Рішення № 56219234, 25.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2016 Справа №910/31140/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго";

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київенерго";

про стягнення 96 065,62 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Кучкова Ю. В., представник, довіреність № 91/2015/11/11-6 від 11.11.2015 р.;

Від відповідача: Олійник Д.В., представник, довіреність № б/н від 15.02.2015 р..

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 47 982,64 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 33 885,89 грн. інфляційної складової боргу, 4 066,75 грн. трьох відсотків річних, 10 130,34 грн. пені, а також 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2015 року порушено провадження у справі № 910/31140/15, розгляд справи призначено на 21.01.2016 року.

У судових засіданнях 21.01.2016 п. та 02.02.2016 р. у справі оголошувалась перерва відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 02.02.2016 р. від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до справи в якості другого відповідача Київську міську державну адміністрацію. Судом відхилене подане клопотання, оскільки позивачем не висунуто позовних вимог до Київської міської державної адміністрації.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 17.02.2015 р. від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законною силою рішень у справах адміністративної юрисдикції №№ 826/4792/15, 826/6413/15, 826/6427/15, 826/6428/15, 826/6876/15, 826/9907/15.

У судовому засіданні 25.02.2016 р. представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення адміністративної справи № 826/26454/15.

Господарський суд розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не знаходить підстав для їх задоволення оскільки не вбачає повязоності справ, а встановлені у справах №№ 826/4792/15, 826/6413/15, 826/6427/15, 826/6428/15, 826/6876/15, 826/9907/15, 826/26454/15 обставини не впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, які господарський суд може встановити самостійно.

У судовому засіданні 25.02.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Київенерго"; далі по тексту постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Київенерго" (далі по тексту споживач) 01.11.1998 року укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690063.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. договору позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах, згідно з додатком 1 до договору, а відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється, відповідно до звертання-доручення про укладення договору, по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України та Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

На підставі п. 2 додатку 4 до договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та платіжну вимогу доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 додатку № 4 до договору, сплату за вказаними документами відповідач забезпечує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з 01.12.2012 р. по 01.10.2015 р. та відомостей обліку споживання теплової енергії за спірний період.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 690063 від 01.11.2098 р. та додатками до нього, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 01.10.2015 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 47 982,64 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем на момент звернення з указаним позовом до суду складала 47 982,64 грн.

У судовому засіданні 25.02.2016 р. представником позивача була подана довідка про надходження коштів за спожиту від ПАТ "Київенерго" теплоенергію ОСББ «Київенерго», з якої вбачається погашення відповідачем в січні 2016 року (після порушення провадження у справі) заборгованості за спожиту теплову енергію за договором № 690063 від 01.11.1998 р. в розмірі 20 965,23 грн.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Згідно з п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, судом прийнято рішення про припинення провадження в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 20 965,23 грн. у зв'язку з тим, що відповідачем була частково погашена основна заборгованість.

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 27 017,41 грн. та підлягає стягненню в повному обсязі.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав. Доводи відповідача про те, що Національну комісію з регулювання електроенергетики України не було уповноважено встановлювати тарифи на теплову енергію, відхиляються судом з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, що має бути завершено до 1 січня 2011 року. До встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Керуючись наданими цим Законом повноваженнями, НКРЕ 14 грудня 2010 року прийняла постанову № 1729, якою було затверджено тарифи на теплову енергію Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго". Ця постанова набрала чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21 квітня 1998 року № 335/98, діючого на момент виникнення правовідносин, встановлено, що НКРЕ в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень, які є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.

Розпорядженням КМДА від 29 грудня 2010 року № 1222 було встановлено нові тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення та введено в дію з 1 лютого 2011 року саме на виконання постанови НКРЕ від 14 грудня 2010 року № 1729.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 11.12.2012 року по справі 22/313.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 27 017,41 грн. основного боргу, а відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за договором № 690063 від 01.11.1998 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі 27 017,10 грн. за період з 01.12.2012 р. по 01.10.15 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені у сумі 10 130,34 грн., то господарський суд міста Києва вважає, що ця заявлена позивачем вимога підлягає задоволенню за розрахунком останнього.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша і третя статті 549 ЦК України).

Пунктом 3.5. додатка 4 до договору встановлено, що на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) позивачем нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день до моменту його погашення, але не більше суми обумповленної чинним законодавством України.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений ПАТ "Київенерго" розрахунок пені, господарський суд міста Києва дійшов висновку, що він є вірним, а тому стягненню з відповідача підлягає 10 130,34 грн. пені.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить суд також стягнути з відповідача 33 885,89 грн. інфляційної складової боргу та 4 066,75 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 690063 від 01.11.1998 р. станом на 01.10.15 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 33 885,89 грн. інфляційної складової боргу та 4 066,75 грн. трьох відсотків річних.

Витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України та Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 року за № 7, оскільки спір виник з вини відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 4, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 20 965,23 грн. припинити.

2. Інші позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київенерго" (02156, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 12, код ЄДРПОУ 23492477) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 27 017 (двадцять сім тисяч сімнадцять) грн. 41 коп. основного боргу, 33 885 (тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 89 коп. інфляційної складової боргу, 4 066 (чотири тисячі шістдесят шість) грн. 75 коп. трьох відсотків річних, 10 130 (десять тисяч сто тридцять) грн. 34 коп. пені та 1 440 (одну тисячу чотириста сорок) грн. 99 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 26.02.2016 р.