Ухвала суду № 56220519, 23.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року м. Київ К/800/14194/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Приватного підприємства „Комфортавтотранс" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 у справі № 825/3965/14 за позовом Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області до Приватного підприємства „Комфортавтотранс",

про накладення арешту на кошти, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про накладення арешту на кошти приватного підприємства „Комфортавтотранс", що знаходяться у банках, у зв'язку з відмовою в допуску до проведення перевірки.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.01.2015, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015, позовні вимоги задоволено, накладено арешт на кошти приватного підприємства „Комфортавтотранс".

Позивач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.01.2015 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, в задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, працівниками ДПІ у м. Чернігові відповідно до наказу про проведення фактичних перевірок № 113 від 05.12.2014, направлень на перевірку № 342 від 10.12.2014, було здійснено вихід на проведення фактичної перевірки відповідача.

Відповідач відмовився допускати відповідача для проведення перевірки, у зв'язку з чим складено акт „Про відмову у допуску до проведення перевірки" № 2/25-01-22-03-17 від 11.12.2014 та акт „Про відмову від підписання направлень на перевірку" № 004/25-01-22-03-24 від 11.12.2014, з якого також вбачається, що з наказом на проведення фактичної перевірки ознайомлено водія ОСОБА_2

Судом встановлено, що начальником управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Чернігівській області на ім'я виконуючого обов'язки начальна ДПІ у м. Чернігові було направлено звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 12.12.2014.

На підставі даного звернення, згідно пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 17.12.2014 (а. с. 16), яке відповідачу було направлено поштою.

Згідно п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 78.5 ст.78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки (абз.5 п.81.1 ст.81 ПК України).

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (ч.3 п.81.1 ст.81 ПК України).

У відповідності із п. 94.1. ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

В свою чергу, відповідно до приписів п. 94.2.3 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна платника податків може бути застосовано у разі, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Згідно із пунктом 94.10 даної статті арешт на майно може бути накладено за рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків податковим органом прийняте у зв'язку з відмовою Товариства у допуску посадових осіб відповідача до проведення планової виїзної перевірки.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів про незаконність відмови платника податку у допуску податковому органу до перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприємства „Комфортавтотранс" відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.