Ухвала суду № 56220312, 23.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року м. Київ К/800/29215/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_5 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби Українив якому просив: визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, що полягає:у невиконанні в установлений строк постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року, якою зобов'язано Державну судову адміністрацію України та апеляційний суд Хмельницької області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового довічного утримання за період з 27 листопада 2005 року по 12 січня 2009 року з врахуванням ухвал Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року про зміну способу виконання та від 18 червня 2014 року про роз'яснення постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року;у ненадані відповіді на запити позивача від 19 вересня 2014 року та 31 жовтня 2014 року і в ненаданні інформації про причини невиконання вказаного рішення суду з 31 липня 2014 року, яку в цих запитах просив надати позивач;зобов'язати Державну казначейську службу України:1) виконати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року з врахуванням ухвал Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року про зміну способу виконання та від 18 червня 2014 року про роз'яснення постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року;2) дати відповідь позивачу на його заяви від 19 вересня 2014 року та 31 жовтня 2014 року та повідомити причини невиконання вказаного рішення суду з 31 липня 2014 року;стягнути з Державної казначейської служби України на користь позивача 3268,02 грн., компенсації яка належить йому на підставі статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; стягнути з Державної казначейської служби України на користь позивача 16000 грн., у відшкодування моральної шкоди, спричиненої невиконанням рішення у встановлений законом строк, ненаданням відповіді на запит та ненаданням інформації на запит.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 рокупозов задоволено частково.Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, що полягає у несвоєчасному наданні відповіді на запити ОСОБА_5 від 19 вересня 2014 року та 31 жовтня 2014 року.В решті позовних вимог відмовити.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволені позову, ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення позову повністю.

Від відповідача письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що Хмельницький окружний адміністративний суд 18 березня 2010 року по справі № 2-а-361/10/2270 прийняв постанову якою зобов'язав Державну судову адміністрацію України та апеляційний суд Хмельницької області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового довічного утримання за період з 27 листопада 2005 року по 12 січня 2009 року.

В послідуючому Хмельницьким окружним адміністративним судом прийняті: ухвала від 25 вересня 2012 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення у адміністративній справі № 2-а-361/10/2270, якою ухвалено змінити спосіб і порядок виконання судового рішення шляхом проведення стягнення коштів за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» на користь ОСОБА_5 та ухвала від 18 червня 2014 року про роз'яснення постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року у адміністративній справі № 2-а-361/10/2270 якою роз'яснено, що виконання постанови повинне бути проведене шляхом стягнення на користь ОСОБА_5 з Державної судової адміністрації України як головного розпорядника коштів, виділених їй у вигляді асигнувань Державного бюджету України за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», стягнення проводиться Державною казначейською службою України на підставі Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

Позивач направив виконавчі листи для виконання до Державної казначейської служби України із відповідною заявою. До заяви були додані оригінали 2-х виконавчих листів, 2 копії постанов державного виконавця від 10.07.2014 року, копія постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року, копії ухвал Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року та від 18 червня 2014 року, копія розрахунку належної до виплати суми компенсації, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та реквізити для безготівкового надходження коштів на рахунок позивача у банку.

Заява та додані до неї документи отримані відповідачем 31.07.2014 року.

Позивач 19.09.2014 року направив відповідачу письмову заяву в якій зазначив про те, що він звернувся до Державної казначейської служби України з проханням виконати рішення суду та подав всі необхідні документи, до дати звернення із цією заявою рішення суду не виконане, тому він просить виконати рішення суду і повідомити його про причини такого невиконання.

Не отримавши відповіді, позивач 31.10.2014 року направив відповідачу повторно письмову заяву в якій зазначив про те, що він звернувся до Державної казначейської служби України з проханням виконати рішення суду, та подав всі необхідні документи, до дати звернення із цією заявою рішення суду не виконане, хоча він звертався із заявою від 19.09.2014 року, тому він просить виконати рішення суду і повідомити його про причини невиконання.

Державна казначейська служба України своїм листом № 5-13/7300-29743 від 31.12.2014 року надала відповідь позивачу з інформацією про хід виконання рішення суду на користь позивача, в якому зазначила, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року не вказано суми до стягнення, ухвалами Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року та від 18 червня 2014 року, а також не визначено суми до стягнення.

Частково задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій зазначили, про наявність протиправної бездіяльності Державної казначейської служби України в частині несвоєчасного надання відповіді на запити позивача від 19 вересня 2014 року та 31 жовтня 2014 року, так як на виконання положень чинного законодавства України відповідач вчасно не повідомив позивача про недоліки його заяви про виконання судових рішень. В частині відмови в задоволені позову суди прийшли до висновків, з якими погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, що Державна казначейська служба України не може здійснювати нарахування та перевірку правильності нарахування стягувачем суми коштів які підлягають стягненню, не має права перебирати на себе повноваження суду, щодо встановлення конкретної суми коштів, які мають бути стягнуті за виконавчими листами на користь позивача або здійснювати стягнення коштів на підставі інших документів окрім рішення суду, самостійно проводити розрахунок суми коштів належних стягувачу за рішенням суду.Тому,не встановлено будь-якої протиправної бездіяльності чи протиправних дій відповідача в частині невиконання в установлений строк рішення суду на користь позивача.

Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» №4901-VI від 05.06.2012 року (в редакції чинні на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №4907)встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Частиною першою статті 2 Закону №4901 передбачено, зокрема, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 цього Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Такий перелік визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів Українивід 3 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45; далі - Порядок).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Надаючи системний аналіз вказаних положень, в поєднанні із обставинами встановленими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає про відсутність протиправної бездіяльності відповідача у виконанні ним постанови та ухвал Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року, від 25 вересня 2012 року та від 18 червня 2014 року.

Такий висновок суду касаційної інстанцій ґрунтується та тому, що жодним із вказаних судових рішень, на які посилається позивач як на підставу безспірного списання відповідачем з держаних рахунків 108 934 грн. 09 коп. належної,на його погляд, компенсації за вчасно невиплачену щомісячного грошового утримання, відповідна сума коштів не досліджувалась та не присуджувалась.

При цьому зі змісту постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року (є похідна від двох наступних ухвал цього ж суду від 25 вересня 2012 року та від 18 червня 2014 року) відповідна сума коштів була зазначена, виходячи лише із прохальної частини позовних вимог. В описовій та мотивувальній частині цього рішення вказівки на її можливий розрахунок, не має.

Зазначення позивача про необхідність стягнення на його користь моральної шкоди, яку він отримав з підстав не вчасногоотримання коштів, що стало наслідкомдопущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо їх безспірного списання з держаних рахунків не підтверджуються жодними доказами, що могли б встановити факт завдання позивачу з боку відповідача моральних страждань та/або душевних хвилювань.

Не приймаються до уваги колегією суддів Вищого адміністративного суду України посилання позивача зазначених у касаційні скарзі на, можливі, допущення судами попередніх інстанцій порушенняположень процесуального Закону в частині безпідставного зобов'язання сплатити ним судового збору, так як відповідні зобов'язання були визначені судами попередніх інстанцій відповідними ухвалами про залишення позовної заяви (ухвала від 18 грудня 2014 року) та апеляційної скарги (ухвала від 18 березня 2015 року) без руху, які не оскаржувались, а тому на виконання статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України оцінка щодо їх законності судом касаційної інстанції надаватись не буде.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів і обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець