Постанова № 56218909, 29.02.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2016 р. Справа №904/8695/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М., доповідача

суддів: Вечірка І.О., Євстигнеєва О.С.,

секретар судового засідання: Петровська А.В.,

від відповідача: ОСОБА_1, представник, довіреність № б/н від 25.02.16;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № б/н від 25.02.16;

Представник позивача в судове засідання не зявився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_3 підприємства Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Нікопольської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2015р. у справі №904/8695/14

за позовом Приватного підприємства Український юридично-фінансовий центр, м.Київ

до відповідача ОСОБА_3 підприємства Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Нікопольської міської ради, м.Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 131 395,14 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2015р. (суддя Петрова В.І.) у справі №904/8695/14 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_3 підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради на користь Приватного підприємства "Український юридично-фінансовий центр основний борг у сумі 7 545,72 грн. (сім тисяч пятсот сорок пять грн. 72 коп.) та 150,91 грн. (сто пятдесят грн. 91 коп.) судового збору.

Обґрунтовуючи рішення, господарський суд першої інстанції виходив з доведеності належними доказами у справі наявності у відповідача спірної заборгованості.

Не погодившись з вищезгаданим рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій наполягає на неправомірності даного рішення, у зв'язку з чим за результатами апеляційного перегляду просить останнє скасувати та прийняти у справі нове рішення про відмову в позові з покладенням всіх судових витрат на позивача.

Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що позивач взяті на себе зобовязання за договором не виконав, з огляду на що правові підстави для оплати відповідачем послуг за зазначеним вище правочином відсутні.

В свою чергу, в письмових поясненнях на апеляційну скаргу позивач викладені в останній заперечення повністю відхиляє, вважає оскаржуване рішення правомірним, у зв'язку з чим підстав для його зміни чи/або скасування не вбачає.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні уповноважених представників сторін, колегією суддів встановлено наступне:

У листопаді 2014р. Приватне підприємство "Український юридично-фінансовий центр" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3 підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради про стягнення заборгованості за договором-дорученням №1-юр/01-08-2013/269 від 01.08.2013р. у розмірі 131 395,14 грн., з яких: основний борг у розмірі 7 545,72 грн. та штраф у розмірі 123 849,42 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за зазначеним вище договором в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2015р. у даній справі в позові було повністю відмовлено. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2015р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2015р. залишено без змін.

Натомість, за результатами касаційного перегляду, постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2015р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2015р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2015р. у справі №904/8695/14 в частині відмови в позові щодо стягнення 7 545,72 грн. заборгованості скасовано. Справа в цій частині направлена до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд. В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2015р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2015р. у справі № 904/8695/14 залишено без змін.

Отже, саме під час нового розгляду справи №904/8695/14 місцевим господарським судом першої інстанції прийнято рішення від 22.12.2015р., яке і є предметом апеляційного перегляду.

Вирішуючи питання щодо відповідності даного рішення від 22.12.2015р. вимогам чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду виходила з наступного:

Так, 01.08.2013р. між позивачем (повірений) та відповідачем (довіритель) був укладений договір-доручення №1-юр/01-08-2013/269, за умовами якого довіритель доручив, а повірений взяв на себе зобов'язання в межах цієї угоди здійснювати юридичне супроводження підприємства - комплекс юридичних та фактичних дій, направлених на стимулювання населення щодо сплати заборгованості довірителю за спожиті житлово-комунальні послуги, відповідно до письмових замовлень (вказівок) довірителя з метою представництва та захисту законних інтересів довірителя перед юридичними та фізичними особами при реалізації довірителем своїх прав та обов'язків.

Як вбачається із тексту вказаного договору, містом складання проекту цього договору та містом його підписання зі сторони повіреного - є місто Київ, тобто місцезнаходження позивача, а зі сторони довірителя (відповідача) цей договір був підписаний у м. Нікополь.

При підписанні вказаного договору - доручення 01.08.2013р. у м.Нікополь довірителем (відповідачем) був складений протокол розбіжностей до договору - доручення №1-юр/01-08-13/269 від 01.08.2013р., в якому відповідач запропонував свою редакцію цього договору, а саме: виключити із розділу 6 його умов пункт 6.5., згідно якого "За несплату винагороди повіреному довіритель сплачує штраф у розмірі 5% від суми винагороди за кожен день прострочки в розрахунках з повіреним".

Про підписання вказаного договору-доручення із протоколом розбіжностей відповідачем було внесено запис - застереження безпосередньо в текст цього договору у розділі, де містяться реквізити сторін та осіб, які підписали цей договір. Позивач погодився з такою редакцією договору. Таким чином, договір-доручення №1-юр/01-08-2013/269 від 01.08.2013р. був підписаний між сторонами із протоколом розбіжностей, зокрема, п.6.5. договору виключений.

Відповідно до ч.2 ст.642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Зокрема, п.3.1 договору встановлено, що повірений зобов'язаний: здійснювати в інтересах довірителя всі необхідні юридичні дії та розробляти всі необхідні документи в межах предмету цього договору; надавати послуги згідно з діючим законодавством, цим договором та письмовими вказівками довірителя; використовувати всі передбачені законом засоби для захисту прав та законних інтересів довірителя; належним чином зберігати та використовувати документи, що надані йому довірителем для виконання умов цього договору, а також документи, що були отримані повіреним від третіх осіб під час виконання цього договору; отримувати від боржників та обробляти, аналізувати документи та інші матеріали, які стосуються предмету цього договору; надавати послуги довірителю, не порушуючи Закон України "Про захист персональних даних" та законодавство з прав людини.

В свою чергу, згідно з п.3.3.5 договору, довіритель (відповідач) зобовязаний щомісячно, але в будь-якому випадку не пізніше десятого числа місяця, який йде за розрахунковим, передати підписаний акт приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг), до якого обовязково повинен додати списки боржників, які погасили заборгованість та списки залишків заборгованості для проведення звіряння та розрахунків.

Отже, матеріали справи містять Акт виконаних робіт від 15.10.2013р. на суму 7 545,72 грн. з відповідним рахунком на цю ж суму та докази його направлення довірителю (відповідачеві) (т.1, а.с.28-29). Разом з чим, докази підписання відповідачем зазначеного акту в матеріалах справи відсутні. Мотивованої відмови від підписання акту відповідачем суду також не надано, з огляду на що підстави вважати роботи за договором-дорученням №1-юр/01-08-2013/269 від 01.08.2013р. невиконаними у господарського суду відсутні.

При цьому, як вірно зазначено в оскаржуваному судовому рішенні місцевим господарським судом, розрахунок вартості робіт був здійснений позивачем відповідно до п.п.4.10., 5.4., 5.5. договору.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В свою чергу, відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, враховуючи той факт, що під час нового розгляду справи №904/8695/14 позовні вимоги розглядались господарським судом першої інстанції лише в частині стягнення основного боргу (7 545,72 грн.), з огляду на відсутність в матеріалах справи мотивованої письмової відмови відповідача від підписання акту виконаних робіт від 15.10.2013р. на суму 7 545,72 грн., а також, зважаючи на ненадання відповідачем суду доказів оплати спірної основної заборгованості за договором-дорученням №1-юр/01-08-2013/269 від 01.08.2013р. в розмірі 7 545,72 грн., висновок господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову колегія суддів вважає обґрунтованим.

Таким чином, в ході апеляційного провадження викладені в апеляційній скарзі доводи свого підтвердження не знайшли, виявились безпідставними та спростованими наявними у справі первинними документами. Натомість, оскаржуване рішення прийнято за умов надання належної юридичної оцінки наявним у справі доказам, у звязку з чим підстави для його зміни чи/або скасування у апеляційної інстанції - відсутні.

Враховуючи результат вирішення спору, покладення судових витрат на відповідача приписам ст.49 ГПК України не суперечить. В свою чергу, з огляду на залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати на апеляційне оскарження покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2015р. у справі №904/8695/14 залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 підприємства Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Нікопольської міської ради залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02.03.2016р.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя І.О. Вечірко

Суддя О.С. Євстигнеєв