Ухвала суду № 56220366, 26.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 лютого 2016 року м. Київ К/800/1408/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 15 січня 2016 року зазначена касаційна скарга залишена без руху, а скаржникові у строк до 5 лютого 2016 року запропоновано усунути зазначені в ній недоліки виконавши вимоги статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено наслідки невиконання вимог ухвали.

Зокрема, скаржнику необхідно було зазначити у скарзі імена (найменування), поштові адреси усіх осіб, які беруть участь у справі, а також їх номери засобу зв'язку, адреси електронної пошти, якщо такі є, додати документ про сплату судового збору у розмірі, встановленому чинним законодавством і привести вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції у відповідність положенням статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

2 лютого 2016 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшла заява скаржника про усунення недоліків касаційної скарги, однак ухвала виконана скаржником не в повному обсязі, зокрема, вимоги, зазначені у скарзі, не відповідають приписам процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за змістом пункту 5 частини 2 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

При цьому, звертаючись зі скаргою до суду касаційної інстанції, скаржник, як учасник адміністративного процесу, а також в силу приписів частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України повинен неухильно виконувати процесуальні обов'язки, встановлені цим Кодексом.

Згідно положень частини 1 статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України, такий визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Водночас, у відповідності до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Також, згідно вимог статті 158 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови. Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали.

В свою чергу, за змістом статей 163 і 165 Кодексу адміністративного судочинства України зміст постанови або ухвали суду повинен містити, зокрема, дату, часу та місця їх прийняття, а також найменування адміністративного суду.

Виклад вимог касаційної скарги, також повинен узгоджуватись з повноваженнями суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, встановлених статтею 223 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, а також вимог вищевказаних процесуальних норм, можна дійти висновку, що сторона у справі, як учасник адміністративного процесу, зобов'язана дотримуватись правил, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України і враховувати його вимоги під час складання касаційної скарги, забезпечивши її виклад у такій формі, яка дасть змогу суду недвозначно зрозуміти її зміст, а також здійснити касаційний розгляд справи, згідно вимог скарги.

Одночасно, вимоги касаційної скарги повинні викладатись чітко і зрозуміло, не абстрактно, стосуватись конкретних судових рішень з зазначенням їх реквізитів в такому обсязі, який дасть можливість суд їх ідентифікувати у конкретній справі.

У своїх вимогах до суду касаційної інстанції, з урахуванням внесених уточнень, позивач просить скасувати ухвали попередніх судових інстанцій та ухвалити нове судове рішення, при цьому не зазначив вид оскаржуваних судових рішень, найменування суду, який їх ухвалив, дату їх ухвалення і не додав копію рішення суду першої інстанції, з метою касаційного перегляду якого подано скаргу.

Такий спосіб викладу вимог скаржника до суду касаційної інстанції без одночасного надання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про невідповідність касаційної скарги приписам пункту 5 частини 2 та частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, про що було зазначено в ухвалі судді про залишення касаційної скарги без руху.

Натомість, позивач не усунув вищевказаних недоліків касаційної скарги.

У відповідності до частини 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, якою передбачено повернення касаційної скарги.

За таких обставин, згідно приписів частини 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, дану касаційну скаргу слід повернути скаржникові.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 108, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, разом з доданими до неї матеріалами, повернути скаржникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк