Постанова № 56216996, 01.03.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року Справа № 906/1169/14

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Атос" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року у справі № 906/1169/14 господарського суду Житомирської області за позовом Приватного підприємства "Атос" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь", про стягнення 106577,00 грн.,

за участю представників:

Позивача: Томашевич Т.Л., дов. б/н від 01.03.2015 року,

Відповідача: не з'явився,

Третьої особи: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Приватне підприємство "Атос" (далі - ПП "Атос", Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2, Відповідач) про стягнення 106577,00 грн. вартості неповернутого обладнання, 1827,00 грн. судового збору і 3000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Після скасування прийнятих у справі судових, постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2015 року, справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Під час нового розгляду, ухвалою господарського суду Житомирської області від 21.07.2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь" (далі - ТОВ "Промінь", Третя особа).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.08.2015 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року, у задоволенні позову ПП "Атос" відмовлено.

У поданій касаційній скарзі, ПП "Атос", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 629, 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПП "Атос", задовольнити.

Заслухавши пояснення представника Позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.09.2009 року між ПП "Атос" (Орендодавець) і ФОП ОСОБА_2 (Орендар) було укладено договір оренди обладнання №00349 (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого (п.п. 1.1. - 1.2.) предметом договору є оренда торгівельного обладнання (надалі - майно); перелік, кількість, комплектація та заставна вартість майна відображається в накладних, актах прийому-передачі, додатках до даного договору, актах інвентаризації. Згідно даного Договору Орендодавець передає, а Орендар зобов'язується прийняти в тимчасове володіння і користування майно перелік, кількість, комплектація та заставна вартість якого вказана в акті прийому-передачі (накладній).

Згідно п. 1.6 Договору оренди Орендар приймає на себе всі ризики, пов'язані з порчею,втратою (в тому числі крадіжкою), пошкодженням, передчасним зносом майна незалежно від того, чи є збиток таким, який можна усунути.

Орендна плата за одиницю обладнання складає 1,00 грн. (у тому числі ПДВ) в місяць (п. 2.1. Договору оренди).

Відповідно до п. 4.1.3. Договору оренди Орендодавець зобов'язався після закінчення терміну дії даного договору прийняти майно від Орендаря на підставі акту прийому-передачі (накладної).

Згідно п.п. 4.2.5., 4.2.6., 4.3.4. Договору оренди Орендодавець має право вилучити майно у випадку порушення Орендарем умов даного договору. У випадку вилучення майна Орендодавець направляє Орендарю повідомлення про вилучення майна. Документом, що підтверджує факт прийняття Орендодавцем рішення про розірвання договору є рекомендований лист Орендодавця. Орендар зобов'язаний за свій рахунок, на протязі 7 (семи) календарних днів з моменту отримання від Орендодавця відповідної вимоги, повернути майно Орендодавцю. Примусове вилучення майна здійснюється у відповідності з чинним законодавством України. Після закінчення строку дії даного договору Орендар зобов'язаний повернути майно Орендодавцю в термін, що не перевищує 7 (сім) календарних днів.

Умовами Договору оренди (п. 5.1.) також передбачалось, що у випадку невиконання або неналежного виконання обов'язків по існуючому договору, винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні понесені збитки. Під збитками потрібно розуміти втрати, понесені стороною, яка постраждала, втрати або ушкодження її майна, які виникли внаслідок невиконання стороною обов'язків по цьому договору, а також недоотримана вигода.

При цьому, згідно п. 5.2. Договору оренди, у випадку витрати, пошкодження майна Орендар відшкодовує Орендодавцю його вартість, яка визначається за формулою, вказаною у цій угоді, виходячи з вартості заставного майна, а також курсу Євро на момент підписання даного договору і курсу Євро на момент відшкодування вартості втраченого або пошкодженого майна.

Якщо Орендар не повернув майно або повернув його невчасно, зокрема у випадку вилучення Майна, Орендар зобов'язується на користь Орендодавця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення строку повернення майна. За використання майна не за цільовим призначенням, невиконання обов'язку утримувати його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника Майна, неналежне його зберігання, орендар сплачує штраф у розмірі 20 відсотків від заставної вартості Майна. За неподання інформації про стан майна, недопущення до інспектування, Орендар сплачує штраф у розмірі 5 відсотків від заставної вартості Майна (п. 5.3. Договору оренди).

Відповідно до п. 8.1. Договору оренди, діючий договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2010 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань по ньому.

Після закінчення строку дії цього договору, при відсутності будь-яких заперечень з боку сторін, дія цього договору продовжується на наступний календарний рік на таких же умовах (п. 8.2. Договору оренди).

Водночас, в п. 8.3. Договору оренди сторони погодили, що кожна із сторін даного договору має право на його дострокове розірвання, попередивши у письмовій формі іншу сторону за 7 календарних днів до дати розірвання.

Судами також встановлено, що 01.09.2009 року між Позивачем та Відповідачем було підписано акт інвентаризації морозильного обладнання, що передане в оренду, за яким станом на 11.09.2009 року у Орендаря знаходиться у тимчасовому користуванні обладнання - морозильні скрині та бонету, всього у кількості 19 штук на загальну суму заставної вартості 106802,40 грн.

Водночас, згідно накладної, б/н, від 07.01.2011 року, Відповідач повернув Позивачу частину морозильного обладнання, а саме: морозильну скриню АRO-500 № 317856 вартістю 7500 грн., морозильну скриню АRO-500 № 331937 вартістю 7500 грн., та одну бонету № 210 вартістю 15000 грн., на загальну суму 30000,00 грн., із зазначенням підстави повернення - "закінчення строку дії договору оренди № 00349 від 1 вересня 2009 року".

Відповідно до матеріалів справи, Позивач 14.04.2014 року направив на адресу Відповідача повідомлення-вимогу, у якій вважав за необхідне достроково розірвати Договір оренди, про що завчасно попередив Відповідача, та просив останнього по закінченні 7 днів після отримання даної вимоги за власний рахунок повернути 16 морозильних скринь, загальною вартістю 73949,40 грн., попередивши при цьому, що в разі ухилення від виконання умов Договору оренди до Відповідача будуть застосовані відповідні фінансові санкції згідно п. 5.3. вищезгаданого договору. Зазначена вимога Відповідачем не отримана.

При цьому, під час нового розгляду справи судами було встановлено, що 01.01.2011 року між ОСОБА_2 (Поклажодавець) і ТОВ "Промінь" (Зберігач) було укладено договір зберігання (далі - Договір зберігання), згідно якого (п. 1.1.) Поклажодавець згідно зі ст.ст. 936, 938 ЦК України надає в тимчасове відповідальне зберігання у справному стані морозильні скрині в кількості 16 шт. на загальну вартість 76802,40 грн.

Вимогами Позивача у даній справі, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, є стягнення з Відповідача 106577,00 грн. вартості неповернутого обладнання, 2131,54 грн. судового збору і 3000,00 грн. витрат на правову допомогу, з посиланням на ст.ст. 15, 525, 629, 759, 763, 773, 783, 785 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, умови Договору оренди і, зокрема, визначені в його пунктах 4.3.4. і 5.2., та на невиконання Відповідачем умов останнього щодо повернення орендованого майна, а також на те, що після закінчення договору оренди, орендоване майно повернуто так і не було, що у свою чергу, за доводами Позивача, призвело до заподіяння йому збитків.

Апеляційний господарський суд, з урахуванням вимог ст.ст. 11, 22, 224, 225, 509, 627-629, 631, 759, 760, 763, 764, 783, 785, 951, 1172, 1192 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 180, 193, 218, 291 ГК України, умов укладених договорів, та встановлених обставин справи, зокрема, про те, що спірне майно, передане в оренду Відповідачу, втрачено ним не було, оскільки знаходиться на зберіганні у Третьої особи, тоді як інших доказів, які б свідчили саме про втрату або пошкодження такого майна та спричинення цим самим Позивачу Відповідачем збитків, за наявності в діях останнього складу правопорушення, суду надано не було, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову та про залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову ПП "Атос" в його позові.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки судів попередніх інстанцій, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про залишення без змін рішення суду першої інстанції, а тому підстав для зміни чи скасування його постанови, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Атос" залишити без задоволення, а на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року у справі № 906/1169/14 - без змін.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Круглікова К.С.

Мамонтова О.М.