Ухвала суду № 56220489, 25.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 року м. Київ К/800/37612/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької митниці Державної фіскальної служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня

2015 року

у справі №808/6142/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім»

до Запорізької митниці Міндоходів, Головного управління Державної

казначейської служби в Запорізькій області

про визнання протиправною відмови у поверненні з державного бюджету коштів

та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на користь позивача 7153,92 грн. грошових коштів, надміру сплачених при митному оформленні товару за вантажно-митною декларацією №112000010/2010/009708 від 26.11.2010 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову Запорізької митниці Міндоходів у поверненні з державного бюджету коштів, сплачених відповідно до рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості №11200006/2010/002393/1 від 22.11.2010 року. Визнано протиправною відмову Запорізької митниці Міндоходів у поверненні надміру сплачених сум, оформлену листом № 071-04-10-24/2876 від 26.09.2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на користь позивача 7153,92 грн. грошових коштів, надміру сплачених при митному оформленні товару за вантажно-митною декларацією №112000010/2010/009708 від 26.11.2010 року.

Постанова суду вмотивована тим, що рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/002393 від 22.11.2010 року скасовано постановою Запорізького окружного адміністративного суду у справі №2а-0870/4098/11 від 07.09.2011 року, а тому митний орган зобов'язаний був вчинити всі необхідні та достатні дії щодо повернення надмірно сплачених коштів за заявою позивача.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Зобов'язано Запорізьку митницю Міндоходів надати висновок до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області щодо повернення 7153,92 грн. грошових коштів, надмірно сплачених при митному оформленні товару за вантажно-митною декларацією № 112000010/2010/009708 від 26.11.2010 року, відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007 року.

При скасуванні рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вказав на те, що позовна вимога про стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених митних платежів є передчасною, оскільки право на повернення сплачених податків і зборів виникає лише на підставі висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів, який направлено органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Запорізька митниця Державної фіскальної служби звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також, у касаційній скарзі Запорізька митниця Державної фіскальної служби просила замінити відповідача у справі.

За змістом статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 06.08.2014 № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» утворено Запорізьку митницю Державної фіскальної служби, яка є правонаступником Запорізької митниці Міндоходів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби, реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби.

06.11.2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис про проведення державної реєстрації Запорізької митниці Державної фіскальної служби України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за потрібне задовольнити клопотання Запорізької митниці ДФС та замінити Запорізьку митницю Міндоходів на її правонаступника - Запорізьку митницю Державної фіскальної служби.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» направило на адресу Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просило касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.12.2012 року позивач звернувся до Запорізької митниці з заявою № 1581/27-12 про повернення надмірно сплачених коштів з Державного бюджету України в сумі 7153,92 грн. по митній декларації №112000000/2011/009708, в зв'язку з набранням законної сили постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 07.09.2011 року у справі № 2а-0870/4098/11.

Листом №08-02-1424/12115 від 29.12.2012 року Запорізька митниця повідомила, що відповідно до п. 11 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби України №230 від 17.03.2008 року, строк дії гарантійних зобов'язань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг. Тільки у разі прийняття митним органом рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів повертається декларанту в місячний строк. У період дії гарантійних зобов'язань митниця не приймала рішення про застосування митної вартості, заявленої позивачем, про що було повідомлено листом №07-02-09-24/1161 від 14.02.2011 року.

17.09.2013 року за №34/13-0908 позивач повторно звернувся до Запорізької митниці із заявою, в якій, посилаючись на п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України, ст. 301 Митного кодексу України, а також постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.09.2011 року у справі № 2а-0870/4098/11, просив повернути з Державного бюджету України надміру сплачені суми митних та інших платежів за вантажно-митною декларацією №112000010/2010/009708 від 26.11.2010 року.

Листом №071-04-10-24/2876 від 26.09.2013 року митний орган відмовив позивачеві у поверненні грошових коштів через не надходження вищевказаної постанови суду.

Переглядаючи рішення суду апеляційної інстанції, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Статтею 301 Митного кодексу України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

Відповідно до частин 1, 3 статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За приписами статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Процедура повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №816, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №1097/14364 (далі - Порядок повернення №618).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку повернення №618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів для повернення платнику податків - на поточний рахунок платника податків в установі банку, для подальших розрахунків як передоплата або грошова застава на депозитний рахунок 3734, на банківський рахунок 2603, для повернення фізичній особі в готівковій формі, якщо такі кошти вносилися готівкою, - на банківський рахунок 2603, для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, незалежно від виду бюджету. До заяви додаються аркуші з позначенням "3/8" комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі, документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати (пункти 2, 3 розділу ІІІ Порядку повернення №618).

Згідно приписів пункту 4 розділу ІІІ Порядку повернення №618 для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів). Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України (пункт 6 розділу ІІІ Порядку повернення №618).

У силу положень пункту 7 розділу ІІІ Порядку повернення №618 висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

Згідно п.11 розділу III Порядку повернення №618, за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку митним органом готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

На час виникнення спору взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи врегульовані Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженим спільним наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147 ( далі - Порядок взаємодії №611/147).

Відповідно до пункту 2 Порядку взаємодії №611/147 повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії №611/147 на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Верховний Суд України у постановах від 15 квітня 2014 року (справа № 21-29а14), від 12 листопада 2014 року (справи №№ 21-268а14, 21-391а14), від 25 листопада 2014 року (справа 21-338а14) зазначив, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/002393 від 22.11.2010 року скасовано постановою Запорізького окружного адміністративного суду №2а-0870/4098/11 від 07.09.2011 року, яка набрала законної сили.

Судом першої інстанції було встановлено, що в заяві від 17.09.2013 року №34/13-0908 позивачем зазначено всі дані необхідність яких передбачена п. 1 Розділу ІІІ Порядку №618, а також додано всі необхідні документи.

Також, таким судом встановлено, що у позивача відсутня заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Доводами касаційної скарги наведених обставин не спростовано.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судом апеляційної інстанції правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновку, викладеному в оскаржуваному рішенні суду апеляційної інстанції, воно ґрунтується на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Замінити Запорізьку митницю Міндоходів її правонаступником у справі - Запорізькою митницею Державної фіскальної служби.

Касаційну скаргу Запорізької митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі №808/6142/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді