Рішення № 56219967, 24.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 22-ц/796/1195/2016 Головуючий в 1 інстанції - Шклянка М.П.

Доповідач - Заришняк Г.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду міста Києва цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, діючої в інтересах Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про захист прав споживачів та стягнення депозитного вкладу, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ПАТ КБ «Приват Банк» про захист прав споживачів та стягнення депозитного вкладу та з урахуванням уточнень, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань та порушення своїх прав, як споживача, просила стягнути з відповідача 18 672,88 доларів США - депозитного внеску за договором НОМЕР_2 від 29.04.2013 року разом із процентами по депозиту та 3% річних від простроченої суми за прострочення виконання грошового зобов'язання, та 43 366,60 грн. депозитного вкладу за договором НОМЕР_3 від 08.01.2014 року разом з відсотками по депозиту, інфляційними втратами та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_2 суму заборгованості по депозитному вкладу за договором НОМЕР_2 від 29.04.2013 року з урахуванням відсотків по депозиту в розмірі 18 121,14 доларів США, та суму заборгованості по депозитному вкладу за договором НОМЕР_3 від 08.01.2014 року з урахуванням відсотків за депозитом та індексу інфляції в розмірі 42 531,63 грн.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, діюча в інтересах ПАТ КБ «Приват Банк», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримала апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Відповідачка проти апеляційної скарги заперечувала, вважаючи рішення суду законним.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, 29.04.2013 року, між позивачкою та відповідачем був укладений договір НОМЕР_2(Вклад «Стандарт»). За умовами договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відкрив позивачці депозитний рахунок. На підставі квитанції №17 від 29.04.2013 р. позивачка внесла на депозитний рахунок суму вкладу в розмірі 12 291 доларів США, вклад оформлено на строк до 29 травня 2013 року зі сплатою 6% річних. Відповідно до пункту 2 договору нарахування відсотків на суму вкладу починається з дня наступного за днем надходження коштів до банку та провадиться за кожен календарний день.

Згідно з пунктом 4 договору, дія даного договору закінчується з виплатою всієї суми вкладу разом з відсотками, які належить виплатити відповідно до умов договору.

Пунктом 5 договору передбачено, що якщо вкладник вимагає повернути частину вкладу, вклад повертається вкладнику одночасно із припиненням зобов'язань сторін.

З пояснень позивачки вбачається, що даний вклад 08 січня 2014 року було доповнено нею на суму 3935 доларів США, доказом чого є квитанції та довідка ПАТ КБ «Приват Банк».

08 січня 2014 року між позивачкою та відповідачем був укладений договір НОМЕР_3 (Вклад «Стандарт»), за умовами якого, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відкрив позивачці депозитний рахунок на суму 25000 грн. Сума вкладу на момент відкриття договору становила 25000 грн., вклад оформлено на строк до 08 квітня 2014 року зі сплатою 17% річних.

Відповідно до пункту 2 договору нарахування відсотків на суму вкладу починається з дня наступного за днем надходження коштів до банку та провадиться за кожен календарний день.

Пунктом 3 договору визначено, що за закінченням кожного наступного місяця, що пройшли з моменту укладення договору, в перший робочий день після дати оформлення договору, після 15:00, нараховані відсотки по вкладу зараховуються на карту/рахунок НОМЕР_1.

Згідно з пунктом 4 договору, дія даного договору закінчується з виплатою всієї суми вкладу разом з відсотками, які належить виплатити відповідно до умов договору.

Пунктом 5 договору передбачено, що якщо вкладник вимагає повернути частину вкладу, вклад повертається вкладнику одночасно із припиненням зобов'язань сторін.

Встановлено, що по закінченню строку дії договорів, ОСОБА_2 звернулась до банку із заявою про повернення банківських вкладів та сплати процентів, чим засвідчила свій намір припинити дію договорів, що підтверджується листами позивачки на ім'я Голови правління ПАТ «ПриватБанк», зокрема від 14.07.2014 року та 21.10.2014 року.

На вказані листи позивачкою були отримані відповіді від 06.08.2014 року, 28.10.2014 року та 26.03.2015 року, з яких вбачається, що представником банку розглянуто питання щодо повернення позивачці її вкладів, було запропоновано можливість реструктуризації вкладів позивачки та запевнення в вирішенні питання щодо повернення вкладів.

Тобто, наданими відповідями відповідач фактично погодився з існуванням договірних відносин між Банком і позивачем, не заперечував наявності укладених з позивачкою депозитних договорів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що оскільки внесені позивачкою грошові кошти на її вимогу у визначений договором строк не повернуто, то це дає право останній на отримання суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів за весь час користування депозитними коштами.

Разом з тим, визначаючи суми заборгованості по вкладам, суд не в повній мірі з»ясував фактичний розмір внесених позивачкою ОСОБА_2 коштів, що потягло за собою й неправильність нарахувань відсотків за депозитами та інфляційних.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка ставила питання про повернення їй коштів за договором банківського вкладу НОМЕР_2 від 29.04.2013 року на суму 12 291 доларів США разом із процентами по депозиту та 3% річних від простроченої суми за прострочення виконання грошового зобов'язання, який 08 січня 2014 року було нею доповнено на суму 3935 доларів США, а також за договором банківського вкладу НОМЕР_3 від 08.01.2014 року, на суму 25 691 грн.52 коп. разом з відсотками по депозиту, інфляційними втратами та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах визначення договору банківського вкладу, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення ст. 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору.

За змістом ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно із ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, відкриття відповідних рахунків та обліковування на них грошових коштів в національній та іноземній валюті, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку, відповідно до якого банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа.

Відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і, як наслідок, необліковування грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків і, як наслідок, необліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу. Разом з тим договір банківського вкладу (депозиту) може бути визнано недійсним у зв'язку з порушенням інших умов дійсності правочинів, передбачених, зокрема, ч. ч. 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів, уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, відповідно до вимог закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі № 6-1045цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, факт внесення ОСОБА_2 коштів в сумі 12 291 доларів США згідно з договором від 29 квітня 2013 року підтверджується договором НОМЕР_2, а також квитанцією №17 про внесення на рахунок зазначеної суми (а.с.211-212).

Внесення ОСОБА_2 вкладу в сумі 25 000 грн. згідно з договором від 08 січня 2014 року підтверджується безпосередньо договором НОМЕР_3, а також квитанцією про внесення на рахунок даної суми (а.с.214).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивачкою 08 січня 2014 року було доповнено банківський вклад за договором НОМЕР_2 від 29.04.2013 року на суму 3 935 доларів США. Не надано було таких доказів і суду апеляційної інстанції. За таких обставин, на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню депозитний вклад в сумі 12 291 доларів США та відсотки за даним договором вкладу за період з 30.04.2013 р. по 20.04.2015 р. в сумі 1 476, 94 доларів США, а всього -13 767, 94 доларів США, в зв'язку з цим рішення суду першої інстанції про стягнення коштів за договором банківського вкладу НОМЕР_2 від 29.04.2013 року з урахуванням відсотків по депозиту в сумі 18 121,14 доларів США слід змінити, зменшивши суму, що підлягає стягненню, з 18 121,14 доларів США до 13 767, 94 доларів США.

Окрім того, стягуючи з ПАТ КБ «Приват Банк» на користь позивача кошти за банківським вкладом НОМЕР_3 від 08.01.2014 року з урахуванням відсотків за депозитом та індексу інфляції в розмірі 42 531,63 грн., суд першої інстанції помилково виходив з розрахунку суми вкладу- 25 691,52 грн., приведеного позивачкою у позовній заяві та уточненнях до позову.

Разом з тим, сума, внесена ОСОБА_2 по договору банківського владу НОМЕР_3 від 08.01.2014 року, становила 25 000 грн., а тому загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки з урахуванням відсотків за депозитом за період з 09.01.2014 року по 20.04.2015 р. в сумі 5 297 грн. 95 коп. та інфляційних, заявлених в позові в сумі 11 767, 52 грн., становить 42 065,47 грн.

З огляду на викладене, підлягає зменшенню сума заборгованості по депозитному вкладу за договором НОМЕР_3 від 08 січня 2014 року з урахуванням відсотків за депозитом та індексу інфляції з 42 531,63 грн. до 42 065,47 грн.

Надана ОСОБА_2 копія довідки Кримського регіонального управління ПАТ КБ ПриватБанк (а.с. 205) про суми коштів, наявних на рахунках позивачки, не є достатнім доказом для задоволення позову в повному обсязі, оскільки не підтверджується відповідною квитанцією про доповнення позивачкою банківського вкладу за договором НОМЕР_2 від 29.04.2013 року на суму 3 935 доларів США.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано належним чином завірених копій договорів банківського вкладу та квитанцій на підтвердження внесення ОСОБА_2 готівки у відповідній платіжній системі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються оглянутими судом апеляційної інстанції оригіналами договорів банківських вкладів НОМЕР_2 від 29.04.2013 року та НОМЕР_3 від 08.01.2014 року, а також оригіналами квитанцій про внесення грошових коштів в сумі 12291 доларів США та 25 000 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ КБ «Приватбанк» є неналежним відповідачем, оскільки зобов'язання за договорами депозитного вкладу, укладеними працівниками Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», на даний час виконує автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників» за рахунок майна банку, яке знаходиться на території АР Крим та м. Севастополь, не заслуговують на увагу в зв»язку з тим, що стороною укладених договорів банківського вкладу є ПАТ КБ «ПриватБанк», тому згідно з чинним законодавством, яке регулює цей вид правовідносин, зобов'язання за дійсними договорами має виконувати саме ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа, а не його кримська філія. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов'язків по укладених і дійсних договорах.

Керуючись 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючої в інтересах Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 листопада 2015 року - змінити.

Зменшити розмір стягнутих з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на користь ОСОБА_2: суми заборгованості по депозитному вкладу по договору НОМЕР_2 від 29 квітня 2013 року з урахуванням відсотків по депозиту з 18 121,14 доларів США до 13767,94 доларів США та зменшити суму заборгованості по депозитному вкладу по договору НОМЕР_3 від 08 січня 2014 року з урахуванням відсотків за депозитом та індексу інфляції з 42 531,63 грн. до 42 065,47 грн.

В решті дане рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: