Рішення № 56218364, 22.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2016Справа № 910/32166/15

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Київського міського психоневрологічного диспансеру № 5

до Міського лікувально-консультативного центру

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМР)

про стягнення 386 436, 47 грн.

за участю представників:

від позивача:Гусейнов В.І.- представник за довіреністю № 27/01 від 14.01.2016 р. від відповідача:Гресік С.В.- представник за довіреністю б/н від 27.01.2016 р. від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернувся Київський міський психоневрологічний диспансер № 5 з позовом до Міського лікувально-консультативного центру про стягнення 395 664,82 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 916 від 05.12.2012 р. про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду в частині своєчасної оплати орендних платежів та компенсації вартості комунальних послуг.

У позові Київський міський психоневрологічний диспансер № 5 просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 395 664,82 грн., яка складається із заборгованості по орендній оплаті та компенсації вартості комунальних послуг у сумі 316 213,87 грн., а також пені у сумі 79 424,88 грн.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2015 р., залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Під час розгляду справи позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 386 436, 47 грн., яка складається із заборгованості по орендній оплаті та компенсації вартості комунальних послуг у сумі 307 011,59 грн. та пені - у сумі 79 424,88 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував зменшені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов визнав частково, просив зменшити розмір пені до 1 грн., а також розстрочити виконання рішення суду на 10 місяців.

Представник третьої особи - Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМР) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, через канцелярію суду надав пояснення, відповідно до яких вважав, що позов підлягає задоволенню з підстав, зазначених позивачем.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.12.2012 р. між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Міським лікувально-консультативним центром (орендар) та Київським міським психоневрологічним диспансером № 5 (підприємство) був укладений договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 916.

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 8, для розміщення інших комунальних підприємств (лікувально-консультативних послуг).

Об'єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 780,30 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі - 985,50 кв.м., на 2 поверсі - 332,10 кв.м., підвалі - 62,70 кв.м. (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Київського міського психоневрологічного диспансеру № 5.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця (п. 3.6 договору).

Пунктом 3.8 договору визначено, що орендар відшкодовує вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, яка не входить до складу орендної плати або сплачує вартість цих послуг самостійно на підставі договорів, укладених з організаціями, що надають такі послуги.

Відповідно до п.п. 9.1, 9.7 договору цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 05.12.2012 р. до 03.12.2015 р. з подальшою його пролонгацією.

У судовому засіданні встановлено, що позивач на виконання умов договору надав відповідачу в оренду нежитлові приміщення, загальною площею 780,3 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 8, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі від 05.12.2012 р., отже, у відповідача виник обов'язок по сплаті орендних платежів та відшкодування вартості компенсації послуг.

Разом з тим, судом встановлено, що за період з січня 2015 р. по січень 2016 р. орендар (відповідач) не сплатив передбачену договором орендну плату у сумі 293 784,86 грн. та компенсацію вартості комунальних послуг у сумі 13 226,73 грн. Отже, станом на час розгляду справи у відповідача виникла заборгованість у загальній сумі 307 011,59 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 01.02.2016 р. та поясненнями представників сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частинами 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно з ч. 2 вказаної статті методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Також відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, судом встановлено, що у відповідача в силу закону та договору виник обов'язок по сплаті орендних платежів та компенсації по відшкодуванню витрат на комунальні послуги у загальній сумі 307 011,59 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

Оскільки доказів належної оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній оплаті та компенсації вартості комунальних послуг у сумі 307 011,59 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 79 424,88 грн., що згідно з розрахунком позивача виникла у період з серпня 2012 р. по липень 2014 р. (розрахунок доданий до заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Нормами ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Як встановлено ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу.

Разом з тим, позивач не надав доказів існування заборгованості (простроченого платежу) по договору у період, за який нарахована пеня, тобто у 2012 - 2014 роки, а як вбачається з предмету позову, до стягнення заявлена заборгованість, що виникла у період з січня 2015 р. по січень 2016 р. Таким чином, позивачем не доведено наявність існування заборгованості, на яку нарахована пеня, а тому у стягненні останньої необхідно відмовити.

У свою чергу, оскільки у позовних вимогах щодо стягнення пені відмовлено, заява відповідача про зменшення її розміру до 1 грн., задоволенню не підлягає.

Також відповідач подав заяву про розстрочення виконання рішення суду на 10 місяців у зв'язку із недостатністю коштів для погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р. визначено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Наведена відповідачем підстава для розстрочення виконання судового рішення -недостність коштів на рахунку не є тією виключною обставиною, яка б давала підставу для розстрочення виконання судового рішення, оскільки відповідач здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, та сплата оренди не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 129 Конституції України рішення суду є обов'язковими для виконання, отже, обов'язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

Щодо твердження відповідача про неможливість виконати рішення суду негайно, оскільки це може призвести до несприятливих фінансових наслідків у його діяльності та виникнення нової заборгованості, суд зазначає, що необхідно врахувати матеріальні інтереси обох сторін, при цьому невиконання відповідачем протягом тривалого часу своїх обов'язків за договором оренди порушує матеріальні інтереси також і позивача та може призвести до негативних наслідків для нього.

Окрім усього, відповідачем не надано доказів перебування Міського лікувально-консультативного центру у важкому фінансовому становищі та не підтверджено відсутність коштів на його рахунках, на які він посилався у судовому засіданні.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Київського міського психоневрологічного диспансеру № 5 до Міського лікувально-консультативного центру, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про стягнення 386 436, 47 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Міського лікувально-консультативного центру (03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 8, ідентифікаційний код 03363832) на користь Київського міського психоневрологічного диспансеру № 5 (03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 8, ідентифікаційний код 01993828) заборгованість по орендній оплаті та компенсації вартості комунальних послуг у сумі 307 011 (триста сім тисяч одинадцять) грн. 59 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Міського лікувально-консультативного центру (03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 8, ідентифікаційний код 03363832) на користь Київського міського психоневрологічного диспансеру № 5 (03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 8, ідентифікаційний код 01993828) 4 715 (чотири тисячі сімсот п'ятнадцять) грн. 15 коп. судового збору.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 22 лютого 2016 року.

Повний текст рішення підписаний 29 лютого 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.