Постанова № 56219321, 29.02.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2016 року Справа № 904/4852/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Чоха Л.В., Антонік С.Г.

при секретарі Мудрак О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 21.05.2014 р., представник ;

представники відповідача-1,2 не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2016 року у справі №904/4852/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСУ Груп", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтер-Агро", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 266 523,76 грн.

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСУ Груп", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 3 930,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2016р. у справі №904/4852/15 (суддя Мілєва І.В.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля на користь товариства з обмеженою відповідальністю АСУ ГРУП 265601,14 грн., з яких: 166992,00 грн. основного боргу, 32873,77 грн. пеня, 2278,41 грн. 3% річних, 63456,96 грн. інфляційні втрат, в решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено; стягнуто з публічного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля на користь товариства з обмеженою відповідальністю АСУ ГРУП витрати по сплаті судового збору у розмірі 5311,81грн.

Зустрічний позов задоволено в повному обсязі - стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю АСУ ГРУП на користь публічного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля 3930,48 грн. 5 % штрафу; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю АСУ ГРУП на користь Публічного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Не погодившись з даним рішенням, ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, як прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права та прийняти нове, яким відмовити в задоволені первісних позовних вимог.

Посилається на те, що відповідно до ухвали суду від 12.01.2016р. провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 18.01.2016р.; ухвалу було направлено сторонам 16.01.2016р., а справу було призначено на 18.01.2016р., у звязку з чим відповідачем-2 зазначену ухвалу було отримано лише 19.01.2016р. Як зазначено скаржником, вказані дії суду першої інстанції порушило його права на захист.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, не зявились представники відповідачів 1, 2, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що коло представників у судовому засіданні не обмежено та те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідачів 1, 2, яких належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 29.02.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі № 904/4852/15 ухвалою від 22.09.2015р. було зупинено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2016р. провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 18.01.2016р.

Ухвала про поновлення провадження у справі у відповідності до штампу вихідної кореспонденції господарського суду Дніпропетровської області була направлена сторонам 14.01.2016р. (а.с. 175).

Колегія суддів враховує, що у відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкритий характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Статтею 55 Конституції України (Закон України від 28.06.1996р. № 254к/96-ВР) регламентовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з пунктами 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять поштове повідомлення про вручення ухвали ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» 19.01.2016р. (поштове повідомлення повернуто на адресу суду 20.01.2016р.), яке подано на пошту 16.01.2016р. (а.с. 185).

Таким чином, приймаючи 18.01.2016р. оскаржуване рішення, суд першої інстанції не мав доказів щодо отримання всіма учасниками судового розгляду ухвали суду від 12.01.2016р., якою призначено місце, дата та час судового розгляду даної справи, учасникам судового процесу направлено повідомлення за два дні до розгляду справи, що не можна визнати розумним строком..

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що матеріали справи свідчать про порушення вимог процесуального законодавства щодо порядку повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання в суді першої інстанції.

У відповідності до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1 - 7 частини третьої статті 104 Господарського процесуального кодексу України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України приймає нове рішення.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2015р. прийняте при порушенні норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції, з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у процесі апеляційного перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними в справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "АСУ Груп" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення 166 992,00 грн. - основного боргу, 3 201,03 грн. - 3% річних, 32 873,77 грн. - пені, 63 456,96 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №14-16/488-КП від 06.08.2014р.щодо оплати отриманого товару.

14.07.2015р. від ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" до суду надійшла зустрічна позовна заява про стягнення штрафу у розмірі 3 930,48 грн. за порушення строків поставки товару, встановлених договором № 14-16/488-КП від 06.08.2015р.

Матеріалами справи встановлено, що 06.08.2014р. між ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля (покупець) та ТОВ АСУ ГРУП (постачальник) було укладено договір № 14-16/488-КП про постачання товарів.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що в порядку та на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у цьому договорі та специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену в його власність продукцію відповідно до умов цього договору(п.1.2 договору).

Поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в строки, погоджені сторонами в специфікаціях до цього договору (п. 4.1 договору).

В якості доказу поставки постачальник зобов'язаний представити покупцеві наступні товаросупровідні документи:

- рахунок-фактуру;

- податкову накладну;

- відповідні товаросупровідні накладні: видаткову накладну, товаротранспортну накладну;

- сертифікат якості (у разі якщо даний документ передбачений для даного виду продукції) та/або паспорт чи інша технічна документація, передбачена для даного виду продукції (необхідність надання обумовити в специфікації);

- сертифікат відповідності (у випадку, якщо продукція підлягає обов'язковій сертифікації (необхідність надання обумовити в специфікації);

- інструкцію (керівництво) з експлуатації (у випадку, якщо даний документ передбачений);

- технічну документацію (п. 4.3 договору).

Як зазначено в пункті 4.4 договору, датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, про приймання продукції.

Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій до даного договору, але не повинна перевищувати 999 000,00 грн. (дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч гривень), з урахуванням ПДВ (п.5.1 договору).

Ціни на поставлену постачальником продукцію встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору. Загальна вартість кожної партії продукції, що поставляється постачальником за цим договором продукції, вказується у відповідних специфікаціях до договору (п.5.2 договору).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60 (шестидесятий) календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інший більший термін відстрочки оплати не обговорений у відповідній специфікації. У разі якщо термін оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день. Датою оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами. Сторони дійшли згоди, що у разі належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, термін дії договору встановлюється до 31.12.2014 р. включно. У разі не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за цим договором, термін дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань (п. 8.1 договору).

Позивач у відповідності до специфікацій від 06.08.2014р.поставив відповідачу продукцію на загальну суму 166992,00грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та товарно-транспортною накладною ( а.с.21-24).

Так як відповідачем умови договору щодо сплати отриманого товару виконані не були, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 166992,00грн.

Оскільки відповідачем умови договору щодо сплати отриманого товару виконані несвоєчасно, позивач звернувся до суду також з позовними вимогами про стягнення з відповідача 3 201,03 грн. - 3% річних, 32 873,77 грн. - пені, 63 456,96 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, а одностороння відмова від виконання своїх зобовязань неприпустима.

За умовами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.525 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на час перегляду справи судом апеляційної інстанції факт наявності боргу за договором у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 166992,00грн., судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3201,03 грн. - 3% річних та 63456,96грн. - інфляційних втрат за період з 28.11.2014р. по 13.05.2015р.

Вказаний розрахунок перевірено колегією суддів та визнано таким, що не відповідає фактичній сумі заборгованості, оскільки позивачем при нарахуванні використано невірну початкову дату періоду нарахування, а саме: розрахунки, у відповідності до п. 5.3. договору, за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60 (шестидесятий) календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, товар поставлено відповідачу 29.09.2014р., про що свідчать видаткові накладні, а тому останній день сплати за поставлений товар -28.11.2014р.

Оскільки останній день сплати за товар 28.11.2014р., нарахування потрібно здійснювати з 29.11.2014р.

Перерахувавши суму інфляційних втрат та 3% річних за спірний період заборгованості, колегія суддів дійшла до висновку, що позов підлягає задоволенню в цій частині частково, а саме: 3% річних в сумі 2278,41грн. Сума інфляційних втрат є більшою, ніж 63456,96грн., але колегія суддів не виходить за межі позовних вимог та вважає, що задоволенню підлягають інфляційні втрати в розмірі 63456,96грн.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання через застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Позивачем надано розрахунок пені за загальний період заборгованості в сумі 32873,77грн.

Вказаний розрахунок перевірено колегією суддів та визначено, що сума пені є меншою, ніж це передбачено діючим законодавством, але апеляційний суд не виходить за межі позовних вимог та вважає, що задоволенню підлягають заявлені позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 32873,77грн.

Що стосується зустрічних позовних вимог ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» до ТОВ «АСУ ГРУПП» про стягнення суми штрафу в сумі 3930,48грн., колегія суддів виходить з наступного.

06.08.2014р. позивачем та відповідачем підписано специфікацію до договору, відповідно до якої ТОВ «АСУ ГРУПП» повинен був поставити ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» блок керування стрілок релейний ПС-220М у кількості 3 шт. на загальну суму 78 609,60 грн. з ПДВ в строк до 15.09.2015р.

Відповідно до видаткової накладної № РН-000402 від 29.09.2014р блок керування стрілок релейний ПС-220М у кількості 3 шт. на загальну суму 78 609,60 грн. було поставлено ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля лише 29.09.2014р., тобто із простроченням строку узгодженого у специфікації.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

У разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі не поставки (недопоставки) продукції в строки, передбачені договором або відповідної специфікацією, постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості продукції, що поставляється за відповідною специфікації.

Матеріалами справи підтверджується, що на специфікації від 06.08.2014р. стоїть відмітка ТОВ АСУ ГРУП 28.08.2014р., узгоджено строк поставки 15.09.2014р. Поставка фактично відбулась 29.09.2014р., що підтверджується відповідною видатковою накладною № РН-000402.

Виходячи з вищенаведених норм права та ваховуючи вищевикладені фактичні обставини даної справи, колегія суддів вважає, що зустрічні позовні вимоги щодо стягнення передбаченого договором штрафу в розмірі 5% від вартості продукції підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 3 930,48 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання первісного позову покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача 18,66грн. (0,35 %), на відповідача 5311,81грн. (99,65 %).

Судовий збір за подання зустрічного позову підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1 827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2016 року у справі №904/4852/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля на користь товариства з обмеженою відповідальністю АСУ ГРУП 265 601,14 грн., з яких: 166 992,00 грн. основного боргу, 32 873,77 грн. пеня, 2 278,41 грн. 3% річних, 63 456,96 грн. інфляційні втрати, про що видати наказ.

В решті позовних вимог за первісним позовом відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АСУ ГРУП витрати по сплаті судового збору у розмірі 5311,81грн., про що видати наказ.

Зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю АСУ ГРУП на користь публічного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля 3930,48 грн. 5 % штрафу, про що видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю АСУ ГРУП на користь Публічного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн., про що видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю АСУ ГРУП на користь публічного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля витрати по сплаті судового збору в сумі 4382,42 за розгляд справи в апеляційній інстанції.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя Л.В. Чоха

Суддя С.Г. Антонік

Постанова виготовлена в повному обсязі 02.03.2016 року.