Ухвала суду № 56220572, 23.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року м. Київ К/800/10287/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівЄрьоміна А. В., Маслія В. І.,секретаря судового засідання Кальненко О. І.,

за участю: представника позивача - Млечка Є. С.,

представника відповідача - Сміленко А. А.,

представника третьої особи - Осьмак О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргідроенерго", до якої приєдналось Публічне акціонерне товариство "Укргідропроект", на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргідроенерго" до Державної фінансової інспекції в Київській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Укргідропроект" про визнання незаконними та скасування пунктів вимоги,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Укргідроенерго" звернулось до Державної фінансової інспекції в Київській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Укргідропроект", в якому просило визнати незаконними та скасувати пункти 1-38 вимоги відповідача від 30 травня 2014 року № 10-05-14-14/5009.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2014 року позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, до якої приєдналося Публічне акціонерне товариство "Укргідропроект", де просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін і третьої особи, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що ДФІ в Київській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ПАТ «Укргідроенерго» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт ревізії від 18 квітня 2014 року № 05-27/8.

На підставі акта ревізії відповідачем винесено та направлено позивачу вимогу від 30 травня 2014 року № 10-05-14-14/5009 про усунення порушень, встановлених ревізією, у якій, окрім іншого, містилися вказівки на відшкодування завданих збитків та коштів, сплачених внаслідок завищення вартості робіт; коштів, зайво включених на виконання робіт; коштів, зайво сплачених за угодами, які документально не підтверджені під час перевірки, тощо, а також усунути інші порушення фінансової дисципліни, що призвели до збитків і зазначені у акті ревізії.

Не погоджуючись з вимогою відповідача, позивач заявив цей позов.

Задовольняючи позов про визнання протиправною та скасування вказаної вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені в ході ревізії порушення позивачем вимог законодавства не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 07 жовтня 2014 року (№№ 21-40а14, 21-368а14, відповідно) дійшла висновку, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Такий висновок Верховного Суду України ґрунтуються на наступному.

Згідно із Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011, Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення).

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Між тим у справі, яка розглядається, позивач заявив позов про скасування вимоги, яка вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Враховуючи, що колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає правових підстав відступити від практики Верховного Суду України з розгляду аналогічних спорів, тому вважає, що в цій справі суд апеляційної інстанцій правильно застосував згадані норми права, у зв'язку з чим скаргу позивача слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргідроенерго", до якої приєдналось Публічне акціонерне товариство "Укргідропроект", залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: