Ухвала суду № 56219670, 23.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/5730/15

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравець О.О.,

за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги ОСОБА_2, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

До суду з позовом звернулись ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкову Олександру Юрійовичу, в якому позивачі просили визнати протиправними дії відповідача, якими визнано нікчемними: правочин зі списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_5 ОСОБА_4 в сумі 125425 доларів США на рахунок № НОМЕР_1 з призначенням платежу «списання коштів на погашення заборгованості за кредитом ПП «Прогресфарм» згідно Договору поруки № 278-02-5 від 05.02.2015 року; правочин зі списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_6 ОСОБА_4 в сумі 60414,42 доларів США на рахунок № НОМЕР_2 з призначенням платежу «списання коштів на погашення заборгованості за кредитом ПП «Прогресфарм» згідно Договору поруки № 278-02-5 від 05.02.2015 року; правочин зі списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_6 ОСОБА_4 в сумі 85000 доларів США на рахунок № НОМЕР_3 з призначенням платежу «списання коштів на погашення заборгованості за кредитом ПП «Прогресфарм» згідно Договору поруки № 279-02-5 від 05.02.2015 року; правочин зі списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_6 ОСОБА_4 в сумі 81000 доларів США на рахунок № НОМЕР_2 з призначенням платежу «списання коштів на погашення заборгованості за кредитом ПП «Прогресфарм» згідно Договору поруки № 279-02-5 від 05.02.2015 року; правочин зі списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_7 ОСОБА_5 в сумі 100210 доларів США на рахунок № НОМЕР_1 з призначенням платежу «списання коштів на погашення заборгованості за кредитом ПП «Прогресфарм» згідно Договору поруки № 280-02-5 від 05.02.2015 року; правочин зі списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_8 ОСОБА_5 в сумі 100 000 доларів США на рахунок № НОМЕР_4 з призначенням платежу «списання коштів на погашення заборгованості за кредитом ПП «Прогресфарм» згідно Договору поруки № 280-02-5 від 05.02.2015 року; правочин зі списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_8 ОСОБА_5 в сумі 215403,64 доларів США на рахунок № НОМЕР_1 з призначенням платежу «списання коштів на погашення заборгованості за кредитом ПП «Прогресфарм» згідно Договору поруки № 280-02-5 від 05.02.2015 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волков Олександр Юрійович подали апеляційні скарги, в яких просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позивачами вимог, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.04.2015 року за вих. №№ 3029/16, 3030/15 (а.с.114-120 т.1) Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Волковим О.Ю., в порядку ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), були направленні повідомлення про визнання нікчемними правочинів по списанню ПАТ «Банк «Київська Русь» коштів на підставі меморіальних ордерів №№ 9541, 9536, 9537, 9538, 9539, 9542, 9535 від 19.03.2015 року (а.с.106-108, 111-112 т.1) з рахунків позивачів-поручителів №№ НОМЕР_6, НОМЕР_7 на погашення заборгованості ПП «Прогресфарм» за кредитними договорами № 1322-02-1 від 26.09.2012 року, № 393-02-1 від 14.03.2013 року (а.с.16-79 т.1) згідно договорів поруки від 05.02.2015 року №№ 278-02-5, 279-02-5, 280-02-5 (а.с.80-94 т.1).

Не погоджуючись із діями відповідача щодо визнання нікчемними правочинів по списанню коштів банком з рахунків поручителів кредитора на рахунок кредитора банку з метою погашення кредиту позивачі звернулись до суду з даним позовом про визнання таких дій останнього протиправними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявлених позивачами вимог, з огляду на викладене.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Також, з метою забезпечення прав Фонду, уповноважена особа, як зазначено в частині 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

За змістом частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 38 вказаного Закону уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Викладене означає, що уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Разом з тим, за змістом наведених норм, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставин, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про його дійсність.

Таким чином, за обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним, такі дії суб'єкта владних повноваження не є обґрунтованими.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, направляючи позивачам повідомлення про визнання нікчемними правочинів по списанню коштів банком з рахунків поручителів на рахунок кредитора банку з метою погашення кредиту відповідач не послався на жодний пункт наведеної ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», як на підставу для вчинення таких дій.

В повідомленнях Відповідача про визнання правочинів нікчемними наведені лише загальні обставини спірних правовідносин, що виникли між позивачами та ПАТ «Банк «Київська Русь», без посилань на наявність будь-яких обставин, за якими згідно вимог ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» уповноважений Фонду гарантування вкладів набуває право на визнання правочинів нікчемними.

Як в запереченнях на заявлений адміністративний позов, так і в поданій апеляційній скарзі, відповідач посилається на застосування такої підстави для визнання правочинів зі списання коштів з рахунків позивачів нікчемними, як укладення банком правочинів (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб»).

Проте, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи, відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність наведеної обставини у спірних правовідносинах та вчинення відповідачем оскаржуваних дій саме як заходу щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, як то передбачено вимогами ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб».

Так, колегія суддів наголошує, що відповідачем жодним чином не спростовано, що списання коштів з рахунків позивачів з метою погашення кредиту ПП «Прогресфарм» було здійснено саме на рахунок кредитора ПАТ «Банк «Київська Русь», тобто на користь банку Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію якого і призначено відповідача.

Навпаки, відповідач підтверджує, що списання коштів з рахунків позивачів в рахунок погашення заборгованості за кредитом ПП «Прогресфарм» було проведення на підставі відповідних меморіальних ордерів та на вимогу позивачів, які, в свою чергу, виконували вимоги, як ПАТ «Банк «Київська Русь», так і ПП «Прогресфарм» (а.с.95-103 т.1), за укладеними договорами поруки, які, в свою чергу, нікчемними не визнані.

За змістом довідок від 24.04.2015 року №№ 471/01-7434, виданих ПАТ «Банк «Київська Русь», рахунки позивачів, відкриті в ПАТ «Банк «Київська Русь» та з яких були списані зазначені грошові кошти на користь саме цього банку закриті 24.04.2015 року (а.с.125-126 т.1).

Враховуючи вищевикладене, за обставин відсутності у направлених позивачам повідомленнях про визнання нікчемними правочинів посилань на передбачені ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» підстави визнання правочинів нікчемними, а також з огляду на не доведення наявності таких обставин під час судового розгляду справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такі дії відповідача щодо визнання нікчемними правочинів є протиправними, а заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційних скарг встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

В поданій апеляційній скарзі, відповідач посилається лише на ті обставини, що були ним наведені в запереченнях на заявлений адміністративний позов, проте, як це зазначалось вище, ці обставини не спростовують висновків суду першої інстанції та їм судом першої інстанції надано належну оцінку.

В свою чергу, апелянт ОСОБА_2 взагалі не зазначає, у чому саме полягає неправильність чи неповнота рішення суду першої інстанції. В поданій апеляційній скарзі, звертаючись до суду з апеляційної інстанції з вимогами про скасування оскаржуваного рішення, ОСОБА_2 зазначає, що їй, як особі, якій за договором від 19.03.2015 року № 19/03-15/4 було відступлено частково право вимоги за договором № 939-02-1 від 14.03.2013 року, укладеним ПП «Прогресфарм» з ПАТ «Банк «Київська Русь», не було відомо про часткове погашення позивачами заборгованості ПП «Прогресфарм» перед ПАТ «Банк «Київська Русь».

Проте, зазначені ОСОБА_2 в поданій апеляційній скарзі обставини жодним чином не впливають на правомірність прийнятого судом першої інстанції оскаржуваного рішення, оскільки за правилами ч. 1 ст. 2 КАС України, що не враховано апелянтом, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 3 ст. 2 КАС України).

За встановлених у справі обставин саме щодо невідповідності дій відповідача, як суб'єкта владних повноважень, критеріям, визначених у ст. 2 КАС України, вчинення ним оскаржуваних дій без визначення на то підстав, за якими ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» і надає йому право на їх вчинення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно було прийнято оскаржуване рішення.

З огляду на викладене, оскільки доводи апеляційних скарг встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправними дій - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець