Ухвала суду № 56220472, 18.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року м.Київ К/800/35479/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гриналит ЛТД» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративно суду від 15 липня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гриналит ЛТД» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Федоренка Андрія Івановича про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРИНАЛИТ» ЛТД звернулося з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Федоренка Андрія Івановича, в якому просило скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 29 січня 2015 року № 18940403.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про безпідставну відмову у проведенні реєстраційних дій щодо державної реєстрації права власності та незаконність оскаржуваного рішення відповідача.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративно суду від 15 липня 2015 року, адміністративний позов залишено без задоволення.

При винесенні рішень суди попередніх інстанцій виходили із правомірної відмови відповідача у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гриналит ЛТД» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Федоренко Андрій Іванович у поданих запереченнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 14 січня 2015 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Гриналит» ЛТД звернувся до реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції із заявою за реєстраційним №18617990 про реєстрацію права власності на виробничий будинок, загальною площею 1663,3 кв.м. літ.«Ы-1» за адресою: АДРЕСА_1. До заяви представником позивача додано: договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області 18 лютого 2014 року; акт приймання-передачі основних засобів від 10 лютого 2014 року, відповідно до якого на підставі протоколу від 10 січня 2014 року № 7 від засновників ТОВ фірми «Шафран» ЛТД, передається будівля складу та розподільчого пункту загальною площею 1663,3 кв.м., в якому не зазначено інших ідентифікуючих ознак; технічний паспорт, виготовлений КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», станом на 21 жовтня 2010 року з відміткою про відсутність змін 20 серпня 2012 року на склад № 11 літ.«ЬІ-1» по АДРЕСА_1, в якому загальна площа нежитлової будівлі зазначена 1663,3 кв.м.

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Федоренка Андрія Івановича від 29 січня 2015 року № 1894040 відмовлено у державній реєстрації права власності на підставі п.4 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», п.п.20, 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, у зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. У рішенні зазначено, що державним реєстратором в процедурі розгляду заяви №18617990 проведені пошуки інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та встановлено наявність записів про обтяження в актуальному стані (арешт нерухомого майна; предмет обтяження; все нерухоме майно; особа, майно/права якої обтяжуються (власник): ТОВ «Шафран», код 24667855; підстава виникнення обтяження - постанова про арешт майна боржника та заборона його відчуження, серія та номер: 4496947, виданий 21 листопада 2014 року Фрунзенським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, заступник начальника Сокуренко І.О.).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону №1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст.18 цього закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Як встановлено ч.4 ст.15 Закону №1952-IV, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до п.15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (далі - Порядок №868), під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Державним реєстратором за результатами проведеного пошуку інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено невідповідність заявлених позивачем прав і поданих документів вимогам чинного законодавства, регулюючого спірні правовідносини.

Судами встановлено, що право власності на склад №11 загальною площею 1456,8 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ фірма «Шафран» ЛТД згідно з реєстраційним посвідченням на об'єкт нерухомого майна від 29 липня 1996 року реєстровий номер № 964 на підставі договору купівлі-продажу від 29 січня 1996 року, акту передачі майна від 04 квітня 1996 року та свідоцтва про право власності, виданого 02 квітня 1997 року Фондом державного майна України по Харківській області.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 28 вересня 2010 року по справі № 2-2755/10 за позовом ТОВ фірмою «Шафран» ЛТД до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнано за ТОВ фірмою «Шафран» ЛТД право власності на нежитлову будівлю літ.«ЬІ-1» загальною площею 1663,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2013 року скасовано рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 28 вересня 2010 року та ухвалено нове рішення, яким в задоволені позову відмовлено.

Отже, станом на час звернення позивача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 березня 2014 року, так і станом на час розгляду справи, правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності ТОВ фірма «Шафран» ЛТД на склад № 11 загальною площею 1456,8 кв.м. по АДРЕСА_1 є свідоцтво про право власності, видане 02 квітня 1997 року Фондом державного майна України по Харківській області, яке не скасовано і недійсним не визнано.

З матеріалів справи також вбачається, що 18 лютого 2014 року між ТОВ фірмою «Шафран» ЛТД (продавець) та ТОВ «Гриналит» ЛТД (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства, відповідно до п.1 якого ТОВ «Гриналит» ЛТД набув права власності на 80 % в статутному капіталі ТОВ фірмі «Шафран». Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області та зареєстровано в реєстрі за № 348.

Відповідно до п.52 Порядку №868 для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва у зв'язку з передачею нерухомого майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна.

Пунктом 54 Порядку №868 передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва у зв'язку з передачею об'єктів нерухомого майна у власність фізичним та юридичним особам, що вийшли із складу засновників (учасників) юридичної особи, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: рішення органу або особи, уповноважених установчими документами такої юридичної особи або законом, про передачу об'єкта нерухомого майна у власність фізичній або юридичній особі, що вийшла із складу засновників (учасників) юридичної особи; документ, що підтверджує факт передачі такого майна фізичній або юридичній особі, що вийшла із складу засновників (учасників) юридичної особи. Документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на об'єкт нерухомого майна попереднього власника такого об'єкта, заявникові не повертаються.

Позивачем правовстановлюючого документа, який підтверджує, що станом на час укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 18 лютого 2014 року ТОВ фірма «Шафран» мало право власності на приміщення складу літ «Ы-1» по АДРЕСА_1 загальною площею 1663,3 кв.м, не надано.

Також, у спірному рішенні відповідач зазначив, що з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що існує запис № 7806572 в актуальному стані щодо обтяження: арешт нерухомого майна; предмет обтяження: все нерухоме майно; особа, майно/права якої обтяжуються (власник): ТОВ «Шафран», код 24667855; підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення його відчуження, серія та номер: 4496947, виданий 21.11.2014р. Фрунзенським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

Статтею 24 Закону №1952-IV визначені підстави відмови в державній реєстрації прав та обтяжень. Зокрема, відповідно до п.4 ч.1 вказаної статті Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до положень п.28 Порядку № 868 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За вказаними обставинами, з урахуванням виявленої державним реєстратором невідповідності поданих документів вимогам, встановленим цим Законом, що унеможливило встановлення відповідності заявлених прав документам, що їх посвідчують, відповідачем обґрунтовано прийнято рішення про відмову в державній реєстрації прав, у зв'язку з чим суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог .

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гриналит ЛТД» відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративно суду від 15 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді