Рішення № 56219252, 26.01.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2016 р.Справа № 925/1974/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Ткаченку А.О., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - не зявились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агролайф корми до товариства з обмеженою відповідальністю Злагода про стягнення 40 502 грн. 40 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Агролайф корми звернувся в господарський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Злагода (далі - відповідач) про стягнення, на підставі Договору поставки № 16/11 від 08.02.2011 року, 15 000 грн. основного боргу, 12 830 грн. 67 коп. пені, 11 201 грн. 09 коп. інфляційних втрат, 1470 грн. 64 коп. 3% річних, що разом складає 40 502 грн. 40 коп., та відшкодування судових витрат.

26.01.2016 року представник позивача подав заяву про відшкодування судових витрат повязаних із забезпеченням явки представника в судове засідання в розмірі 997 грн. 82 коп.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти позову не заперечував, явку свого представника в засідання суду без поважних причин не забезпечив, хоч про місце, дату і час судового засідання був повідомлений належним чином за правилами, передбаченими розділом 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20 лютого 2013 року № 28.

Представник позивача в судовому засіданні позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 75 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

08.02.2011 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Агролайф корми, як постачальник, і відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Злагода, як покупець, уклали Договір поставки № 16/11 (далі Договір; а.с. 11-12). За умовами п.п. 1.1, 1.2 договору постачальник зобовязався поставити у власність покупця товар, асортимент та ціна якого визначена у рахунку-фактурі, а покупець - прийняти та оплатити замовлений товар. Поставка товару здійснюється постачальником на підставі замовлення, де вказується асортимент, кількість, місце поставки (передачі) товару, що повинен бути поставлений постачальником.

Крім того, за умовами договору сторони, зокрема, погодили, що:

поставка товару здійснюється на умовах франко склад постачальника (п.2.1 Договору);

в разі, якщо постачальник здійснює поставку товару на умовах франко склад покупця, факт передачі товару покупцеві оформлюється шляхом підписання сторонами накладної на поставку товару, яка становить невідємну частину цього договору. Момент підписання сторонами накладної є моментом поставки відповідної партії товару (п.2.4 Договору);

разом з товаром постачальник зобовязується передати покупцю на кожну окрему партію товару накладну, податкову накладну (п.2.7 Договору);

вартість одиниці товару та всього товару, який постачається, вказані у попередньо виставленому рахунку-фактурі, який передається в письмовій формі на факс чи електронну пошту покупця, оплата вартості товару здійснюється шляхом 100% післяоплати протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару покупцем (п.п. 5.1, 5.3 Договору);

у випадку порушення строків оптали вартості товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми заборгованості за кожний день прострочення. Сторони погодили, що строк нарахування пені за цим пунктом дорівнює строку позовної давності за цим договором (п. 7.2 Договору).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками обох сторін: від 28.03.2013 р. № ак-0001294 на суму 39 928 грн., від 08.05.2013 р. № ак-0001949 на суму 24 322,40 грн. (а.с. 13, 16). Отримання товару відповідачем також підтверджують довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, видані товариством з обмеженою відповідальністю Злагода на імя ОСОБА_2 (а.с. 14, 17).

Підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних підтверджує факт вчинення господарських операцій з поставок товару та прийняття товару у позивача без будь-яких зауважень до оформлення видаткових накладних.

На підтвердження даної господарської операції позивач видав відповідачу податкові накладні (а.с. 15, 18).

Отриманий товар за видатковою накладною від 28.03.2013 р. № ак-0001294 відповідач оплатив несвоєчасно, оплати здійснювалися: 28.03.2013 року на суму 9 639,60 грн., 09.04.2013 року на суму 24 708,80 грн., 29.01.2014 року на суму 5 579,60 грн.; за видатковою накладною від 08.05.2013 р. № ак-0001949 поставлений товар оплачено частково: 29.01.2014 року на суму 4 322,40 грн., 05.02.2014 року на суму 5000 грн.

За розрахунком позивача станом на 05.02.2014 року заборгованість відповідача на користь позивача складала 15000 грн., дана заборгованість станом на дату подачі позову і розгляду справи в суді залишається непогашеною.

З урахуванням викладеного суд вважає, що спірні зобов'язальні відносини виникли між сторонами на підставі Договору поставки № 16/11 від 08.02.2011 року. Договір є укладеним, частково виконаний сторонами, вимоги позивача ґрунтуються на правах і обовязках сторін цього договору.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобовязання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки; підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обовязків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обовязки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявність і розмір невиконаного спірного грошового зобов'язання в загальному розмірі 15000 грн. позивачем обґрунтовані та підтверджені наданими документами, відповідачем допустимими доказами не спростовані, тому ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до ст. 610,ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У звязку з простроченням відповідачем строків оплати товару, позивач також заявив у позові вимогу про стягнення з відповідача 12 830 грн. 67 коп. пені на підставі п. 7.2 Договору, 11 201 грн. 09 коп. інфляційних втрат, 1470 грн. 64 коп. 3% річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за період прострочення з 10.04.2013 по 30.11.2015 року.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення зазначених сум пені, інфляційних втрат і 3% річних відповідає нормам ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», умовам п. 7.2 Договору, розрахунок розміру пені, інфляційних втрат і 3% річних судом перевірений і визнаний вірним, тому вимога позивача в цій частині також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, відповідач безпідставно явку своїх представників в засідання суду не забезпечив, причини неявки не повідомив, про відкладення розгляду справи, продовження строку вирішення спору клопотань не заявляв, витребувані судом документи не подав, внаслідок чого судом прийнято рішення на підставі лише матеріалів, наявних у справі.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо порядку розрахунків за поставлений товар, прострочив їх оплату, тому позовні вимоги про стягнення 15 000 грн. основного боргу, 12 830 грн. 67 коп. пені, 11 201 грн. 09 коп. інфляційних втрат, 1470 грн. 64 коп. 3% річних судом визнаються обґрунтованими, доведеними і задовольняються повністю.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суд України №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суд України №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача просить стягнути судові витрати повязані з явкою в засідання суду в розмірі 997 грн. 82 коп., в обґрунтування вимог про відшкодування судових витрат надано: копії квитка на суму 120 грн. та посадочний документ на суму 378 грн.91 коп. (а.с. 28-29), що разом становить 498 грн. 91 коп., представник позивача зазначає, що дані витрати будуть подвоєні, оскільки не включають витрат на повернення.

Однак, враховуючи те, що вартість проїзду представника позивача для участі в судовому в засіданні 26.01.2016 року документально підтверджена в розмірі 498 грн. 91 коп., беручи до уваги те, що при призначенні судового засідання на зазначену дату явка позивача, була визнана обов'язковою, суд відносить вказані витрати до складу судових в розумінні ст. 44 ГПК України в сумі 498 грн. 91 коп.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - судовий збір в розмірі 1218 грн. та витрати повязані із забезпеченням явки представника в судове засідання в розмірі 498 грн. 91 коп., а разом - 1716 грн. 91 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Злагода, код ЄДРПОУ 32810166, місцезнаходження: 20726, Черкаська обл., Смілянський район, с. Ротмістрівка, вул. Шевченка, 34 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агролайф корми, код ЄДРПОУ 36874925, місцезнаходження: 81151, Львівська обл., Пустомирівський район, с. Давидів, вул. Львівська, 2а - 15 000 грн. основного боргу, 12 830 грн. 67 коп. пені, 11 201 грн. 09 коп. інфляційних втрат, 1470 грн. 64 коп. 3% річних та 1716 грн. 91 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення підписано 26.02.2016 року.

СуддяВ.М. Грачов