Ухвала суду № 56220751, 02.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 року м. Київ К/800/48238/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Смоковича М.І., Сороки М.О., розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -в с т а н о в и л а:ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду

від 22 жовтня 2015 року постанову Львівського окружного адміністративного суду

від 23 січня 2015 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення Львівської митниці

від 12 липня 2010 року №57 та №58.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції, Львівська митниця Державної фіскальної служби України, як правонаступник Львівської митниці Міндоходів, звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити позов без розгляду.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що 03 липня 2009 року позивачем ввезено на митну територію України як супроводжувальний багаж комбайн зернозбиральний CLAAS MEGA 1997 року випуску, тип 218, який був у використанні, в комплекті з жаткою, та шини пневматичні гумові, вживані, для сільськогосподарських тракторів.

Зазначені товари позивач оформив за ВМД від 03 липня 2009 року №09090468/9/001229, в якій комбайн зернозбиральний задекларував за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_1 за ставкою ввізного мита 0%, шини пневматичні гумові - за кодом УКТ ЗЕД 401220900 зі ставкою ввізного мита 10%.

В подальшому на підставі розпорядження Львівської митниці від 22 грудня 2009 року №444-р проведено камеральну перевірку правильності класифікації товарів та сплати належних сум митних платежів при митному оформленні товарів за ВМД

від 03 липня 2009 року №09090468/9/001229.

За результатами перевірки складено акт від 09 червня 2010 року №к/028/10/209000000/НОМЕР_2, в якому зазначено про порушення вимог Товарної номенклатури Митного тарифу України та Основних правил інтерпретації класифікації товарів, а також недотримання вимог оподаткування ввезеного єдиного неподільного товару, визначених частиною 1 статті 7 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України».

На підставі зазначеного акту контролюючим органом 12 липня 2010 року винесено податкові повідомлення-рішення №57 на загальну суму 49191, 25 грн. (46848, 81 грн. за основним платежем та 2342, 44 грн. штрафних санкцій) та №58 на загальну суму

9838, 26 грн. (9369, 77 грн. за основним платежем та 468, 49 грн. штрафних санкцій).

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями

від 12 липня 2010 року №57 та №58, позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ввезені позивачем комбайн та шини є єдиним неподільним товаром, тому митне оформлення такого товару здійснюється після сплати 20% від його митної вартості та податку на додану вартість відповідно до вимог частини 1 статті 7 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України», а оскільки позивачем комбайн зернозбиральний CLAAS MEGA оформлений за ставкою ввізного мита 0%, а шини пневматичні гумові для с/г трактора оформлені за ставкою ставка ввізного мита 10%, тому митним органом правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення та донараховано суми податку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення прийняті відповідачем протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 1 Митного кодексу України (від 11 липня 2002 року, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митні процедури - це операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Згідно з частиною 1 статті 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Статтею 313 Митного кодексу України передбачено, що митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку, визначені у пункті 2.4 статті 2 цього Закону (будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб - ввозить (пересилає) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами), відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) особі, визначеній у підпункті «б» пункту 10.1 цієї статті (особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону).

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 4.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: зокрема, дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Як встановлено судами, відповідачем було здійснене митне оформлення товару (комбайн зернозбиральний був у використанні, в комплекті з жаткою, та шини пневматичні гумові), який ввезений як супроводжувальний багаж, за кодами товару згідно з УКТЗЕД, зазначеного позивачем.

При цьому, судами встановлено, що будь-яких зауважень щодо класифікації товарів при митному оформленні товару у митного органу не було, про що свідчить оформлення митної декларації та пропуск товару через митний кордон.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у разі прийняття митної декларації та пропуску товарів у вільний обіг після сплати декларантом всіх передбачених податків та зборів митний орган підтверджує і віднесення товару до певного коду товарної номенклатури, а, відтак, в подальшому у відповідача відсутні правові підстави для винесення рішення про донарахування сум митних платежів і податку на додану вартість у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки.

Така правова позиція відповідає висновку, висловленому Верховним Судом України у постановах від 06 листопада 2012 року №21-330а12, від 05 березня 2013 року №21-36а13, від 18 листопада 2014 року №21-509а14, від 08 травня 2015 року №21-1011а15, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції дав правильну правову оцінку обставинам у справі.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду апеляційної інстанції.

Постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом

України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: