Ухвала суду № 56219685, 23.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/5725/15

Категорія: 3.1.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравець О.О.,

за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Громадської організації «Благополуччя Затоки» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом Громадської організації «Благополуччя Затоки» до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Білгород-Дністровського районного відділу, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Національний університет «Одеська юридична академія», Відділ ведення Державного реєстру виборців Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Затоківська селищна виборча комісія, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_655, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_656, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177, ОСОБА_657, ОСОБА_179, ОСОБА_180, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183, ОСОБА_184, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_187, ОСОБА_188, ОСОБА_189, ОСОБА_190, ОСОБА_191, ОСОБА_192, ОСОБА_193, ОСОБА_194, ОСОБА_195, ОСОБА_196, ОСОБА_197, ОСОБА_198, ОСОБА_199, ОСОБА_200, ОСОБА_201, ОСОБА_202, ОСОБА_203, ОСОБА_204, ОСОБА_205, ОСОБА_206, ОСОБА_207, ОСОБА_208, ОСОБА_209, ОСОБА_210, ОСОБА_211, ОСОБА_212, ОСОБА_213, ОСОБА_214, ОСОБА_215, ОСОБА_216, ОСОБА_217, ОСОБА_218, ОСОБА_219, ОСОБА_220, ОСОБА_221, ОСОБА_222, ОСОБА_223, ОСОБА_224, ОСОБА_225, ОСОБА_226, ОСОБА_227, ОСОБА_658, ОСОБА_229, ОСОБА_230, ОСОБА_231, ОСОБА_232, ОСОБА_233, ОСОБА_234, ОСОБА_235, ОСОБА_236, ОСОБА_237, ОСОБА_238, ОСОБА_239, ОСОБА_240, ОСОБА_241, ОСОБА_242, ОСОБА_243, ОСОБА_244, ОСОБА_245, ОСОБА_246, ОСОБА_247, ОСОБА_248, ОСОБА_249, ОСОБА_250, ОСОБА_251, ОСОБА_252, ОСОБА_253, ОСОБА_254, ОСОБА_255, ОСОБА_256, ОСОБА_257, ОСОБА_258, ОСОБА_259, ОСОБА_260, ОСОБА_261, ОСОБА_262, ОСОБА_263, ОСОБА_264, ОСОБА_265, ОСОБА_266, ОСОБА_267, ОСОБА_268, ОСОБА_269, ОСОБА_270, ОСОБА_271, ОСОБА_272, ОСОБА_273, ОСОБА_274, ОСОБА_275, ОСОБА_276, ОСОБА_277, ОСОБА_659, ОСОБА_279, ОСОБА_660, ОСОБА_280, ОСОБА_281, ОСОБА_282, ОСОБА_283, ОСОБА_284, ОСОБА_285, ОСОБА_286, ОСОБА_287, ОСОБА_288, ОСОБА_289, ОСОБА_290, ОСОБА_291, ОСОБА_292, ОСОБА_293, ОСОБА_294, ОСОБА_295, ОСОБА_296, ОСОБА_297, ОСОБА_298, ОСОБА_299, ОСОБА_300, ОСОБА_301, ОСОБА_302, ОСОБА_303, ОСОБА_304, ОСОБА_305, ОСОБА