Рішення № 56219483, 25.02.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 р. Справа № 923/2099/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства "Експериментальна база "Херсонська" Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України, м. Херсон, с. Наддніпрянське

до приватного підприємства "Квілон", м. Херсон

про зобов'язання звільнити майно та стягнення 73348,88 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - представник ОСОБА_1, довіреність від 11.01.2016р.;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: державне підприємство "Експериментальна база "Херсонська" Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України (позивач) звернулось до суду з позовом до приватного підприємства "Квілон" (відповідач), в якому просить зобов'язати відповідача звільнити і передати балансоутримувачу - Державному підприємству "Експериментальна база "Херсонська" Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України за актом приймання-передачі визначене Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №1 від 10.07.2009р. вбудоване приміщення майстерні в будівлі пилорами площею 283,5 кв. м., розміщене за адресою: м. Херсон, с. Наддніпрянське. Позивач також просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за весь час фактичного використання майна в розмірі 73348,88 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №1 від 10.07.2009р., положення ст.ст. 14, 105, 525, 526, 785, 795 ЦК України та ст.ст. 175, 193, 291 ГК України.

Відповідач, своїм правом на судовий захист не скористався, у судове засідання вдруге не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, про причини своєї неявки суд жодним чином не інформував.

Ухвали суду від 31.12.2015р. та від 04.02.2016р., які була направлені на юридичну адресу ПП "Квілон" - 73000, АДРЕСА_1, повернулись до суду з поміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач зареєстрований за адресою - 73000, АДРЕСА_2.

Таким чином, ухвали суду від 31.12.2015р. та від 04.02.2016р. були надіслані відповідачу за належною адресою.

Відповідно до п.3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі, якщо копію ухвали про порушення провадження у справі, призначення її до розгляду, відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (повідомленою стороною, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника сторони справа може бути розглянута без його участі, якщо неявка представника не перешкоджає вирішенню спору.

Судом встановлено, що неявка у судове засідання представника відповідача не унеможливлює розгляд справи № 923/2099/15, не є підставою для відкладення її розгляду.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 10 липня 2009 року між державним підприємством "Експериментальна база "Херсонська" Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України (надалі - орендодавець, або позивач) і приватним підприємством "Квілон" (надалі - орендар, або відповідач) був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №1 (надалі - договір).

Відповідно до умов п.1.1., 1.2. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - вбудоване приміщення майстерні в будівлі пилорами, вулиця б/н, будинок б/н, що перебуває на балансі державного підприємства "Експериментальна база "Херсонська" Інституту землеробства південного регіону Української академії аграрних наук, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку і становить 106702,00 грн. без ПДВ. Майно передається в оренду з метою ведення виробничої діяльності.

На підставі п.2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. 10 липня 2009 року на виконання умов п.2.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду державне майно, що підтверджується актом прийому-передачі державного майна (а.с. 11).

Згідно з п.2.4. договору, у разі припинення цього договору, майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю.

На підставі п.3.11. договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.

Відповідно до п.10.1 договору, його укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 14 липня 2009 року до 14 червня 2012 року включно.

На підставі п.10.10. договору, майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на ті обставини, що відповідачем всупереч умов п.10.1., п.10.10., після закінчення дії договору не виконано обов'язку щодо складання акту приймання-передачі державного майна та не повернуто його позивачу.

Позивач також вважає, що оскільки відповідачем до дня подачі позову орендоване майно не повернуто, то з нього на підставі п.3.11. договору підлягає стягненню плата за весь період користування майном з березня 2012 року по 30 листопада 2015 року, що згідно розрахунку становить 73348,88 грн. (а.с. 12-13).

Отже, неповернення орендарем орендованого майна та прострочена заборгованість по орендній платі, стали підставами звернення позивача з даною позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Оскільки укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором оренди, правовідносини, котрі виникли між сторонами підлягають регулюванню параграфом 5 Глави 30 Господарського кодексу України.

Зокрема, за статтею 283 цього Кодексу за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до положень частини 1 статті 291 договір оренди серед інших випадків припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, а за частиною 4 цієї ж статті правові наслідки припинення договору оренди визначаються до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Так, статтею 785 ЦК України встановлено правило, за яким у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено договором.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини оренди рухомого та нерухомого майна, об'єктів майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук". Статтею 4 врегульовано порядок управління об'єктами майнового комплексу галузевих академій наук та зазначено, що галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об'єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.

Згідно з п.п.4.1, 4.10, 4.21, 4.22 статуту державного підприємства "Експериментальна база Херсонська" ІЗЗ НААН, майно господарства є державною власністю, закріплене за ним Академією і належить йому на праві господарського відання (а.с. 18).

Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

За твердженнями позивача, які підтверджуються матеріалами справи, відповідачем умови договору щодо повернення орендованого майна станом на час розгляду справи в суді не виконані.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача звільнити і передати балансоутримувачу - Державному підприємству "Експериментальна база "Херсонська" Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України державного майна, підлягають задоволенню, оскільки доведені і обґрунтовані.

Щодо вимоги в частині стягнення суми заборгованості по орендній платі то суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 1 ст. 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Положеннями ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно п.1, п.2 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Крім того, відповідно до розділу 3 договору, орендна плата визначається на підставі ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і становить за погодженням сторін без ПДВ за базовий місяць оренди (травень 2009р.) 1340,40 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата в повному обсязі перераховується щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до рішення господарського суду Херсонської області від 12.02.2013р. у справі № 923/40/13-г з приватного підприємства "Квілон" на користь ДП "Експериментальна база "Херсонська" ІЗЗ НААН, за період оренди з жовтня 2011 року по лютий 2012 року включно була стягнута заборгованість по орендній платі у розмірі 8053,89 грн.

Умовами п.3.11. договору сторони визначили, що у разі припинення договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою.

Оскільки відповідачем до дня подачі вказаного позову орендоване майно не повернуто, то з нього підлягає стягненню плата у розмірі 73348,88 грн. за весь період користування майном, з березня 2012 року по 30 листопада 2015 року. Розрахунок позивача по сумі боргу судом перевірено та визнаного обґрунтованим.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені прокурором вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом також встановлено, що позивач згідно платіжного доручення №614 від 28.12.2015р. сплатив 2756,00 грн. судового збору за майнову та немайнову вимоги. В той же час, сума судового збору, яка має бути сплачена позивачем за майнову та немайнову вимоги повинна складати 2436,00 грн., тобто по 1218,00 грн. за кожну.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадку зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що сума судового збору у розмірі 320,00 грн., сплачена позивачем згідно платіжного доручення №614 від 28.12.2015р., підлягає поверненню платнику у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 2436,00 грн., відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представника позивача про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати приватне підприємство "Квілон" (73000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ - 32479530) звільнити і передати балансоутримувачу - державному підприємству "Експериментальна база "Херсонська" Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України (73483, м. Херсон, с. Наддніпрянське, код ЄДРПОУ 32618821) за актом приймання-передачі визначене договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №1 від 10.07.2009р., вбудоване приміщення майстерні в будівлі пилорами, площею 283,5 кв.м., розміщене за адресою: м. Херсон, с. Наддніпрянське.

3. Стягнути з приватного підприємства "Квілон" (73000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ - 32479530) на користь державного підприємства "Експериментальна база "Херсонська" Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України (73483, м. Херсон, с. Наддніпрянське, код ЄДРПОУ 32618821) заборгованість зі сплати орендної плати за весь час фактичного використання майна в розмірі 73348,88 грн.

4. Повернути державному підприємству "Експериментальна база "Херсонська" Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України (73483, м. Херсон, с. Наддніпрянське, код ЄДРПОУ 32618821) зі спеціального рахунку державного бюджету України (р/р 31215206783002, МФО 852010, код ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, Банк ГУДКСУ у Херсонськiй областi) - 320,00 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 614 від 28.12.2015р., у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Накази видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.03.2016р.

Суддя С.В. Нікітенко