Ухвала суду № 56220322, 25.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

25 лютого 2016 року м. Київ К/800/2063/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Радомишльський машинобудівний завод" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області до Публічного акціонерного товариства "Радомишльський машинобудівний завод" про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області (далі - УПФУ) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Радомишльський машинобудівний завод" (далі - Товариство) в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених у відповідності до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" за грудень 2014 року і січень - лютий 2015 року у розмірі 13368,78 гривень (далі - спірні кошти).

В обґрунтування своїх вимог УПФУ посилалось на те, що Товариство не виконала встановлений законом обов'язок щодо відшкодування позивачу спірних коштів у добровільному порядку, а тому просило про задоволення позову.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2015 року, позов задоволено, стягнуто з Товариства на користь позивача спірні кошти.

Відповідач, подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2016 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху, з підстав її невідповідності вимогам частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржнику, у строк до 10 лютого 2016 року, запропоновано усунути зазначені в ухвалі недоліки та роз'яснено, що у випадку їх невиконання касаційну скаргу буде повернуто.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали до Вищого адміністративного суду України надійшла заява скаржника, зареєстрована в канцелярії суду 8 лютого 2016 року, якою недоліки касаційної скарги усунуто.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

Так, за правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Як правильно встановлено судами, відповідачу, згідно вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, були направлені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, однак Товариство, у строк встановлений цією Інструкцією, такі виплати не здійснило, внаслідок чого утворилась спірна заборгованість, яку УПФУ просить стягнути у судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що відповідач має відшкодувати позивачу спірні кошти, оскільки такий обов'язок встановлено для Товариства вимогами законодавства, чинного у період спірних правовідносин.

Такі висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та враховуючи правову позицію Верховного Суду України, висловлену під час перегляду судових рішень у справах даної категорії, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області до Публічного акціонерного товариства "Радомишльський машинобудівний завод" про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Радомишльський машинобудівний завод" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2015 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк