Ухвала суду № 56220718, 15.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2016 року м. Київ К/800/10071/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Гаспаряна С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013

у справі №2а/1670/4586/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КреМікс»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 10.05.2012 № 0007972301/531 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 216234 грн., в т.ч. 172757 грн. за основним платежем та 43477 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0007962301/530 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 880643,24 грн., в т.ч.: 765283,87 грн. за основним платежем та 115359,37 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких виходила при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наводила судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції допущено заміну відповідача у справі - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 13.04.2012 № 805/22-209/30748505.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.6, 201.10, 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Порушення вказаних вимог законодавства, на думку податкового органу, полягали у тому, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту витрати та податок на додану вартість відповідно за операціями:

- з ФОП ОСОБА_3 щодо придбання товару (соя товарна) за договором від 05.08.2010;

- з ТОВ «Новий Геліодор» щодо придбання товару (лінія гранульована, куксовіт біотин) за договором від 12.08.2010 № 12082010;

- з ТОВ «Сембі-Сервіс» щодо придбання транспортно-експедиторських послуг за договором від 24.01.2011 № 4.

Висновки про відсутність у позивача права на формування валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту за операціями з вказаними контрагентами податковим органом обґрунтовані тим, що такі операції не були спрямовані на настання реальних правових наслідків. При цьому податковий орган посилається на відсутність у контрагентів позивача складських приміщень, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, трудових ресурсів та інших умов для здійснення фінансово-господарської діяльності. Податковий орган вказує, що первинні документи щодо операцій позивача з ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Новий Геліодор» та ТОВ «Сембі-Сервіс», складені з порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996. При цьому податковий орган виходить з того, що видаткові накладні, акти приймання-передачі не місять даних щодо осіб, які підписали такі первинні документи;

- п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР, що полягали в невключенні в ІІІ кварталі 2010 року до складу валових доходів безповоротної фінансової допомоги у вигляді безнадійної кредиторської заборгованості в сумі 1168276 грн. за операціями з придбання обладнання у ТОВ «Дельта-Плюс» за договором від 25.09.2004. Розрахунки позивача з ТОВ «Дельта-Плюс» проведені шляхом передачі переказних векселів від 09.06.2005 № 763313044522, від 27.05.2005 № 763313044521, від 06.06.2005 № 763313044520, від 20.05.2005 № 763313044518 та від 25.05.2005 № 763313044519. Податковий орган вважає, що кредиторська заборгованість за вказаними векселями є безнадійною заборгованістю, оскільки строк позовної давності в три роки щодо виконання зобов'язань за такими векселями сплинув.

На підставі акта перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012 № 0007972301/531 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 219036 грн., в т.ч.: 174952 грн. за основним платежем та 44084 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та

податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012 № 0007962301/530 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 884529,8 грн., в т.ч.: 769027,04 грн. за основним платежем та 115502,76 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правомірність податкового повідомлення-рішення від 10.05.2012 № 0007972301/531 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2195 грн. за основним платежем та в сумі 607 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкового повідомлення-рішення від 10.05.2012 № 0007962301/530 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3743,17 грн. за основним платежем та в сумі 143,39 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями позивачем не оспорюється.

При перевірці в межах касаційної скарги правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закону № 283/97 ВР) валовий доход включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Згідно з п.п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону № 283/97 ВР безповоротна фінансова допомога - це, зокрема:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Пункт 1.25. ст. 1 Закону № 283/97 ВР заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності відносить до безнадійної заборгованості.

Отже, для віднесення сум грошових зобов'язань за переданими постачальникові товару векселями до «безповоротної фінансової допомоги» мають бути наявними виключні правові підстави, визначені у п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону № 283/97 ВР.

Так, однією з таких підстав є не стягнення заборгованості після закінчення строку позовної давності.

Згідно зі ст. 33 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу:

за пред'явленням;

у визначений строк від пред'явлення;

у визначений строк від дати складання;

на визначену дату.

У відповідності до ст. 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Наведене дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності у три роки щодо погашення грошових зобов'язань за переказним векселем пов'язується з настанням строку платежу за таким векселем.

І тільки після закінчення такого строку позовної давності непогашена заборгованість відноситься в податковому періоді до безповоротної фінансової допомоги, а у платника податку виникає обов'язок збільшити валовий доход на суму такої допомоги згідно із вимогами п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у виписаних позивачем ТОВ «Дельта-Плюс» переказних векселях від 09.06.2005 № 763313044522, від 27.05.2005 № 763313044521, від 06.06.2005 № 763313044520, від 20.05.2005 № 763313044518 та від 25.05.2005 № 763313044519 за операціями щодо придбання обладнання в сумі 1168276 грн. за договором від 25.09.2004 у графі строк платежу визначено: «по пред'явленню, але не раніше 03.04.2012».

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати, що станом на ІІІ квартал 2010 року трирічний строк позовної давності за зобов'язаннями за такими векселями сплинув, а у позивача виник обов'язок збільшити валовий доход на суму безповоротної фінансової допомоги.

Суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність порушень позивачем вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо висновків податкового органу про неправомірність формування валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту за операціями з ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Новий Геліодор» та ТОВ «Сембі-Сервіс» суд касаційної інстанції зазначає таке.

Для надання правової оцінки формуванню платником податку на додану вартість податкового кредиту за періоди, що передували січню 2011 року, слід застосовувати положення п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а починаючи з січня 2011 року - ст. 198 Податкового кодексу України. Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат за періоди, що передували ІІ кварталу 2011 року, слід застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР, а для надання правової оцінки формуванню платником витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, починаючи з ІІ кварталу 2011 року, - ст. 138 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення господарської операції з поставки товарів (послуг), яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку (покупець) має право на валові витрати/витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податковий кредит.

З положень п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР, п. 138.2, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України випливає, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути підтверджений податковою накладною.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів (послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише дефектами в первинному документі, які не позбавляють можливості ідентифікувати господарські операції та їх учасників.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, питання реального вчинення господарських операцій має з'ясовуватися на підставі оцінки усіх таких доказів в їх сукупності.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та валові витрати/витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Судами попередніх інстанцій ретельно досліджено питання щодо реального вчинення позивачем оспорюваних податковим органом господарських операцій з ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Новий Геліодор» та ТОВ «Сембі-Сервіс» в межах господарської діяльності, зокрема, досліджено умови поставки товарів та спосіб поставки, порядок оплати, первинні документи, а також інші докази.

В результаті оцінки таких доказів як належних судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції мали реальний характер, підтверджені відповідними первинними документами, які розкривають зміст господарських операцій та відповідають дійсності. Зокрема, при перевірці реальності вчинення господарських операцій в межах господарської діяльності позивача:

- з ФОП ОСОБА_3 судами досліджено договір поставки товару від 05.08.2010, податкові накладні від 06.08.2010 № 16, від 10.09.2010 № 19, видаткову накладну від 06.08.2010 № ПК-0000014, накладну від 10.08.2010 № 17, товарно-транспортні накладні, банківські виписки. Судами встановлено, що придбаний позивачем товар використано у власній господарській діяльності - для виготовлення замінника молока, яке реалізовувалось контрагентам у ланцюгу постачання;

- з ТОВ «Новий Геліодор» судами досліджено договір купівлі-продажу від 12.08.2010 № 12082010, специфікацію до договору № 1, податкову накладну від 30.09.2010 № 93006, платіжне доручення від 30.09.2010 № 12, протокол-погодження, видаткову накладну від 06.01.2011 № ГЕ-06011. Судами встановлено, що придбаний товар використано у власній господарській діяльності - для виготовлення кормів для тварин (преміксів), які реалізовувались контрагентам у ланцюгу постачання, зокрема, ТОВ «Агро-Овен», ТОВ «Агро-Рось» та АП «Благодатненський птахопром».

- з ТОВ «Сембі-Сервіс» судами досліджено договір щодо придбання транспорртно-експедиторських послуг від 24.01.2011 № 4, акт виконаних робіт від 21.10.2011 № 22, товарно-транспортну накладну, податкову накладну від 21.10.2011 № 22, банківську виписку. Судами встановлено, що вказані послуги позивачем придбано з метою виконання зобов'язань за договором з ДП ДАК «Хліб України» Ізюмським державним комбінатом хлібопродуктів щодо поставки останньому сільськогосподарських культур.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про правомірність формування позивачем валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту за операціями з ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Новий Геліодор» та ТОВ «Сембі-Сервіс».

Суд касаційної інстанції вважає, що суди повно встановили обставини та надали їм правову оцінку. Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун