Ухвала суду № 56220549, 18.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року м.Київ К/800/33532/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» до Запорізької митниці Міндоходів про стягнення фінансової гарантії, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат» звернулось з адміністративним позовом до Запорізької митниці Міндоходів, в якому просило стягнути з Державного бюджету України фінансову гарантію (грошову заставу) в сумі 88971,68 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

При прийняті рішень суди попередніх інстанцій виходили із відсутності правових підстав для повернення (вивільнення) фінансової гарантії, та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача фінансової гарантії (грошової застави) в сумі 88971,68 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Публічне акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, постановити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Запорізька митниця Міндоходів у поданих запереченнях просить відмовити у задоволені касаційної скарги, судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі зовнішньоекономічного контракту від 08 лютого 2012 року №ПП 1323/69-11073, укладеного між ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» та фірмою «STEUERMANN Investion und Handrlsgeellshaft mbh» (Австрія), згідно інвойсу від 16 жовтня 2012 року № 323 RR IM/005/006, позивачем отримано товар - кокс нафтовий не кальцинований у кількості 1855,200 т за ціною 238 дол/т на умовах СРТ ст.Передатна, Запоріжжя, виробництва фірми «ROMPETROL RAFINARE SA», Румунія.

З метою митного оформлення товару позивачем 22 жовтня 2012 року подано до митного органу ЕМД №112050000/2012/023554, відповідно до якої митна вартість товару заявлена за першим методом. У вказаній декларації у графі 47 «Нарахування платежів» зазначена вартість товару у сумі 3529210,04 грн., яка співпадає з сумою, зазначеною у графі 45 «Коригування» цієї ж МД. Сума фінансової гарантії визначена у четвертій колонці - 88971,68 грн., спосіб платежу у п'ятій колонці декларантом зазначене « 55».

Фінансова гарантія (грошова застава) сплачена платіжними дорученнями від 19 жовтня 2012 року №425 та від 22 жовтня 2012 року №8768.

Відповідно до Класифікатора способів розрахунку, затвердженого наказом Державної митної служби України від 15 лютого 2011 року № 107 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), код способу розрахунку «55» означає - «Різниця між сумами платежів, нарахованими за митної вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (у разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу)».

Таким чином, декларантом самостійно обрано спосіб випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.

Зазначаючи про надмірну сплату коштів у сумі 88971,68 грн., позивач звернувся до Запорізької митниці Міндоходів із заявою від 14 червня 2013 року №33/031 про повернення надмірно сплачених до бюджету коштів, у якій просить надати висновок про повернення з Державного бюджету України ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» надмірно сплачених коштів у сумі 88971,68 грн. по митній декларації від 22 жовтня 2012 року №112050000/2012/023554, оскільки при митному оформленні вантажу митним органом не було винесено рішення про коригування митної вартості нафтового коксу і тому безпідставно стягнуто додаткові кошти у якості фінансової гарантії.

Запорізька митниця Міндоходів листом від 08 липня 2013 року вих.№07.1-02-10-24/1029 повідомила позивача, що товар «кокс нафтовий зелений не кальцинований» випущено у вільний обіг за зверненням декларанта, відповідно до оформленої митної декларації, зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою за митною вартістю з урахуванням коригування, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України, з дотриманням норм ст.55 Кодексу. Вищезазначене звернення декларанта підтверджується відповідним чином заповненою графою 47 митної декларації від 22 жовтня 2012 року №112050000/2012/023554 згідно встановленого порядку. Крім того, митниця зазначила, що за результатом здійснення контролю митної вартості митним органом, на момент митного оформлення товару «кокс нафтовий зелений не кальцинований» за вищезазначеною митною декларацією, встановлено, що заявлений декларантом рівень митної вартості з урахуванням коригування відповідав рівню митної вартості за аналогічні товари, згідно ціновій інформації митного органу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.306 Митного кодексу України способами забезпечення сплати митних платежів є фінансова гарантія.

Згідно ст.307 Митного кодексу України вивільнення (повернення) фінансової гарантії здійснюється не пізніше одного робочого дня після отримання відповідним митним органом підтвердження фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією.

Статтею 308 Митного кодексу України встановлено, що розмір фінансової гарантії визначається митним органом виходячи з суми митних платежів, що підлягає сплаті при випуску товарів для вільного обігу на митній території України або при вивезенні товарів за межі цієї території у митному режимі експорту. Якщо при визначенні розміру фінансової гарантії неможливо точно визначити суму митних платежів, що підлягає сплаті, внаслідок ненадання митному органу точних відомостей про характер, найменування, кількість, країну походження, митну вартість та код таких товарів згідно з УКТ ЗЕД, розмір фінансової гарантії визначається виходячи з найбільшої величини ставок податків, вартості та/або кількості товарів, що можуть бути визначені на підставі наявних відомостей.

Відповідно до ч.1 ст.309 Митного кодексу України забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у таких формах: 1) надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа); 2) внесення коштів на відповідний рахунок або в касу органу доходів і зборів (грошова застава).

Забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією може здійснюватися у будь-якій з форм, визначених у частині першій цієї статті, на вибір особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч.6 ст.309 Митного кодексу України).

Статтею 310 Митного кодексу України передбачено, що фінансові гарантії надаються: 1) у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов'язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу органу доходів і зборів); 2) у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів. Фінансові гарантії надаються на суму митних платежів, нарахованих на товари, які декларуються за однією митною декларацією або заявляються до митного режиму транзиту за одним транспортним документом.

Відповідно до ч.10 ст.311 Митного кодексу України після завершення митного оформлення товарів чи процедури транзитного перевезення товарів та за відсутності порушення особою зобов'язань із сплати митних платежів фінансова гарантія не пізніше двох годин після того, як митний орган отримає підтвердження фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, вивільняється (повертається) цим органом доходів і зборів. При вивільненні (поверненні) індивідуальної (одноразової) фінансової гарантії у паперовому вигляді органом доходів і зборів на всіх її примірниках проставляється відбиток відповідного митного забезпечення.

Згідно ч.9 ст.313 Митного кодексу України порядок внесення грошової застави та її повернення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну митну політику.

Взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентуються Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618 (далі - Порядок №618).

Порядок № 618 визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Платник податків має право на повернення залишків коштів передоплати з депозитного рахунку 3734, відкритого на ім'я митного органу в Головному управлінні Державного казначейства України в місті Києві (далі - депозитний рахунок 3734), та з відповідного банківського балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарської діяльності», відкритого митному органу в уповноваженому банку (далі - банківський рахунок 2603).

Для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи, що позивачем фінансова гарантія платіжним дорученням від 19 жовтня 2012 року №425 сплачена до заявлення товару до митного оформлення - 22 жовтня 2012 року, а митним органом при митному оформленні товару не здійснювалось коригування митної вартості товарів, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення на користь позивача з Державного бюджету України фінансової гарантії (грошової заставі) в сумі 88971,68 грн. та відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку їх необґрунтованістю.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді