Рішення № 56217070, 25.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.02.16р. Справа № 904/15/16

За позовом Публічне акціонерне товариство "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ"

до Приватне акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ"

про стягнення пені

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 18-164 від 30.12.2015 року, представник;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" про стягнення пені в розмірі 68 757,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №11/15/25 від 01.12.2014 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар, у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягненню пеня в розмірі 68 757,64 грн.

Відповідач надав відзив на позов, просить зменшити розмір пені, в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

08.02.2016 року до господарського суду відповідачем подано зустрічну позовну заяву про розірвання договору, яку ухвалою господарського суду від 08.02.2016 року повернуто без розгляду на підставі п.4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.02.2016року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2014року між Публічним акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (далі Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" (далі Покупець) укладено договір поставки №11-15/25.

Відповідно до п. 1.1. договору, з метою здійснення господарської діяльності Покупець зобовязується прийняти і сплатити, а Постачальник поставити продукцію виробництва ПАТ "Запорізький завод феросплавів".

Поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначеними у специфікаціях і включають в себе всі збори та інші обовязкові платежі, а також вартість тари, упаковка, маркування та інші витрати Постачальника, повязані з поставкою товару (п. 2.1 договору).

Загальна сума договору складається з загальної вартості постачань, здійснених на підставі специфікацій в період дії цього договору, які є невідємною частиною договору (2.4 договору).

Згідно з п. 5.1 договору, покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30-ти банківських днів з дати поставки товару. Вартість відвантаженого товару в Специфікації визначається в національній валюті України з урахуванням податків та зборів, передбачених чинним законодавством України. Оплата товару здійснюється в національній валюті України.

Відповідно до п. 6.1 договору, умови поставки FCA склад Постачальника (згідно ІНКОТЕРМС 2010).

Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом Покупця (пункт 6.2 договору).

Моментом переходу права власності на товар вважається момент приймання товару авто-перевізником або Покупцем до транспортування. (п. 6.4 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 року (п. 11.1 договору).

Умовами специфікацій №№1-4 (а.с.14, 16-18) сторони узгодили вид, кількість, ціну та загальну вартість товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу обумовлений договором товар, що підтверджується накладними, які містяться в матеріалах справи

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію, з вимогою сплатити заборгованість (а.с.19).

Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобовязань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Умовами п. 8.2. Договору, сторони передбачили, що за порушення строків розрахунків Покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За несвоєчасну оплату поставленого товару позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 68 757,65 грн.

Слід зазначити, що позивачем при нарахуванні пені невірно визначено періоди прострочення, оскільки не прийнято до уваги, що відповідно до п.5.1. договору оплата поставленого товару здійснюється протягом 30 саме банківських днів, а відтак не слід враховувати вихідні та святкові дні, які не є банківськими та з урахуванням того, що нарахування пені здійснюється за наступного дня після дня в який сторонами було визначено останній термін оплати.

Таким чином, здійснивши розрахунок, судом встановлено, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 63670,34 грн. за період з 03.09.1015 року по 17.11.2015 року (по кожній накладній окремо).

У відзиві на позов відповідач просив зменшити розмір пені на підставі ст. 233 ГК України.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені, штрафу).

Згідно з п. 3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ №18 від 23.12.2011 року, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами винятковості даного випадку, що заявлена до стягнення сума пені є надмірно великою, а також те, що прострочка виконання сталася з незалежних від нього причин. у зв'язку з чим господарський суд не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з присудженням до стягнення з відповідача 63670,34 пені. В решті позовних вимог слід відмовити.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85,115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" (50057, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 31550176) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542) пеню в розмірі 63670,34грн. та 1127,88грн. судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 29.02.2016р.

Суддя ОСОБА_2