Ухвала суду № 56216229, 01.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13403/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Борисюк Л.П.

Собківа Я.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернувся до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, в якому, з урахуванням поданих уточнень, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001732100, №0001742100, №0001762100, №0001772100, №0001782100 від 16 квітня 2015 року, №0009772100, №0009812100, №0009822100, №0009832100, №20009852100 від 28 травня 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з акцизного податку за січень 2015 року ПАТ «Укрнафта».

За результатами перевірки складено Акт від 24.03.2015 року № 971/21.1/00135390, висновками якого встановлено порушення ст. 213, ст. 214, пп. 215.3.4 ст. 215, ст. 216 Податкового кодексу України, що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року в сумі 104 561,00 грн.

За результатами проведеної перевірки винесено податкові повідомлення-рішення №0001732100, №0001742100, №0001762100, №0001772100, №0001782100 від 16 квітня 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на загальну суму 104 561,00 грн., а також за штрафними (фінансовими) санкціями на загальну суму 26 140,25 грн.

За результатами адміністративного оскарження вищевказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги - без задоволення.

ГУ ДФС України у Волинській області зазначило у Рішенні про результати розгляду первинних скарг від 12.05.2015 року № 2795/10/03-20-10-03-06, що при винесенні вищевказаних податкових повідомлень-рішень Луцькою ОДПІ не враховано вимоги п. 123.1 ст. 123 ПК України щодо накладення штрафу у підвищеному розмірі за повторно протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку. У зв'язку з цим, ГУ ДФС України у Волинській області зазначило про необхідність збільшення позивачу грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями, шляхом винесення Луцькою ОДПІ окремих податкових повідомлень-рішень та надіслання їх до ПАТ «Укрнафта».

28 травня 2015 року відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення №№ 0009772100, 0009812100, 0009822100, 0009832100, 0009852100, якими було збільшено позивачу грошове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у загальному розмірі 26 140, 25 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено комплексне поняття «реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» - це продаж підакцизних товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Згідно з пп. 4.5 п. 4 ДСТУ 4303:2004, оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю, або для виробничого споживання та надання пов'язаних із цим послуг.

Таким чином, якщо суб'єкт господарювання придбав нафтопродукти в певній кількості у оператора АЗС (користувача АЗС) за договорам поставки та отримує на АЗС пальне по паливним карткам або талонам (вибирає його частинами в подальшому) для своїх власних виробничих цілей, то таку операцію, на думку колегії суддів, не можна вважати роздрібним придбанням для власного некомерційного споживання.

Слід зазначити, що, відповідно до пп. 4.4 п. 4 ДСТУ 4303:2004, роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торговельних послуг.

Згідно п. 1 ст. 698 Цивільного кодексу України, за договором роздрібної купівлі- продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним (п. 2 цієї статті Кодексу).

Оптова торгівля здійснюється, як правило, за договором поставки.

Згідно п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Для оптової торгівлі головною відмінною особливістю є категорія покупців - це суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні та юридичні особи, їх філії (відокремлені підрозділи) та обсяг товару.

Відповідно до ДСТУ 3993-2000 «Товарознавство», партія товару - це певна кількість товарів одного або декількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом. Тобто, які-небудь кількісні критерії для визначення оптової торгівлі у цьому випадку відсутні.

Отже, висновок контролюючого органу про те, що торгівля нафтопродуктами через мережу АЗС можлива лише в роздріб є суб'єктивним та призводить до неправильного трактування норм податкового законодавства. В законодавстві не існує обмежень щодо торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС оптом, відповідно, не кожен факт продажу пального на АЗС є роздрібним.

В силу пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України, платником податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

За приписами пп. 213.1.9 п.213.1 ст. 213 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Крім того, висновок контролюючого органу про те, що дата виникнення податкових зобов'язань з акцизного податку від реалізації нафтопродуктів - дата здійснення розрахункової операції під час відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС є суто суб'єктивним та не кореспондується з нормою податкового кодексу, на яку при цьому посилається ДФСУ.

Відповідно до п. 10.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету країни з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, відпуск нафтопродуктів на АЗС можливий: за готівку; за відомостями; за талонами; за платіжними картками.

Згідно п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Колегією суддів встановлено, що передача нафтопродуктів здійснювалася ТОВ ВТФ «Авіас» шляхом оплати платіжними картками, що підтверджується наявними в матеріалах справи чеками та актами приймання-передачі товару № 3 від 31.01.2015 року, № 2 від 31.01.2015 року.

Передача товару здійснювалася уповноваженим представникам покупців, на підтвердження чого виписувалися податкові накладні.

З огляду на викладене, колегія суддів наголошує, що відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС за талонами та смарт-картами не являється операцією з реалізації нафтопродуктів.

Варто також зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 року № 14 затверджено форму декларації з акцизного податку. Додатком 6 до даної декларації передбачено, що база оподаткування акцизним податком при реалізації бензинів моторних (рядок 5) та інших нафтопродуктів (легкі, середні та важкі дистиляти), визначених у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 розділу VI Податкового кодексу України (рядок 6) визначається шляхом вирахування із загальної вартості реалізованих підакцизних товарів (графа 3) вартості товарів від їх реалізації для комерційного використання (графа 4). Таким чином, у графі 5 Додатку визначається вартість підакцизних товарів до оподаткування (графа 3 - графа 4). Саме ця вартість і є базою оподаткування акцизним податком, за яким сума податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету, відображається у графі 7 Додатку та визначається шляхом множення даних графи 5 та графи 6.

Таким чином, трактування діяльності АЗС як суб'єкта господарювання, що здійснює виключно роздрібну торгівлю нафтопродуктами, унеможливлює застосування наведеного вище порядку визначення податкового зобов'язання з акцизного податку.

Пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема, правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків.

При цьому, будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків, при проведенні камеральної перевірки не проводяться, оскільки це є предметом документальної перевірки.

У разі ж, якщо дослідженню підлягають документи по проведеним операціям, така перевірка не може відноситися до категорії камеральної. За наявності підстав та для цілей з'ясування обставин формування відповідних показників податкової звітності на підставі іншої податкової інформації, ніж дані податкових декларацій, у встановлених Податкового кодексу України випадках, зокрема визначених у п. 78.1. Податкового кодексу України, проводиться документальна перевірка з виданням наказу про її проведення та з відповідним інформуванням платника податків про її проведення, що у свою чергу, надає право останньому надавати пояснення та їх документальне підтвердження.

В даному випадку, досліджуючи обставини декларування позивачем показників декларації з акцизного податку, відповідач формував висновки про встановлення певних обставин реалізації нафтопродуктів, що мають юридичне значення, а відтак, відповідач вийшов за межі обставин, які перевіряються під час камеральної перевірки, тобто відповідач діяв протиправно.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» та наявність правових підстав та їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.

Повний текст ухвали виготовлено 02.03.2016 року

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.