_306, ОСОБА_307, ОСОБА_308, ОСОБА_309, ОСОБА_310, ОСОБА_311, ОСОБА_312, ОСОБА_313, ОСОБА_314, ОСОБА_315, ОСОБА_316, ОСОБА_317, ОСОБА_318, ОСОБА_319, ОСОБА_320, ОСОБА_321, ОСОБА_322, ОСОБА_323, ОСОБА_324, ОСОБА_325, ОСОБА_326, ОСОБА_661, ОСОБА_328, ОСОБА_329, ОСОБА_330, ОСОБА_331, ОСОБА_332, ОСОБА_333, ОСОБА_334, ОСОБА_335, ОСОБА_336, ОСОБА_337, ОСОБА_338, ОСОБА_339, ОСОБА_340, ОСОБА_341, ОСОБА_342, ОСОБА_343, ОСОБА_344, ОСОБА_345, ОСОБА_346, ОСОБА_347, ОСОБА_348, ОСОБА_349, ОСОБА_350, ОСОБА_351, ОСОБА_352, ОСОБА_353, ОСОБА_354, ОСОБА_355, ОСОБА_356, ОСОБА_357, ОСОБА_358, ОСОБА_359, ОСОБА_360, ОСОБА_361, ОСОБА_362, ОСОБА_363, ОСОБА_364, ОСОБА_365, ОСОБА_366, ОСОБА_367, ОСОБА_368, ОСОБА_369, ОСОБА_370, ОСОБА_371, ОСОБА_372, ОСОБА_373, ОСОБА_374, ОСОБА_375, ОСОБА_376, ОСОБА_662, ОСОБА_377, ОСОБА_378, ОСОБА_379, ОСОБА_380, ОСОБА_381, ОСОБА_382, ОСОБА_383, ОСОБА_384, ОСОБА_385, ОСОБА_386, ОСОБА_387, ОСОБА_388, ОСОБА_389, ОСОБА_390, ОСОБА_391, ОСОБА_392, ОСОБА_393, ОСОБА_394, ОСОБА_395, ОСОБА_396, ОСОБА_397, ОСОБА_398, ОСОБА_399, ОСОБА_400, ОСОБА_401, ОСОБА_402, ОСОБА_403, ОСОБА_404, ОСОБА_405, ОСОБА_406, ОСОБА_407, ОСОБА_408, ОСОБА_409, ОСОБА_410, ОСОБА_411, ОСОБА_412, ОСОБА_413, ОСОБА_414, ОСОБА_415, ОСОБА_416, ОСОБА_417, ОСОБА_418, ОСОБА_419, ОСОБА_420, ОСОБА_421, ОСОБА_422, ОСОБА_423, ОСОБА_424, ОСОБА_425, ОСОБА_663, ОСОБА_427, ОСОБА_428, ОСОБА_429, ОСОБА_430, ОСОБА_431, ОСОБА_432, ОСОБА_433, ОСОБА_434, ОСОБА_435, ОСОБА_436, ОСОБА_437, ОСОБА_438, ОСОБА_439, ОСОБА_440, ОСОБА_441, ОСОБА_442, ОСОБА_443, ОСОБА_444, ОСОБА_445, ОСОБА_446, ОСОБА_447, ОСОБА_448, ОСОБА_449, ОСОБА_450, ОСОБА_451, ОСОБА_452, ОСОБА_453, ОСОБА_454, ОСОБА_455, ОСОБА_456, ОСОБА_457, ОСОБА_458, ОСОБА_459, ОСОБА_460, ОСОБА_461, ОСОБА_462, ОСОБА_463, ОСОБА_464, ОСОБА_465, ОСОБА_466, ОСОБА_467, ОСОБА_468, ОСОБА_469, ОСОБА_470, ОСОБА_471, ОСОБА_472, ОСОБА_473, ОСОБА_474, ОСОБА_475, ОСОБА_664, ОСОБА_477, ОСОБА_478, ОСОБА_479, ОСОБА_480, ОСОБА_481, ОСОБА_482, ОСОБА_483, ОСОБА_484, ОСОБА_485, ОСОБА_486, ОСОБА_487, ОСОБА_488, ОСОБА_489, ОСОБА_490, ОСОБА_491, ОСОБА_492, ОСОБА_493, ОСОБА_494, ОСОБА_495, ОСОБА_496, ОСОБА_497, ОСОБА_498, ОСОБА_499, ОСОБА_500, ОСОБА_501, ОСОБА_502, ОСОБА_503, ОСОБА_504, ОСОБА_505, ОСОБА_506, ОСОБА_507, ОСОБА_508, ОСОБА_509, ОСОБА_510, ОСОБА_511, ОСОБА_512, ОСОБА_513, ОСОБА_514, ОСОБА_515, ОСОБА_516, ОСОБА_517, ОСОБА_518, ОСОБА_519, ОСОБА_520, ОСОБА_521, ОСОБА_522, ОСОБА_523, ОСОБА_524, ОСОБА_525, ОСОБА_665, ОСОБА_527, ОСОБА_528, ОСОБА_529, ОСОБА_530, ОСОБА_531, ОСОБА_532, ОСОБА_533, ОСОБА_534, ОСОБА_535, ОСОБА_536, ОСОБА_537, ОСОБА_538, ОСОБА_539, ОСОБА_540, ОСОБА_541, ОСОБА_542, ОСОБА_543, ОСОБА_544, ОСОБА_545, ОСОБА_546, ОСОБА_547, ОСОБА_548, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_549, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_550, ОСОБА_154, ОСОБА_551, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_170, ОСОБА_552, ОСОБА_553, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_666, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_554, ОСОБА_555, ОСОБА_556, ОСОБА_557, ОСОБА_558, ОСОБА_559, ОСОБА_560, ОСОБА_561, ОСОБА_562, ОСОБА_563, ОСОБА_564, ОСОБА_565, ОСОБА_566, ОСОБА_567, ОСОБА_568, ОСОБА_569, ОСОБА_570, ОСОБА_571, ОСОБА_572, ОСОБА_573, ОСОБА_574, ОСОБА_575, ОСОБА_576, ОСОБА_577, ОСОБА_578, ОСОБА_579, ОСОБА_580, ОСОБА_581, ОСОБА_582, ОСОБА_583, ОСОБА_584, ОСОБА_585, ОСОБА_586, ОСОБА_587, ОСОБА_580, ОСОБА_588, ОСОБА_589, ОСОБА_590, ОСОБА_591, ОСОБА_592, ОСОБА_593, ОСОБА_594, ОСОБА_595, ОСОБА_596, ОСОБА_597, ОСОБА_598, ОСОБА_599, ОСОБА_667, ОСОБА_601, ОСОБА_602, ОСОБА_603, ОСОБА_604, ОСОБА_605, ОСОБА_606, ОСОБА_607, ОСОБА_608, ОСОБА_609, ОСОБА_610, ОСОБА_611, ОСОБА_612, ОСОБА_613, ОСОБА_614, ОСОБА_615, ОСОБА_616, ОСОБА_617, ОСОБА_618, ОСОБА_619, ОСОБА_620, ОСОБА_621, ОСОБА_622, ОСОБА_623, ОСОБА_624, ОСОБА_625, ОСОБА_626, ОСОБА_627, ОСОБА_628, ОСОБА_629, ОСОБА_630, ОСОБА_631, ОСОБА_632, ОСОБА_633, ОСОБА_634, ОСОБА_635, ОСОБА_636, ОСОБА_637, ОСОБА_638, ОСОБА_639, ОСОБА_640, ОСОБА_641, ОСОБА_642, ОСОБА_643, ОСОБА_644, ОСОБА_645, ОСОБА_646, ОСОБА_647, ОСОБА_648, ОСОБА_649, ОСОБА_668, ОСОБА_651, ОСОБА_652, ОСОБА_653, ОСОБА_654, про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Громадської організації «Благополуччя Затоки» (Позивач) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Білгород-Дністровського районного відділу (Відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Національний університет «Одеська юридична академія», Відділ ведення Державного реєстру виборців Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Затоківська селищна виборча комісія, в якому позивач, з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 року про часткове залишення без розгляду заявлених вимог, просив:

- визнати незаконними дії відповідача щодо реєстрації місць проживання фізичних осіб за адресою: в смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області з 01 серпня 2015 року, що здійснені з порушенням ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», через відсутність факту попереднього вселення осіб за зареєстрованими місцями проживання, положень ст.ст. 47-48 ЖК України (порушення норми житлової площі на одну особу), положень ст.ст. 379-380 ЦК України (порушення придатності проживання);

- зобов'язати відповідача скасувати реєстрацію місць проживання фізичних осіб в смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області з 01 серпня 2015 року, що здійснені з порушенням ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», через відсутній факт попереднього вселення осіб за зареєстрованими місцями проживання, положень ст. ст. 47-48 ЖК України (порушення норми житлової площі на одну особу), положень ст. ст. 379-380 ЦК України (порушення придатності проживання);

- визнати незаконними дій відповідача щодо реєстрації місць проживання фізичних осіб за адресою: вул. Лазурна, 77 (77/а), смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2015 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучені особи, реєстрацію місця проживання яких просить скасувати позивач.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року заявлений адміністративний позов задоволено частково. Визнано незаконними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Білгород-Дністровського районного відділу щодо реєстрації місць проживання фізичних осіб за адресою: вул. Лазурна, 77/а, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог про: 1) визнання незаконними дії відповідача щодо реєстрації місць проживання фізичних осіб за адресою: в смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області з 01 серпня 2015 року, що здійснені з порушенням ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», через відсутність факту попереднього вселення осіб за зареєстрованими місцями проживання, положень ст.ст. 47-48 ЖК України (порушення норми житлової площі на одну особу), положень ст.ст. 379-380 ЦК України (порушення придатності проживання); 2) зобов'язання відповідача скасувати реєстрацію місць проживання фізичних осіб в смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області з 01 серпня 2015 року, що здійснені з порушенням ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», через відсутній факт попереднього вселення осіб за зареєстрованими місцями проживання, положень ст. ст. 47-48 ЖК України (порушення норми житлової площі на одну особу), положень ст.ст. 379-380 ЦК України (порушення придатності проживання), Громадська організація «Благополуччя Затоки» звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні наведених вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити ці вимоги позивача, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення. В частині часткового задоволення заявлених позивачем вимог рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.

За правилами ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду звертаючись до суду з вимогами про визнання незаконними дій відповідача щодо реєстрації місць проживання фізичних осіб в смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області з 01 серпня 2015 року та зобов'язання останнього скасувати цю реєстрацію, рішення суду першої інстанції прийняте за результатами розгляду яких є предметом перегляду судом апеляційної інстанції, позивач в заявленому адміністративному позові посилається на те, що така реєстрація відповідачем здійснена з порушенням ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» (через відсутність факту попереднього вселення осіб за зареєстрованими місцями проживання), положень ст.ст. 47-48 ЖК України (порушення норми житлової площі на одну особу), положень ст.ст. 379-380 ЦК України (порушення придатності проживання).

Вирішуючи заявлені вимоги позивача у вказаній частині та відмовляючи у їх задоволенні, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача були відсутні будь-які підстави для відмови в реєстрації осіб за адресами: АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_2, оскільки всі документи для реєстрації їх місця проживання були надані, всі зазначені об'єкти нерухомості є житловими, факти вселення осіб та додержання власником житла при укладанні договорів оренди норм площі на одну особу не перевіряються органами міграційної служби при здійсненні реєстрації місця проживання осіб, а тому відповідач в даному випадку діяв правомірно, у відповідності до вимог законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що вони ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні обставин справи, правильному застосуванні норм матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 7 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» № 1382 від 11.12.2003 року (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.

Згідно із статтею 4 Житлового Кодексу Української РСР від 30.06.1983 року № 5464-X жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

За правилами ч. 1 ст. 379 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) житлом фізичної особи визнається житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні не тільки для постійного, але і для тимчасового проживання в них.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

В свою чергу, Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV від 11.12.2003 року визначає місце проживання як житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці (область, район, місто, район у місті, селище, село), в якому особа проживає постійно або тимчасово без обмеження строком (ст. 3).

За правилами ст. 6 цього Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Згідно ст. 11 зазначеного Закону реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» № 1382 від 11.12.2003 року, п. 2.2 розділу II Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1077 від 22.11.2012 року (чинних та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру:

письмову заяву про реєстрацію місця проживання (додаток 5);

документ, до якого вносяться відомості про місце проживання;

квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;

документи, що підтверджують:

право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру;

право на перебування або взяття на облік у закладі/установі - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи (додаток 6), копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 28 грудня 2011 року № 574 «Про деякі питання діяльності центру обліку бездомних громадян», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2012 року за № 84/20397;

проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини, зразок якої наведено в додатку 7 до цього Порядку;

військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку;

заява про зняття особи з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 8 до цього Порядку (у разі здійснення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

При цьому, згідно вимог наведеної ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» та п. 2.5 розділу II наведеного Порядку забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.

Пунктом 2.6 розділу II Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1077 від 22.11.2012 року (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що працівник територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів - адміністратор центру (крім внесення відомостей про реєстрацію місця проживання до паспортного документа та картки реєстрації особи):

перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання, про що ним вчиняється відповідний запис у заяві;

реєструє прийняту заяву у Журналі обліку заяв про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи (додаток 9);

заповнює два примірники відомостей про реєстрацію місця проживання особи для надсилання до адресно-довідкового підрозділу та органу державної статистики, картку реєстрації особи та адресну картку, які після здійснення реєстрації протягом доби вміщуються до картотеки територіального підрозділу ДМС України;

вносить відомості до повідомлення про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування призовників та військовозобов'язаних (додаток 10), якщо особа є призовником або військовозобов'язаною. Відомості, внесені до цього повідомлення, раз на місяць до 5 числа надсилаються до військового комісаріату;

вносить відомості про реєстрацію місця проживання до паспортного документа та картки реєстрації особи шляхом проставлення в них штампа реєстрації місця проживання особи (далі - штамп реєстрації місця проживання), зразок якого наведено в додатку 3 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13 квітня 2012 року № 320, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 року за № 1089/21401;

видає дітям віком від 14 до 16 років довідки про реєстрацію місця проживання/перебування особи (додаток 11);

повертає особі паспортний документ та інші документи, що подавалися для реєстрації місця проживання.

За правилами ст. 14 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» № 1382 від 11.12.2003 року рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.

Так, згідно із п. 7.1 р. 7 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1077 від 22.11.2012 року, реєстрація місця проживання особи скасовується в разі її проведення з порушенням вимог законодавства.

Аналізуючи наведені положення законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обов'язковою умовою для реєстрації місця проживання особи є статус житла об'єкта нерухомості, в якому здійснюється реєстрація місця проживання та подання особою, що звернулась за проведенням такої реєстрації документів, виключний перелік яких наведений в ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», п. 2.2 розділу II Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1077 від 22.11.2012 року.

В свою чергу, підставою для скасування реєстрація місця проживання особи є її проведення з порушенням вимог наведених положень законодавства, що регламентує порядок проведення реєстрації місце проживання особи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, всі об'єкти нерухомості, зокрема, розташовані за адресами: АДРЕСА_9, АДРЕСА_1, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_2, в яких позивач просить зобов'язати відповідача скасувати реєстрацію місць проживання осіб, зареєстрованих з 1 серпня 2015 року, мають житлові приміщення, призначені та придатні для проживання в них, що підтверджується наданими технічними паспортами, угодами щодо цих об'єктів нерухомості, інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Том І, аркуші справи 196-260, Том ІІ, аркуші справи 1-35, Том XV, аркуші справи 233-239, Том XVI, аркуші справи 211-235).

Також, як встановлено судом першої інстанції з досліджених документів, які стали підставою для реєстрації осіб за адресою: АДРЕСА_10 (Том ІХ, аркуші справи 181-224, Том ХІ, аркуші справи 57-254, Том ХІІ, аркуші справи 1-53), за адресою: АДРЕСА_11 (Том ІХ, аркуші справи 225-262), за адресою: АДРЕСА_12 (Том Х, аркуші справи 1-81), за адресою: АДРЕСА_13 (Том Х, аркуші справи 82-151, Том ХІ, аркуші справи 1-56), за адресою: АДРЕСА_9 (Том ХІІ, аркуші справи 54-259), за адресою: АДРЕСА_14 (Том ХІІІ, аркуші справи 83-197), за адресою: АДРЕСА_15 (Том ХІІІ, аркуші справи 198-251, Том ХІV, аркуші справи 1-28), за адресою: АДРЕСА_16 (Том ХІV, аркуші справи 29-138), за адресою: АДРЕСА_17 (Том ХVІ, аркуші справи 188-193), за адресою: АДРЕСА_18 (Том ХVІ, аркуші справи 188-194-211), при проведенні вказаної реєстрації місця проживання осіб за вищезазначеними адресами відповідачу були надані всі документу, передбачені ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», для такої реєстрації, зокрема, надані заяви про реєстрацію місця проживання, які містять дані про особу, її паспортні дані, підставу для реєстрації місця проживання, згоду власників, тощо, талони про зняття з реєстрації або заяви про зняття з реєстрації за попереднім місцем проживання, договори оренди житла із власниками приміщень, квитанції про сплату державного мита.

Зазначені обставини жодним чином не спростовуються апелянтом, а навпаки в поданій апеляційній скарзі апелянт погодився з висновком суду першої інстанції, що при проведенні оскаржуваної реєстрації відповідачем було дотримано вимог наведених положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» № 1382 від 11.12.2003 року та Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1077 від 22.11.2012 року (чинних та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Поряд з цим, на думку апелянта, дотримання відповідачем наведених вимог чинного законодавства, що регламентує порядок проведення реєстрації місце проживання особи, не свідчить про відсутність підстав для задоволення заявленого позову в частині вимог про зобов'язання відповідача скасувати таку реєстрацію, проведену за відсутності факту попереднього вселення осіб за зареєстрованими місцями проживання.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що під час здійснення реєстрації місця проживання осіб органами міграційної служби України перевірка факту вселення особи за адресою реєстрації не передбачена жодним нормативно-правовим актом, про не проживання особи в житловому приміщенні під час реєстрації місця проживання відповідач не міг знати, оскільки здійснює реєстрацію тільки на підставі документів, наданих через центр надання адміністративних послуг, будь яких обмежень в реєстрації місця проживання з підстав не знаходження особи за адресою місця реєстрації законодавством не встановлено.

Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, представники позивача не змогли пояснити якими нормами законодавства відповідач повинен керуватися при відмові в реєстрації місця проживання з підстав відсутності факту попереднього вселення осіб за зареєстрованими місцями проживання.

Також, посилаючись на наявність підстав для задоволення заявленого позову, за відсутності протиправної поведінки відповідача, апелянтом не враховано, що згідно вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, за відсутності, зокрема, протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень адміністративний суд не вправі зобов'язати такого суб'єкта владних повноважень вчиняти певні дії на задоволення заявлених в адміністративному позові вимог.

Колегія суддів наголошує, що адміністративний суд на підставі ст. 9 КАС України при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що кореспондується зі ст. 19 Основного Закону.

При цьому, суд надає оцінку рішенням, діям чи бездіяльності такого суб'єкта виходячи з критеріїв, визначених у ст. 2 КАС України: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України випливає зі змісту ч. 2 ст. 19 Конституції України: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права (ст. 8 КАС України) зобов'язує суд, зокрема, надавати закону тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи.

Суд вважає, що відповідач у справі свої повноваження використав з метою, виходячи із загальної мети, яка визначена у ст. 3 Конституції України: «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України на сторін у справі покладено обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Водночас, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

За викладених обставин, враховуючи, що всі документи для реєстрації місця проживання осіб за адресами: АДРЕСА_9, АДРЕСА_1, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_2 були надані, всі зазначені об'єкти нерухомості є житловими, факти вселення осіб та додержання власником житла при укладанні договорів оренди норм площі на одну особу не перевіряються органами міграційної служби при здійсненні реєстрації місця проживання осіб, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач в даному випадку діяв правомірно, у відповідності до вимог законодавства, підстави для визнання таких дій відповідача протиправними та зобов'язання останнього скасувати таку реєстрації відсутні.

Апеляційні доводи позивача жодним чином не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції, а лише носять декларативний характер, без уточнення у чому саме полягає неправильність чи неповнота рішення суду першої інстанції, що не дає підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, оскільки доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Громадської організації «Благополуччя Затоки» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року по справі № 815/5725/15- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець