Ухвала суду № 56220326, 26.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

26 лютого 2016 року м. Київ К/800/54289/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області (далі - УПФУ) в якому просила: визнати неправомірною відмову відповідача у здійсненні їй перерахунку пенсії, призначеної згідно норм Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - закон № 3723-XII) виходячи з її розміру 83 відсотки від заробітної плати зазначеної у довідці Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 11 червня 2015 року № 28 (далі - довідка), з урахуванням усіх її складових, на які було нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із збереженням після перерахунку нарахованої суми індексації, починаючи з 1 грудня 2012 року (далі - спірний перерахунок) з виплатою недоотриманої пенсії за вказаний період; зобов'язати відповідача здійснити спірний перерахунок, а також нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини грошових доходів, зокрема суми недоплаченої пенсії та індексації у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що має право на спірний перерахунок її пенсії, однак відповідач протиправно відмовив у здійсненні такого, оскільки його дії не узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини і порушують права позивача.

Посилаючись на ці обставини ОСОБА_1 просила про задоволення позову.

Постановою Саратського районного суду Одеської області від 14 вересня 2015 року позов задоволено частково, визнано протиправними дії та зобов'язано УПФУ здійснити позивачу спірний перерахунок пенсії починаючи з 12 січня 2015 року, виходячи з розміру заробітної плати, зазначеній у довідці, в решті позову відмовлено, а ухвалою цього ж суду від 14 вересня 2015 року позовні вимоги за період з 1 грудня 2012 року до 12 червня 2015 року залишені без розгляду.

Оскаржуваною постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, визнано протиправними дії та зобов'язано відповідача здійснити спірний перерахунок пенсії, починаючи з 25 січня 2015 року, в решті позову відмовлено.

Позивач, подала касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалене ним судове рішення скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 29 грудня 2015 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху, оскільки вона подана після закінчення строку, встановленого статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України і скаржник не порушувала питання про поновлення цього строку.

Скаржнику, надано тридцять днів з моменту отримання даної ухвали для усунення зазначених недоліків та роз'яснено, що у випадку їх невиконання у відкритті касаційного провадження буде відмолено.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали до Вищого адміністративного суду України надійшла заява скаржника, зареєстрована в канцелярії суду 8 лютого 2016 року, зі змісту якої вбачається наявність підстав для поновлення строку касаційного провадження та визнання причин пропуску такого поважними.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

Так, за правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Як правильно встановлено судами, позивачу з липня 2009 року призначена та виплачується пенсія згідно Закону № 3723-XII.

12 червня 2015 року позивач звернулась з заявою до УПФУ про здійснення їй спірного перерахунку пенсії, виходячи з розміру 83 відсотки заробітної плати зазначеної у довідці, однак відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку.

Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що позивач має право на виплату їй пенсії за правилами норм Закону № 3723-XII, в редакції, чинній на момент призначення їй пенсії з урахуванням усіх складових заробітної плати, на які було нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суди виходили з того, що позивач не має права на виплату їй компенсації втрати частини грошових доходів, зокрема суми недоплаченої пенсії та індексації у зв'язку з порушенням строків їх виплати, які є предметом цього спору і не були їй нараховані.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та враховуючи правову позицію Верховного Суду України, висловлену під час перегляду судових рішень у справах даної категорії, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк