Ухвала суду № 56220716, 23.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року м. Київ К/800/13860/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівЄрьоміна А. В., Маслія В. І.,секретаря судового засідання Кальненко О. І.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2015 року у справі за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення заборгованості,

встановив:

Інспекція з питань захисту прав споживачів у Житомирській області звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення заборгованості.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2015 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволені позову.

В запереченнях позивач просив залишити скаргу без задоволення.

В запереченнях позивач просив скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Житомирській області проведено перевірку характеристик продукції, за результатом якої складено акт від 28 листопада 2013 року № 127 і протокол про виявлене порушення вимог ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та ст. 15 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" від 12 грудня 2013 року № 091.

13 грудня 2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Житомирській області винесено постанову № 88, якою за порушення вимог п. 1 ч. 3 ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" на ТОВ "Дієса" накладено штраф у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме: 4 250 грн.

У зв'язку з невиконанням постанови, позивач звернувся з цим позовом.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що обставини встановлені у справі № 826/6696/14 і не потребують доказування у даній справі, а тому постанова, на підставі якої стягується сума, є законною і обов'язковою до виконання відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновком судів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналіз наведених приписів норм Закону свідчить про те, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені, в даному випадку, рішенням господарського суду у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Предметом позову у даній справі є стягнення коштів відповідно до постанови № 88 від 13 грудня 2013 року про накладення штрафних санкцій на ТОВ "Дієса" в сумі 4 250 грн.

У справі № 826/6696/14 позивач ставив питання, зокрема, про скасування постанови № 88 від 13 грудня 2013 року.

Між тим, як встановлено судами, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2014 року у справі № 826/6696/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Таким чином, за результатом розгляду справи № 826/6696/14 встановлені по відношенню до осіб у цій справі обставини щодо правомірності винесення постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області № 88 від 13 грудня 2013 року, які є преюдиціальними фактами, тобто встановленими судовим рішення в іншій справі, а тому не потребують доказуванню у даній справі.

Твердження відповідача, що позивачем прийнято оскаржувану постанову без урахування інших обставин, є таким, що зводяться до переоцінки вже встановлених фактів у справі № 826/6696/14.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій повно встановлені обставини у справі і не порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: