Постанова № 56216387, 25.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року Справа № 876/4974/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання - Сердюк О. Ю.;

представника позивача - Оксентюка Б. В.;

представника відповідача - Боднар Л. Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ПромБудТехЕнерго» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПромБудТехЕнерго» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2015 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ПромБудТехЕнерго» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092201/443 від 16 січня 2015 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що господарські відносини між позивачем і його контрагентами були реальними та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що з поданих позивачем документів неможливо встановити реальність здійснення господарських операцій позивача з ПП «НВП «Хіміч».

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «ПромБудТехЕнерго», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить її задовольнити.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечила та просить відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що ТзОВ «ПромБудТехЕнерго», код ЄДРПОУ 39134222, зареєстроване 13 березня 2014 року Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, свідоцтво про державну реєстрацію № 14151020000034501 від 13 березня 2014 року, адреса місцезнаходження: 79052, м. Львів, вул. Роксоляни, 63.

У період з 16 грудня 2014 року по 22 грудня 2014 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «ПромБудТехЕнерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських взаємовідносин з ПП «Енергія-Плюс» (код ЄДРПОУ 32703801) за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року, ТзОВ «Е.К.С.» (код ЄДРПОУ 39136298) за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року, ПП «НВП «Хіміч» (код ЄДРПОУ 38075025) за період з 01 вересня 2014 року по 31 жовтня 2014 року, за результатами якої податковим органом складено акт № 3825/22-01/39134222 від 29 грудня 2014 року.

Проведеною перевіркою ТзОВ «ПромБудТехЕнерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «НВП «Хіміч» встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 311816,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акта податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000092201/443 від 16 січня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 389770,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 311816,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 77954,00 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції не погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлено, що між ТзОВ «ПромБудТехЕнерго» та ПП «НВП «Хіміч» було укладено договір № 01/09/14-06 від 01 вересня 2014 року, згідно п. 1 даного договору ТзОВ «ПромБудТехЕнерго» (замовник) доручає, а ПП «НВП «Хіміч» (виконавець) приймає на себе зобов'язання виконати проектні, електромонтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи по електропостачанню об'єктів згідно замовлень замовника. Відповідно до п. 2.1 договору, ціна робіт, передбачених до виконання цим договором, визначається по кожному об'єкту окремо. Підставою оплати коштів є акти виконаних робіт (п. 2.2).

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи акт надання послуг № 369 від 31 жовтня 2014 року, акти приймання виконаних робіт та відповідні їм за номером податкові накладні: № 355 від 03 вересня 2014 року, № 356 від 04 вересня 2014 року, № 357 від 11 вересня 2014 року, № 358 від 23 вересня 2014 року, № 359 від 24 вересня 2014 року, № 360 від 25 вересня 2014 року, № 361 від 30 вересня 2014 року, № 362 від 30 вересня 2014 року, № 363 від 30 вересня 2014 року, № 364 від 30 вересня 2014 року, № 362 від 15 жовтня 2014 року, № 363 від 16 жовтня 2014 року, № 364 від 17 жовтня 2014 року, № 365 від 21 жовтня 2014 року, № 366 від 29 жовтня 2014 року, № 367 від 30 жовтня 2014 року, № 368 від 30 жовтня 2014 року, № 369 від 31 жовтня 2014 року, № 370 від 31 жовтня 2014 року, № 371 від 31 жовтня 2014 року.

Факт оплати позивачем коштів в адресу ПП «НВП «Хіміч» підтверджується копіями платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи (а.с. 39-60, том 1).

В матеріалах справи також міститься ліцензія ПП «НВП «Хіміч» на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури АЕ № 280747 від 13 грудня 2013 року (за переліком робіт згідно з додатком). Як вбачається з переліку робіт, ПП «НВП «Хіміч», серед іншого, має право на провадження господарської діяльності з проектування внутрішніх інженерних мереж і систем, проектування зовнішніх інженерних мереж, систем і споруд тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Податковий кредит, у відповідності до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); дата отримання податкової накладної.

Відповідно п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Висновки податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ґрунтуються на висновках актів перевірки його контрагентів, що не є підтвердженням недобросовісності позивача як платника податків, оскільки податковим законодавством не покладено обов'язку на платника перевіряти відповідність законодавству статусу контрагентів та встановлено індивідуальну відповідальність кожного платника податків за порушення правил ведення податкового обліку.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «ПромБудТехЕнерго» та його контрагентом, суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку, які наявні в матеріалах справи.

Встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від його контрагентів, оформлені у відповідності до вимог п. 201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

У матеріалах справи відсутні докази щодо визнання недійсним в установленому порядку договору між ТзОВ «ПромБудТехЕнерго» та ПП «НВП «Хіміч» № 01/09/14-06 від 01 вересня 2014 року та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 16 січня 2015 року № 0000092201/443 - не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно ч. 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ст. 87 цього Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Згідно ч. 2 цієї статті, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

В матеріалах справи наявні квитанції про сплату відповідачем судового збору в розмірі 487,20 грн., 487,20 грн. та 1948,80 грн., всього на суму 2923,20 грн.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що відповідачем у справі є Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, судовий збір в сумі 2923,20 грн. належить стягнути з Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на користь ТзОВ «ПромБудТехЕнерго».

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ПромБудТехЕнерго» - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року в справі № 813/388/15 - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПромБудТехЕнерго» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 16 січня 2015 року № 0000092201/443 на суму 389770 (триста вісімдесят дев'ять тисяч сімсот сімдесят) гривень.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПромБудТехЕнерго» (код ЄДРПОУ 39134222) суму сплаченого судового збору в розмірі 2923 (дві тисячі дев'ятсот двадцять три) гривні 20 (двадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Постанову складено в повному обсязі 01 березня 2016 року.