Ухвала суду № 56217050, 02.03.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"02" березня 2016 р. Справа № 903/666/15

Господарський суд Волинської області під головуванням судді Пахолюк В.А., розглянувши матеріали за заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду у справі

за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 46 600 грн.,

за участю представників сторін:

від заявника: ОСОБА_1 - підприємець,

від стягувача: Данилік Ф.Я. - представник, дов. № 5/1 від 11.01.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

Підприємець ОСОБА_1 звертається в суд з заявою, в якій просить розстрочити виконання рішення господарського суду Волинської області по справі № 903/666/15 про стягнення на користь Волинської обласної спілки споживчих товариств з Підприємця ОСОБА_1 43 400, 00 грн. заборгованості та 1 827, 00 грн. витрат по сплаті судового збору рівними частинами по 3 000, 00 грн. щомісячно до повного погашення суми заборгованості.

Заяву обґрунтовує тим, що на даний час перебуває в скрутному матеріальному становищі, що обумовлено складним економічним становищем, в якому на даний час знаходяться усі підприємці.

Вважає, що примусове виконання рішення суду по даній справі, зокрема, шляхом накладення арешту на усе рухоме та нерухоме майно, вкрай негативно відобразиться на її фінансовому становищі і утруднить погашення заборгованості.

Підтверджує зазначені обставини податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2015 рік, квитанцією від 11.02.2016 р. на суму 7 000, 00 грн.

В судовому засіданні заявник заяву підтримала, просила задовольнити її в повному обсязі.

Стягувач - Волинська обласна спілка споживчих товариств у письмових поясненнях № 227/1 від 02.03.2016 р. (вх. № 01-54/1819/16) та представник в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні заяви.

Посилаючись на приписи ч.1 ст.121 ГПК України, роз'яснення, надані Пленумом Верховного Суду України у постанові № 14 від 16.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» звертає увагу на те, що надання розстрочки виконання судового рішення пов'язується із об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Водночас, як вважає стягував, посилання відповідача на важкий фінансовий стан не є виключною обставиною в розумінні ст.121 ГПК України, з наявністю якої пов'язується можливість надання розстрочки виконання рішення, оскільки важке фінансове становище боржника утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від боржника обставин.

Заслухавши пояснення заявника, представника стягувача, дослідивши наявні матеріали по справі, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Волинської області від 17.08.2015 р. у справі №903/666/15 позов Волинської обласної спілки споживчих товариств до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 46 600 грн. задоволено в уточненій позивачем сумі. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Волинської обласної спілки споживчих товариств - 46 600 грн., в тому числі: 28 400 грн. заборгованості по орендній платі та 18 200 грн. неустойки, нарахованої в зв'язку з користуванням торговельним місцем після закінчення договору оренди, а також 1827 грн. витрат по судовому збору.

На підставі постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 р. рішення господарського суду Волинської області від 17.08.2015 року у справі №903/666/15 змінено в частині стягнення суми основного боргу. Пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у такій редакції: «Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід.н.2525900066) на користь Волинської обласної спілки споживчих товариств (43016, Волинська область, м.Луцьк, вул.Ковельська, буд.13, код ЄДРПОУ 01743401) - 43400 грн., в тому числі: 25000 грн. заборгованості по орендній платі та 18200 грн. неустойки, нарахованої в зв'язку з користуванням торговельним місцем після закінчення договору оренди, а також 1827 грн. витрат по судовому збору. Припинити провадження у справі в частині стягнення 400 грн. заборгованості по орендній платі». В решті рішення залишено без змін.

На примусове виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 р. у даній справі господарським судом Волинської області видано наказ № 903/666/15-1 від 02.12.2015 р.

Першим відділом ДВС Луцького МУЮ 20.01.2016 р. на виконання наказу № 903/666/15-1 від 02.12.2015 р. відкрито виконавче провадження №49855521.

Постановою головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Русинчука Р.М. від 04.02.2016р. відкладено провадження виконавчих дій до 14.02.2016 р.

Згідно долученої до матеріалів заяви квитанції боржником - ПП ОСОБА_1 добровільно сплачено 7 000, 00 грн. згідно виконавчого провадження №49855521.

22.02.2016 р. Підприємець ОСОБА_1 звернулась в суд з заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області по справі № 903/666/15 про стягнення з неї на користь Волинської обласної спілки споживчих товариств з Підприємця ОСОБА_1 43 400, 00 грн. заборгованості та 1 827, 00 грн. витрат по сплаті судового збору рівними частинами по 3 000, 00 грн. щомісячно до повного погашення суми заборгованості.

Заяву обґрунтовує тим, що на даний час перебуває в скрутному матеріальному становищі, що обумовлено складним економічним становищем, в якому на даний час знаходяться усі підприємці.

На підтвердження вказаних обставин заявник долучив до заяви податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2015 рік, квитанцію від 11.02.2016 р. про сплату 7 000, 00 грн.

Дослідивши подані документи, заслухавши пояснення заявника (боржника) та стягувача, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви. При цьому виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В рішенні Конституційного Суду від 26.06.2013, № 5-рп/2013 "У справі за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі.

Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Відповідно п.7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Пунктом 7.6. згаданої постанови пленуму Вищого Господарського суду України передбачено, що частина третя статті 121 Господарського процесуального кодексу України вимагає від господарського суду винесення ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку його виконання. Відповідна ухвала може бути оскаржена в апеляційному та в касаційному порядку. За відсутності підстав для вчинення зазначених процесуальних дій господарський суд виносить ухвалу про відмову відповідно у відстрочці або розстрочці виконання рішення, у зміні способу і порядку його виконання.

Аналіз наведеного вище свідчить про те, що відстрочка або розстрочка виконання рішення суду чи зміна способу його виконання можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Крім цього, повинні враховуватись інтереси сторін, їх матеріальний стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, виходячи із зазначеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але, перш за все, повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Встановлення та підтвердження факту наявності виключних обставин, на які посилається заявник, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо впливають на можливість виконання рішення суду останнім у момент звернення рішення до виконання.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як встановлено судом, що подаючи заяву про розстрочку виконання рішення, заявником не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні вимог ст.ст. 34, 36 ГПК України в підтвердження неможливості або складності процедури виконання рішення господарського суду, не наведено обставин винятковості, які могли б слугувати підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Наведені заявником в заяві підстави для розстрочки виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочки виконання судового рішення.

Судом враховано матеріальні інтереси обох сторін та їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, що встановлено рішенням суду.

Доводи, що наведені заявником та докази, що надано на їх підтвердження, які оцінені судом у сукупності, не достатні для висновку про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду і даний випадок не може розцінюватись як винятковий.

При цьому, суд констатує, що боржник не здійснив юридично значимих дій, які б свідчили про наміри виконати рішення.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області у справі № 903/666/15 у зв'язку з її безпідставністю та необґрунтованістю.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України,-

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду у справі № 903/666/15 за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 46 600 грн.

Суддя В.А.Пахолюк