Ухвала суду № 56219667, 25.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року Справа № 876/11017/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Оліяр» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Оліяр» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000822200 від 01 жовтня 2014 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного від 19 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000822200 від 01 жовтня 2014 року.

Не погодившись із таким судовим рішенням, його оскаржила Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі, подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Мотивуючи свою незгоду із судовим рішенням, апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про донарахування позивачу податку на додану вартість. Проведеною перевіркою було встановлено, що ПП «Оліяр» включило до податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені позивачем продавцю ТОВ «Сапсан-Юг» за нерафіновану олію, хоча ці господарські операції фактично не відбулися і мали безтоварний характер. Так, в ході проведення перевірки цього контрагента, встановлено відсутність будь-яких ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, що підтверджується актами податкового органу про неможливість проведення перевірки даного контрагента. Також апелянт зауважив, що даними системи «Відеоконтроль-Рубіж» не підтверджено перетинання автомобілями, якими транспортувався придбаний товар, стаціонарних постів на автотранспортних шляхах від постачальника до покупця. Отже, надані суду бухгалтерські документи не підтверджують правильність сформованого позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник апелянта Боднар Л.Б. підтримала апеляційну скаргу та дала пояснення, аналогічні викладеним у ній доводам.

Представник ПП «Оліяр» заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та зазначив, що оскаржувана постанова суду є законною і обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги є надуманими.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області провела виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Сапсан-Юг» за період з 01.10.2013 року по 28.02.2014 року, про що 16.09.2014 року складено акт № 309/2200/32461721.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Оліяр» пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5123145,23 грн. за період з 01.10.2013 року по 28.02.2014 року.

В основу цих висновків покладено доводи про неможливість здійснення операцій з ТзОВ «Сапсан-Юг», так як у нього відсутні необхідні ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності, також неможливість проведення перевірки цього контрагента, що підтверджено актами ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.04.2014 року № 238/22-03/34059455 та ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.06.2014 року № 425/22-03/34059455.

1 жовтня 2014 року Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000822200, яким збільшено ПП «Оліяр» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 5126145 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2563073,00 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність цього рішення з таких підстав.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарсьих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/послуг/робіт з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Сапсан-Юг» укладено договір поставки № 211013-1 від 21.10.2013 року, згідно якого ТОВ «Сапсан-Юг» (Постачальник) забов'язується передати у власність ПП «Оліяр» (Покупець) товар, а саме олію соняшникову нерафіновану, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити її вартість на умовах цього договору. Загальна сума договору складається з сум зазначених у видаткових накладних на товар. Постачання товару здійснюється партіями. Умови поставки товару, а також строки поставки обумовлюються сторонами в додатках до даного договору.

Згідно додатку № 4 від 01.11.2013 року до даного договору сторони домовилися про поставку олії в кількості 200 тонн за ціною 7550 грн. з ПДВ за одиницю. Згідно додатку № 5 від 05.11.2013 року сторони домовилися про поставку 1500 тонн олії за ціною 7600 грн. з ПДВ за одиницю, загальною вартістю 11400000 грн.

Згідно додатку № 6 від 23.01.2014 року сторони домовилися про поставку 700 тонн за ціною 7050 грн. з ПДВ, загальною вартістю 4935000 грн.

Згідно додатку № 7 від 28.01.2014 року сторони домовилися про поставку 120 тонн олії за ціною одиниці 7000 грн. з ПДВ, загальною вартістю 840000 грн.

Згідно додатку № 8 від 04.02.2014 року до сторони домовилися про поставку 200 тонн за ціною 7100 грн. з ПДВ, загальною вартістю 1420000 грн.

Згідно додатку № 9 від 07.02.2014 року сторони домовилися про поставку 450 тон за ціною 7200 грн. з ПДВ, загальною вартістю 3240000 грн.

Згідно додатку № 10 від 14.02.2014 року сторони домовилися про поставку 450 тонн товару за ціною 7300 грн з ПДВ, загальною вартістю 3285000 грн.

Згідно додатку № 11 від 18.02.2014 року сторони домовилися про поставку 120 тонн товару за ціною 7400 грн з ПДВ, загальною вартість 888000 грн.

Поставка згідно цих додатків здійснювалася транспортним засобом покупця, адреса: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н., с. Знаменівка, вул. Польова, 1 в.

По факту виконання торгових операції ТОВ «Сапсан-Юг» видало податкові накладні на товар, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підставі перерахованих вище податкових накладних, отримані по факту передачі товару позивач відніс до складу податкового кредиту за жовтень 2013 року - по 28 лютого 2014 року сплачені кошти на загальну суму 5123145,23 грн.

Цей товар було передано позивачу, що підтверджено видатковими накладними за період з 01.10.2013 року по 28.02.2014 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Зазначені видаткові накладні підписані уповноважними представниками підприємств.

Від імені ПП «Оліяр» товар від ТОВ «Сапсан-Юг» приймав менеджер з постачання Ступко А.Л. на підставі виданих довіреностей, що підтверджується реєстром виданих довіреностей та посадовою інструкцією менеджера відділу постачання, якою надано право приймати від постачальників олію соняшникову нерафіновану та підписувати первинні документи (видаткові накладні, акти прийому-передачі, товаро-транспортні накладні, тощо), що підтверджують прийняття від постачальників майна.

У судовому засіданні у Львівському окружному адміністративному суді зазначена особа підтвердив факт отримання ним товару та підписання накладних.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Сапсан-Юг» за отриману нерафіновану олію були здійснені в безготівковому порядку, що підтверджується копіями платіжних доручень та не заперечується відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Оліяр» уклало з ТОВ «Транс-Сервіс 1» договір транспортного перевезення № 22/05/09-6 від 22 травня 2009 року (т. 2 а.с. 89-92), згідно якого Перевізник взяв на себе зобов'язання на замовлення позивача здійснювати перевезення товару.

На підтвердження реальності господарських операцій до матеріалів справи долучено копії товаро-транспортних накладних, якими засвідчено факт перевезення товару з села Знаменівка Дніпропетровської області до села Ставчани Львівської області, що здійснювалося перевізником ТОВ «Транс-Сервіс- 1» (т. 3 а.с. 2 а.с. 93- 249, т. 4 а.с. 157252, т. 3 а.с. 1-33).

Посилання апелянта на відомості з бази даних «Відеоконтроль-Рубіж» ДАІ МВС України як на підставу, яка підверджує нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Сапсан-Юг», є безпідставними, адже податковим органом достименно не встановлено маршруту транспортних засобів, якими здійснювалося перевезення нерафінованої олії, а доводи податкового органу фактично ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим у спірних правовідносинах.

Слід зазначити, що господарська діяльність з приводу операцій по придбанню нерафінованої олії відповідає напрямкам основної діяльності ПП «Оліяр», якою є виробництво олії та тваринних жирів, що підтверджується витягом з ЄДРПО від 28.07.2015 року.

Матеріали справи містять докази про те, що позивач має можливість зберігати олію у власних ємкостях. Крім того, матеріали справи містять докази, що ПП «Оліяр» було використано у власній господарській діяльності, що підтверджується лімітно-забірними картками на відпуск сировини у виробництво за період жовтня-листопада 2013 року, січня-лютого 2014 року.

Таким чином, первинними документами підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентамим, а також встановлено наявність зв'язку між фактом придбання товарів (робіт) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів в робіт у господарській діяльності для отримання прибутку.

Крім того, судом встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 року по справі № 804/6539/14 було задоволено позов ТОВ «Сапсан-Юг» до ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві та визнано протиправними дії ДПІ, які полягають у проведенні зустрічної звірки ТзОВ «Сапсан-Юг», за результатами якої складено акт № 238/22-03/34059455 від 16.04.2014 року, а також визнано протиправними дії ДПІ щодо визнання правочинів, укладених ТОВ «Сапсан-Юг» з контрагентами вказаними у акті № 238/22-03/34059455 від 16.04.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Сапсан-Юг» за період діяльності з 01.01.2013 року по 28.02.2014 року» нікчемними в силу припису закону; визнано протиправними дії ДПІ щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Сапсан-Юг»; зобов'язано ДПІ відновити показники податкової звітності ТОВ «Сапсан-Юг».

Також постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 року по справі № 804/11644/14 було частково задоволено позов ТОВ «Сапсан-Юг» до ДПІ та визнано протиправними дії ДПІ, які полягають у проведенні зустрічної звірки ТОВ «Сапсан-Юг», за результатами якої складено акт № 425/22-03/34059455 від 25.06.2014 р., визнано протиправними дії ДПІ щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Сапсан-Юг» в інформаційній базі даних «Податковий блок» на підставі акту № 425/22-03/34059455 від 25.06.2014 р.; зобов'язано ДПІ відновити показники податкової звітності ТОВ «Сапсан-Юг» в інформаційній базі даних «Податковий блок», які були змінені на підставі акту № 425/22-03/34059455.

Слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність наявність (відсутність) підстав для виникнення податкових зобов'язань платника податку від дій його контрагента, фактичної сплати ним податку до бюджету, законності ведення податкового обліку, перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

У той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення є протиправним і постанова Львівського окружного адміністративного суду про задоволення позовних вимог є обґрунтованою і законною.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року у справі № 813/768/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 1 березня 2016 року.