Рішення № 56218402, 22.02.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2016р. Справа№ 914/768/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1», м. Київ;

до відповідача: Приватного підприємства «Паром-Люкс», м. Львів;

про стягнення 280 862 369 грн. 62 коп.

Головуючий суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Мороз Н.В.

Суддя Сухович Ю.О.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_2, представник (довіреність від 18.03.2015р.)

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_1», м.Київ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Паром-Люкс», м. Львів про стягнення 280862369грн. 62 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд (суддя Щигельська О.І.) визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 12.03.2015 р. призначив розгляд справи на 06.04.2015 р. Ухвалою суду від 19.10.2015 р. позов залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2015р. у справі №914/768/15 ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.10.2015 р. про залишення позову без розгляду скасовано, матеріали справи №914/768/15 передано до Господарського суду Львівської області для розгляду по суті.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію у складі суддів Мороз Н.В. та Сухович Ю.О., головуючий суддя Мазовіта А.Б. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду, в судових засіданнях оголошувалась перерва. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору було продовжено на 15 днів.

Представнику розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, на виконання умов якого відповідачу надано кошти в сумі 250 000 000 грн. 00 коп. Відповідач зобовязувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк, а в разі неналежного виконання обовязків по договору на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково. У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань по кредитному договору, позивач звернувся з вимогою про дострокове повернення суми кредиту та нарахованих процентів. Однак, відповідач свої зобовязання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту виконав частково, на дату подання позову до суду заборгованість становить 250 000 000 грн. 00 коп. по кредиту, 28 621 054 грн. 80 коп. по сплаті процентів, 171 232 грн. 88 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 811936грн. 45 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 233 870 грн. 97 коп. інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту, 1 024 274 грн. 52 коп. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів. У звязку з цим, просив стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 280862369грн. 62 коп.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

8 жовтня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_1» (кредитор) та Приватним підприємством «Паром-Люкс» (позичальник) було укладено кредитний договір №119-2013.

За цим договором кредитор (позивач) зобовязувався надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 250 000 000 грн. 00коп., а позичальник (відповідач) зобовязувався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором, а також виконати інші обовязки, визначені цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, процентна ставка за користування кредитом становить 23% річних.

Згідно п. 1.3. договору, кінцевий термін погашення кредиту позичальником 7 жовтня 2014 р. включно.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач 12.04.2011 р. надав відповідачу обумовлену суму грошових коштів, що підтверджується копіями заявки на одержання коштів, меморіального ордера №320830 від 08.10.2013 р., довідки по особовому рахунку з 08.10.2013 р. по 03.03.2015 р.

Відповідно до п. 2.4. договору проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця, не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, та остаточно при погашенні кредиту.

15 листопада 2013 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані за період з 08.10.2013 р. по 31.10.2013 р., позичальник сплачує в строк до 15.12.2013 р.

16 грудня 2013 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по листопад 2014 року позичальник сплачує в строк до 15.01.2014 р.

25 грудня 2013 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким встановили з 08.10.2013 р. процентну ставку за користування кредитом у розмірі 28% річних та узгодили, що проценти, перераховані за 2013 рік за ставкою 28% річних, сплачуються в строк до 30.01.2014 р.

30 січня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, перераховані за 2013 рік за ставкою 28% річних, сплачуються в строк до 15.02.2014 р.

17 лютого 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані за період з 01.12.2013 р. по 31.01.2014 р., позичальник сплачує в строк до 15.03.2014 р.

17 березня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по лютий 2014 року позичальник сплачує в строк до 15.04.2014 р.

15 квітня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по березень 2014 року позичальник сплачує в строк до 15.05.2014 р.

15 травня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по квітень 2014 року позичальник сплачує в строк до 15.06.2014 р.

16 червня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по травень 2014 року позичальник сплачує в строк до 15.07.2014 р.

15 липня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по червень 2014 року позичальник сплачує в строк до 15.08.2014 р.

13 серпня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким змінили розмір процентної ставки та встановили з 08.10.2013 р. по 31.08.2014 р. 28% річних, з 01.09.2014 р. 16,10% річних.

15 серпня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по липень 2014 року позичальник сплачує в строк до 15.09.2014 р.

15 вересня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по серпень 2014 року позичальник сплачує в строк до 15.10.2014 р.

9 жовтня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили кінцевий термін погашення кредиту до 06.10.2015 року включно.

15 жовтня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по вересень 2014 року позичальник сплачує в строк до 15.11.2014 р.

31 жовтня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по жовтень 2014 року позичальник сплачує в строк до 15.12.2014 р.

Відповідно до 8.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором кредитор має право припинити надання кредитних коштів за цим договором, скасувати ліміт кредитування та вимагати дострокового повного погашення заборгованості позичальника за кредитом разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату предявлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, прострочені проценти), пеню, штрафи та інші платежі відповідно до цього договору.

Зокрема, кредитор вправі предявити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту та виконання інших зобовязань за цим договором у таких випадках: порушення позичальником строків виконання грошових зобовязань, передбачених цим договором, більше ніж на 5 банківських днів (п. 8.2.10. договору).

Згідно п. 8.3. договору позичальник зобовязаний виконати вимогу кредитора про дострокове погашення зобовязань за цим договором протягом строку, що вказаний у відповідній вимозі.

У звязку з порушенням строків повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, позивач 20.02.2015 р. звернувся до відповідача з вимогою за вих. №31/1-2290 від 20.02.2015 р., в якій вимагав в 7-денний строк сплатити суму заборгованості за кредитним договором №119-2013 від 08.10.2013 р. у розмірі 280 862 369 грн. 62 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобовязання перед позивачем щодо повернення суми кредиту по кредитному договору виконав частково, заборгованість відповідача перед позивачем становить 250000000грн. 00 коп. по кредиту, 28 621 054 грн. 80 коп. по сплаті процентів.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 14.4. кредитного договору, за прострочення виконання будь-яких грошових зобовязань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 171232грн. 88 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 811 936 грн. 45коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 233 870 грн. 97 коп. інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту, 1 024 274 грн. 52 коп. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів.

Судом не беруться до уваги заперечення представника відповідача щодо відсутності оригіналів кредитного договору, додаткових договорів про внесення змін до кредитного договору, доказів надання кредитних коштів з огляду на наступне.

Згідно ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до п. 5.27. Національного стандарту України «Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003» відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Позивачем з дотриманням вищевказаних вимог долучено до позовної заяви копії кредитного договору, додаткових договорів про внесення змін до кредитного договору, інших документів.

Таким чином, в матеріалах справи знаходяться належним чином засвідчені копії вищевказаних документів.

На вимогу суду про надання оригіналів вищевказаних документів, позивачем надано пояснення, відповідно до яких, оригінали таких документів передано до слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області та в подальшому були приєднані до матеріалів кримінального провадження №12014000000000496. На звернення позивача про надання оригіналів документів, йому було відмовлено в їх поверненні, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи відповідний лист. Станом на час розгляду справи №914/768/15 витребувані судом оригінали документів позивачу не повернуті.

Слід також зазначити, що Львівський апеляційний господарський суд у постанові від 25.11.2015 р., якою була скасована ухвала Господарського суду Львівської області від 19.10.2015 р. у даній справі про залишення позову без розгляду, вказав на безпідставність посилання на відсутність оригіналу кредитного договору та додаткових угод до нього, так як такі докази не могли бути поданими через певні обставини, які не залежали від позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 250000000грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 28 621 054 грн. 80 коп. заборгованості по сплаті процентів, 171 232 грн. 88 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 811 936 грн. 45 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 233 870 грн. 97 коп. інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту, 1024274грн. 52 коп. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 р. №733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 р. №123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський ОСОБА_1», згідно з яким з 21.11.2014 р. по 20.02.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконувати обовязки тимчасової адміністрації у ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1». Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.02.2015 р. №35 повноваження тимчасової адміністрації було продовжено до 20.03.2015 року (включно).

Пунктом 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача із даним позовом до суду) передбачено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, повязаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Згідно п. 4.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 543, 553, 554, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Паром-Люкс», м. Львів, вул.Промислова, 53 (ідентифікаційний код 22395513) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1», м. Київ, вул.Дегтярівська, 27Т (ідентифікаційний код 19017842) 250 000 000 грн. 00коп. заборгованості по кредиту, 28 621 054 грн. 80 коп. заборгованості по сплаті процентів, 171 232 грн. 88 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 811936грн. 45 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 233 870 грн. 97 коп. інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту, 1 024 274 грн. 52 коп. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів.

3.Стягнути з Приватного підприємства «Паром-Люкс», м. Львів, вул.Промислова, 53 (ідентифікаційний код 22395513) в користь державного бюджету 73 080 грн. 00 коп. судового збору.

4.Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 22.02.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 29.02.2016 р.

Головуючий суддяМазовіта А.Б.

СуддяМороз Н.В.

СуддяСухович Ю.О.