі, що переглядається, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне у порядку абзацу другого частини першої цієї ж статті Кодексу адміністративного судочинства України відступити від викладеної правової позиції Верховного Суду України з наступних мотивів.

Так, після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті невчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.

Слід також зазначити, що з моменту виникнення у платника бюджетної заборгованості настає й протиправна бездіяльність податкового органу як суб'єкта владних повноважень, що утворює матеріально-правовий аспект порушеного права платника і наслідки якої підлягають усуненню в судовому порядку.

Частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. У такому разі не відбувається перебирання непритаманних суду повноважень державного органу (за відсутності обставин для застосування дискреції), а здійснюється виконання судом власної компетенції з відновлення порушеного права.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, згідно з яким стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби (пункт 23).

Таким чином, наведеним підзаконним нормативно-правовим актом безпосередньо передбачено можливість ухвалення на користь особи судового рішення про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і встановлено особливості процедури такого стягнення; у рамках цієї процедури особа зобов'язана подати до казначейства документи, наведені у пункті 6 зазначеного Порядку, якими є, зокрема, відповідна заява, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

Відсутність у Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 р. № 39, (на який послався Верховний Суд України на обґрунтування своєї позиції) прописаного механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення не є достатнім підґрунтям для висновку про відсутність даного способу захисту у національній правовій системі взагалі. До того ж, цей Порядок визначає механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість та не регулює питання погашення простроченої заборгованості з відшкодування податку на додану вартість.

Частиною першою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу частини четвертої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, правової позиції викладеної в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.02.2016 р. у справі № К/800/44985/15, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова окружного суду та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2012 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.12.2012 р. у справі № 2а/0570/13834/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко