Рішення № 56217584, 23.02.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/19/15-2/4/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2016 Справа № 908/401/15-г

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Северсталь Дистрибуція, м.Дніпропетровськ,

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування, м. Краматорськ, Донецька область,

про стягнення суми 4856622,98 грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2, довіреність №2 від 14.01.2016 р.;

від відповідача ОСОБА_3, довіреність №26/07 від 15.12.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Северсталь Дистрибуція з позовом до публічного акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування про стягнення заборгованості за договором постачання №7056 від 08.11.2013 р. в сумі 3855453,03 грн., пені в сумі 472445,15 грн., 3% річних в сумі 55772,03 грн., інфляційних нарахувань в сумі 473366,78 грн., всього 4857036,99 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.01.2015р. позовна заява прийнята до розгляду (суддя Боєва О.С.), порушено провадження у справі № 908/401/15-г, судове засідання призначено на 17.02.2015р. Ухвалою суду від 17.02.2015р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 10.03.2015р., потім на 19.03.2015р. Ухвалою суду від 19.03.2015р. на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду спору у справі продовжено на 15 днів до 07.04.2015р., розгляд справи відкладено на 27.03.2015р.

17.02.2015 р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог у звязку з частковою оплатою відповідачем заборгованості в сумі 207,01 грн. Відповідно до зменшених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 3855246,02 грн., пеню в сумі 472445,15 грн., 3% річних в сумі 55772,02 грн., інфляційні нарахування в сумі 473366,78 грн., всього 4856829,98 грн.

Відповідач надав відзив на позов, згідно якого не визнає позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на те, що змінені протоколом №1 від 13.03.2014 р. умови оплати товару стосуються поставок за специфікаціями, які є предметом розгляду в даній справі. Стягнення грошових коштів за товар, не погоджений даними специфікаціями, не входить у межі судового розгляду даної справи і позовні вимоги в цій частині є безпідставними. Виходячи з обсягу фактично здійснених поставок, враховуючи підстави позову, відповідач вважає, що розгляду підлягає спірна сума в розмірі 2475927,58 грн. Також відповідач вказує, що з 14.04.2014 р. і по даний час він знаходиться під впливом форс-мажорних обставин, що підтверджується висновком Донецької торгово-промислової палати від 02.10.2014 р. №2441/12.12-03, тому він має бути звільнений від відповідальності за порушення грошових зобовязань за договором.

19.03.2015 р. відповідач надав заяву про розстрочення виконання рішення на 3 роки, починаючи з другого кварталу 2015 року, шляхом сплати боргу рівними платежами щомісяця.

Позивач надав заперечення на відзив відповідача, в яких не погодився з доводами відповідача про те, що частина поставки є позадоговірною. Вказує, що поставка була здійснена відповідно до умов специфікацій з допустимим відхиленням по позиціям +-10%, що передбачено умовами специфікацій. Висновок Донецької торгово-промислової палати позивач вважає неналежним доказом підтвердження форс-мажорних обставин, оскільки відповідно до ст. 14 Закону України «Про ОСОБА_4 палати в Україні» вказані обставини засвідчуються сертифікатом, а не висновком.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.03.2015р. прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, а також в порядку ст. 41 ГПК України призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз. Матеріали справи №908/401/15-г направлено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до отримання результатів судової економічної експертизи.

11.01.2016р. господарським судом Запорізької області отримано висновок судової експертизи. У звязку з закінченням повноважень судді Боєвої О.С., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями на підставі розпорядження керівника апарату суду від 12.01.2016р. №П-12/16 справу передано на розгляд судді Мойсеєнко Т.В.

Враховуючи викладене, на підставі ч. 3 ст. 79 ГПК України суддею Мойсеєнко Т.В. винесено ухвалу від 15.01.2016 р. про поновлення провадження у справі, присвоєння справі номеру провадження 9/19/15-2/4/16 та призначення справи на 02.02.2016 р.

В судовому засіданні 02.02.2016 р. оголошувалася перерва до 23.02.2016 р.

В судовому засіданні 23.02.2016 р. були присутні представники сторін, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що у спірний період діяли форс-мажорні обставини, тому відповідач повинен бути звільнений від відповідальності за порушення грошових зобовязань.

Також представником відповідача подано клопотання про відкликання раніше поданої відповідачем заяви про розстрочення виконання рішення. Вказана заява прийнята судом.

В судовому засіданні 23.02.2016 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях по справі пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

08.11.2013 р. Товариством з обмеженою відповідальністю Северсталь Дистрибуція (постачальник, позивач) та ОСОБА_1 акціонерним товариством Краматорський завод важкого верстатобудування (покупець, відповідач) укладено договір поставки №7056, за яким постачальник зобовязується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити металопродукцію, іменовану надалі товар.

Відповідно до умов п. 1.3 договору найменування товару, кількість, ціна, технічні умови та інші вимоги до якості, період та умови поставки, упаковка визначаються та погоджуються сторонами щомісячно в специфікації (специфікаціях), які додаються до даного договору та складають його невідємну частину.

Згідно з п. 4.1 договору ціна партії товару встановлюється за метричну тону та зазначається у відповідних специфікаціях до даного договору.

У п. 4.4 договору визначено, що орієнтовна сума даного договору складає 3000000,00 грн., крім того ПДВ 20% 600000,00 грн. Загальна сума даного договору складає 3600000,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%, є величиною змінною та складає суму специфікацій до даного договору.

За умовами п. 5.1 договору покупець здійснює оплату товару згідно погодженої сторонами специфікації (специфікацій) наступним чином:

- попередній платіж в розмірі 20% від вартості партії товару покупець оплачує не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку;

- остаточний платіж в розмірі 80% від вартості партії товару покупець оплачує не пізніше 30-ти календарних днів з моменту отримання повідомлення (відправленого постачальником за допомогою засобів факсимільного звязку, зазначених у даному договорі) про вихід вагонів із заводу-виробника.

Датою виконання зобовязань по оплаті вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця.

Згідно з п. 6.1 договору товар постачається на умовах СРТ ст. Шпичкино Донецької залізниці. Період поставки сторони обумовлюють у відповідній специфікації.

Датою поставки вважається дата, зазначена у видатковій накладній (п. 6.2 договору).

Згідно з п. 12.5 договору даний договір вступає в силу з дати підписання його повноважними представники сторін та діє до 31.12.2014 р. Закінчення строку дії договору не тягне припинення зобовязань сторін за взаєморозрахунками, передбаченими даним договором.

До договору сторони підписали специфікації:

- №7056/0001 від 08.11.2013 р. на поставку товару (листова сталь) на суму 2608216,25 грн. з ПДВ, толеранс +-10%, умови оплати: 20% передоплата протягом 3-х банківських днів з момент отримання рахунку на оплату, інші 80% оплачуються протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання товару покупцем;

- № 7056/0002 від 12.12.2013 р. на поставку товару (листова сталь) на суму 2631660,89 грн., толеранс +-10%, умови оплати: 20% передоплата протягом 3-х банківських днів з момент отримання рахунку на оплату, інші 80% оплачуються протягом 30-ти календарних днів з дати письмового повідомлення про відвантаження товару із заводу-виробника.

27.12.2013 р. сторони внесли підписали зміни №1 до специфікації № 7056/0002 від 12.12.2013 р., якою змінили вартість матеріалів по декількох позиціях загалом на суму 1521040,49 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 5261038,17 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №155 від 23.01.2014 р. на суму 498877,62 грн. (рахунок на оплату №1551 від 13.12.2013 р.);

- №156 від 23.01.2014 р. на суму 978189,24 грн. (рахунок на оплату №1465 від 21.11.2013 р.);

- №176 від 27.01.2014 р. на суму 460181,02 грн. (рахунок на оплату №1551 від 13.12.2013 р.);

- №232 від 30.01.2014 р. на суму 860850,74 грн. (рахунок на оплату №1465 від 21.11.2013 р.);

- №392 від 12.02.2014 р. на суму 110642,58 грн. (рахунок на оплату №1551 від 13.12.2013 р.);

- №389 від 12.02.2014 р. на суму 396374,86 грн. (рахунок на оплату №1465 від 21.11.2013 р.);

- №608 від 01.03.2014 р. на суму 386931,07 грн. (рахунок на оплату №1465 від 21.11.2013 р.);

- №698 від 01.03.2014 р. на суму 1087780,66 грн. (рахунок на оплату №1551 від 13.12.2013 р.);

- №720 від 03.03.2014 р. на суму 481210,38 грн. (рахунок на оплату №1551 від 13.12.2013 р.).

Відповідно до рахунку на оплату №1465 від 21.11.2013 р. позивач виставив до сплати суму 2608216,25 грн. (вартість товару за специфікацією №7056/0001 від 08.11.2013 р.).

Відповідно до рахунку на оплату №1551 від 13.12.2013 р. позивач виставив до сплати суму 2631660,89 грн. (вартість товару за специфікацією № 7056/0002 від 12.12.2013 р.).

Протоколом сумісної наради № 1 від 13.03.2014 р. сторони прийняли рішення про відмову від взаємних раніше предявлених та можливих до предявлення в подальшому претензій за допущені до 13.03.2014 р. порушення договірних відносин в частині строків здійснення поставок та оплат по специфікаціях №7056/0001 від 08.11.2013 р. та № 7056/0002 від 12.12.2013 р. за договором. Сторони погодили нові строки здійснення поставок та оплат по цим специфікаціям, а саме:

- по специфікації №7056/0001 від 08.11.2013 р. до 01.03.2014 р.;

- по специфікації № 7056/0002 від 12.12.2013 р. до 03.03.2014 р.

Встановлено такий графік оплат:

- 600000,00 грн. (специфікація №7056/0001 від 08.11.2013 р.) до 20.04.2014 р.;

- 717395,99 грн. (специфікація №7056/0001 від 08.11.2013 р.) до 20.05.2014 р.;

- 783305,93 грн. (специфікація №7056/0001 від 08.11.2013 р.) до 20.06.2014 р.;

- 432726,60 грн. (специфікація № 7056/0002 від 12.12.2013 р.) до 20.06.2014 р.;

- 1679633,66 грн. (специфікація № 7056/0002 від 12.12.2013 р.) до 20.07.2014 р.

Крім того, сторони погодили новий строк здійснення поставки по специфікації №7056/0003 від 23.01.2014 р. за договором поставки - червень 2014 р. Оплата відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на суму 1405792,15 грн., сплативши 22.11.2013 р. суму 521643,25 грн. по рахунку №1465 від 21.11.2013 р., 19.12.2013р. суму 526332,00 грн. по рахунку №1551 від 13.12.2013р., 17.02.2014 р. суму 200000,00 грн. з посиланням на договір №7056 від 08.11.2013 р., 20.02.2014 р. суму 70000,00 грн. по рахунку №126 від 11.02.2014 р. за договором №7056 від 08.11.2013 р., 24.02.2014 р. 87609,89 грн. по рахунку №126 від 11.02.2014 р. за договором №7056 від 08.11.2013 р., 26.01.2015 р. - суму 207,01 грн. за договором №7056 від 08.11.2013 р., що підтверджується виписками по рахунку позивача.

Сума несплаченого товару в розмірі 3855246,02 грн. предявлена позивачем до стягнення в даному позові.

Спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов договору та протоколу сумісної наради № 1 від 13.03.2014 р. відповідач не оплатив вартість товару у погоджені строки, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати боргу в сумі 242391,18 грн. з 21.04.2014 р., зі сплати 717395,99 грн. - з 21.05.2014 р.; зі сплати 783305,93 грн. - з 21.06.2014 р., зі сплати 432726,60 грн. - з 21.06.2014 р., зі сплати 1679633,66 грн. з 21.07.2014 р., загалом 3855453,03 грн.

Висновком №151-15 від 01.12.2015 р. судової економічної експертизи по даній справі підтверджено, що сума заборгованості за договором поставки №7056 від 08.11.2013 р. станом на 12.01.2015 р. складає 3855453,03 грн. При цьому зазначено, що суму заборгованості окремо по кожній специфікації визначити не видається можливим, оскільки надані на дослідження первинні документи, а також регістри бухгалтерського обліку кожної із сторін не містять посилання на номер відповідної специфікації.

Щодо відсутності посилання в платіжних документах на номер відповідної видаткової накладної позивач у письмових поясненнях від 10.02.2016 р. пояснив, що оскільки відповідач здійснив лише попередню (20%) оплату за продукцію, то на момент оплати він не міг знати, по яким видатковим накладним буде постачатись продукція. Натомість рахунки, посилання на які робив відповідач при оплаті, були видані позивачем згідно узгоджених сторонами специфікацій, а саме:

- рахунок №1465 від 21.11.2013 р. містить кількість продукції (9 найменувань) на загальну суму 2608216,25 грн., що повністю відповідає узгодженій сторонами специфікації №7056/0001 від 08.11.2013 р.;

- рахунок №1551 від 13.12.2013 р. містить кількість продукції (8 найменувань) на загальну суму 2631660,89 грн., що повністю відповідає узгодженій сторонами специфікації №7056/0002 від 12.12.2013 р.;

- рахунок №126 від 11.02.2014 р. містить кількість продукції (9 найменувань) на загальну суму 1788049,44 грн., що повністю відповідає узгоджені сторонами специфікації №7056/003 від 23.01.2014 р.

Однак, як зазначив позивач у письмових поясненнях від 11.02.2015 р., постачання по специфікації №7056/003 від 23.01.2014 р. не відбулось. У звязку з цим сума передоплати за цією специфікацією в розмірі 357609,89 грн. від 11.02.214 р. була рахована в рахунок оплати, яку відповідач повинен був здійснити до 20.04.2014 р. (згідно протоколу сумісної наради № 1 від 13.03.2014 р.).

Сума основного боргу на момент подання позову складала 3855453,03 грн.

26.01.2015 р. відповідач додатково сплатив суму 207,01 грн. за договором №7056 від 08.11.2013 р. Звідси залишок заборгованості складає 3855246,02 грн.

В акті звірки, підписаному сторонами станом на 30.06.2015 р., відповідач визнав суму заборгованості за договором в розмірі 3855246,02 грн.

Доводи відповідача про те, що частина поставки є позадоговірною, суд визнав необґрунтованими.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

У п. 7.4 договору сторони передбачили, що при поставках товару допускається відхилення від погодженого у специфікації (специфікаціях) кількості в межах +/-5% в цілому по специфікації та +/- 5% по кожній позиції специфікації. Сторони вправі погодити інший толеранс в специфікації (специфікаціях) до даного договору.

Специфікаціями №7056/0001 від 08.11.2013 р. та № 7056/0002 від 12.12.2013 р. передбачений толеранс +-10%. Тобто сторони передбачили можливість поставки більшої кількості товару в межах 10% від узгоджених в специфікації обсягів.

В даному випадку відповідно до специфікації №7056/0001 від 08.11.2013 р. та рахунку №1465 від 21.11.2013 р. сторони узгодили поставку товару на суму 2608216,25 грн., а фактично позивач поставив відповідачу товар за накладними на суму 2622345,91 грн., тобто на 14129,66 грн. більше, що в межах 10%-го відхилення.

Відповідно до специфікації №7056/0002 від 12.12.2013 р. та рахунку №1551 від 13.12.2013 р. сторони узгодили поставку товару на суму 2631660,89 грн., а фактично позивач поставив відповідачу товар за накладними на суму 2638692,26 грн., тобто на 7031,37 грн. більше, що в межах 10%-го відхилення.

У п. 8.6 договору сторони узгодили, що покупець зобовязаний повідомити постачальнику про порушення умов даного договору відносно кількості, асортименту, якості, комплектності, тари або упаковки протягом 5-ти робочих днів з моменту їх виявлення.

В даному випадку відповідач прийняв увесь поставлений позивачем товар на умовах специфікацій №7056/0001 від 08.11.2013 р. та № 7056/0002 від 12.12.2013 р. З приводу порушення умов договору щодо кількості та асортименту товару відповідач до позивача не звертався. За таких обставин, в силу приписів ч.3 ст. 670 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар на умовах протоколу сумісної наради № 1 від 13.03.2014 р.

Доводи відповідача про необхідність звільнення його від відповідальності у звязку настанням форс-мажорних обставин суд визнав необґрунтованими з наступних підстав.

У якості форс-мажорних обставин відповідач посилається на те, що підприємство відповідача зареєстровано та здійснює свою господарську діяльність у м. Краматорськ Донецької області, що є територією проведення АТО. У звязку з неритмічною роботою підприємства в умовах фактичного ведення активних бойових дій у м. Краматорськ Донецької області, блокування озброєними силами вїзду до м. Краматорськ, відсутності нормальної роботи органів місцевого самоуправління в місцях проведення АТО, неможливістю забезпечити достатній рівень безпеки життя та здоровя персоналу, підприємство немає можливості своєчасно виконувати умови договору поставки, що засвідчено висновком Донецької торгово-промислової палати від 02.10.2014 р. №2441/12.12-03.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання будь-якого із своїх зобовязань за даним договором, якщо невиконання буде являтись наслідком таких обставин як повінь, пожежа, землетрус, війна, воєнні дії, блокада, страйк, виробнича аварія, поломка обладнання, дефолт у країні, акти або дії державних органів, в тому числі ті, що обмежують у країні експортно-імпортні операції або будь-які інші непереборні, надзвичайні, незалежні від волі сторін обставини, які виникли після укладення даного договору, які обєктивно перешкоджають виконанню зобовязань за даним договором та настання яких сторони не могли передбачити, або попередити розумними заходами. При цьому строк виконання зобовязань за даним договором для сторони, на яку подіяли дані обставини, відкладається на термін, протягом якого діяли такі обставини та/або їх наслідки, але не менше, ніж на 10 календарних днів.

За умовами п. 10.2 договору сторона, для якої склалась неможливість виконання зобовязань, про настання, передбачуваний строк дії та припинення виконання вищевказаних обставин та наслідків зобовязана негайно, але не пізніше 10 робочих днів з моменту їх настання, в письмовій формі повідомити іншу сторону.

Факти, викладені в повідомленні, мають бути підтверджені ОСОБА_4 палатою або іншим компетентним органом або організацією. Свідоцтво ОСОБА_4 або іншого компетентного органу буде являтись достатнім доказом виникнення та припинення зазначених вище обставин.

Суд зазначає, що Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 відповідно до ст. ст. 107, 112 Конституції України введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України.

Статтею 1 Закону України від 02.09.2014р. № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встанволено, що періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Законом України від 02.09.2014р. № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» було доповнено Закон України від 02.12.1997р. №671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» статтею 14-1, відповідно до ч. ч. 1, 2 якої ОСОБА_4 палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що обєктивно унеможливлюють виконання зобовязань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обовязків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування <...>. За змістом статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат ОСОБА_4 палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

Отже, на момент вирішення спору єдиним належним та допустимим доказом наявності форс-мажорних обставин, повязаних із проведенням АТО, є сертифікат ОСОБА_4 палати України.

Зазначений висновок суду також підтверджується судовою практикою Вищого господарського суду України, викладеною в постановах від 29.09.2015 р. у справі 3905/4017/14 та від 28.10.2015 р. у справі №908/1871/15-г.

Відповідачем не надано суду сертифікату ОСОБА_4 палати України, а висновок регіональної Донецької торгово-промислової палати, на який посилається відповідач, не є доказом настання форс-мажорних обставин в розумінні ст. 14-1 Закону України від 02.12.1997р. №671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні».

Крім того, з липня 2014 року м. Краматорськ, де розташований відповідач, знаходиться на території, підконтрольній державній та місцевій владі України, а тому посилання відповідача на неможливість виконання зобовязань в цей період з підстав проведення АТО є необґрунтованим.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку факт настання форс-мажорних обставин належними та допустимими доказами не підтверджений. Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.

Враховуючи викладене, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3855246,02 грн., які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати боргу в сумі 3855453,03 грн. позивач нарахував 3% річних за період з 21.07.2014 р. по 12.01.2015 р. в сумі 55772,03 грн. та інфляційні втрати за період з травня по грудень 2014 року в сумі 473366,78 грн.

Суд перевірив розрахунки 3% річних та інфляційних втрат і визнав їх обґрунтованими. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 55772,03 грн. 3% річних та 473366,78 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На суму боргу позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 21.04.2014 р. по 12.01.2015 р. в сумі 472445,15 грн.

Суд перевірив розрахунок пені та визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 472445,15 грн. обґрунтованими.

Разом із цим, суд згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд враховує, що відповідач зареєстрований та здійснює господарську діяльність у м.Краматорськ Донецької області.

Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 відповідно до ст. ст. 107, 112 Конституції України введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України. Зазначеним Указом Президента України було обумовлено проведення антитерористичної операції на сході України.

Наказом Антитерористичного центру при службі безпеки України від 07.10.2014 р. №33/6/а Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення визначено, що антитерористична операція проводиться в Донецькій області з 07 квітня 2014 року.

Внаслідок проведення АТО були пошкоджені виробничі площі підприємства, що підтверджується фотографіями, наявними у справі. Було знищено готову продукцію, інші товарно-матеріальні цінності, обладнання, устаткування.

Як вказує відповідач, зупинення роботи банківських установ та органів місцевого самоврядування у звязку з проведенням АТО спричинило нестачу оборотних активів у підприємства та технічно обумовлену можливість здійснення платежів. Відбулося масове звільнення працівників у звязку з виїздом із зони АТО, через що додатково виникла нестача робочої сили на підприємстві. Інші цехи вимушені знаходитися на цілозмінному простої.

Зазначені обставини відповідач підтверджує наказом по підприємству від 18.06.2014 р. №350 про ліквідацію наслідків артобстрілу на ПАТ «КЗВВ», звітами з праці та довідками про чисельність працівників.

Згідно звіту про фінансові результати за 2014 рік підприємство відповідача має збиток за звітний період в розмірі 245165 тис. грн., а згідно звіту про рух грошових коштів за 2014 рік показник чистого руху грошових коштів має відємне значення (-20173 тис. грн.). За даними балансу станом на 31.12.2014 р. відповідач має зобовязання, у тому числі кредиторську заборгованість, на загальну суму 288827 тис. грн.

Також за поясненнями представника відповідача, підприємство має значну заборгованість перед працівниками з виплати заробітної плати. Зазначені обставини підтверджуються постановою Верховного Суду України від 11.11.2015 р. за позовом ОСОБА_5 до ПАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, якою встановлено, що на день звільнення працівника ОСОБА_5 борг ПАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» з виплати заробітної плати складав 7826,02 грн. Крім того, у справах за участю ПАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» судами встановлено, що з початку 2014 року на підприємстві почалось падіння виробництва, а з січня по липень 2014 року було наростаюче звільнення працівників підприємства.

Зазначені обставини негативно вплинули на можливість виконання відповідачем зобовязань за договором поставки у спірному періоді.

За таких обставин, з урахуванням того, що стягувана сума основного боргу є значною, а втрати від знецінення грошових коштів за період прострочення будуть компенсовані позивачу за рахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку суд дійшов висновку зменшити розмір присудженої до стягнення пені до суми 100000,00 грн.

Відповідно до пп. 9.4 п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення» у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 статті 83 ГПК, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.

Таким чином, позов задоволений судом частково.

Заяву про розстрочку виконання рішення суд не розглядає, оскільки відповідач відкликав дану заяву.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 73080,00 грн. покладаються у повному обсязі на відповідача, оскільки позов було предявлено обґрунтовано.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування (вул. Орджонікідзе, буд. 6, м. Краматорськ, Донецька область, 84306, код ЄДРПОУ 00222999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Северсталь Дистрибуція (пр. Газети «Правда», буд. 20, м. Дніпропетровськ, 49081, код ЄДРПОУ 35268354) основний борг у сумі 3855246,02 грн. (три мільйони вісімсот пятдесят пять тисяч двісті сорок шість грн. 02 коп.), інфляційні втрати в сумі 473366,78 грн. (чотириста сімдесят три тисячі триста шістдесят шість грн. 78 коп.), 3% річних в сумі 55772,03 грн. (пятдесят пять тисяч сімсот сімдесят дві грн. 03 коп.), пеню в сумі 100000,00 грн. (сто тисяч грн. 00 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 73080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят грн. 00 коп.).

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано 29.02.2016 р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.