Постанова № 56216199, 01.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 728/2655/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Пархоменко П.І.Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 13 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 до Бахмацької міської ради Чернігівської області, Виконавчого комітету Бахмацької міської ради Чернігівської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 (далі - Позивач) звернувся до Бахмацького районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Бахмацької міської ради Чернігівської області (далі - Відповідач 1), Виконавчого комітету Бахмацької міської ради Чернігівської області (далі - Відповідач 2), третя особа: ОСОБА_2 (далі - Третя особа) про визнання протиправним та скасування рішення Відповідача 2 від 20 травня 2015 року №98.

Постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 13 січня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення Третьої особи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться у власності Бахмацької міської територіальної громади та на балансоутриманні ТОВ «Бахмацька ЖЕК», що підтверджується листами Бахмацької міської ради Чернігівської області від 17 грудня 2015 року №03-08/2068, від 30 грудня 2015 року № 03-08/2175 та рішенням Бахмацької міської ради Чернігівської області від 26 лютого 2014 року з відповідним додатком.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Третя особа є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 28 квітня 2015 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Зі змісту наявної в матеріалах справи технічної документації вбачається, що вказані квартири є суміжними.

20 травня 2015 року Відповідачем 2 прийнято рішення №98, яким визнано можливим переведення житлового приміщення у будинку по АДРЕСА_2 у нежитлове, для використання в інших цілях; надано дозвіл Третій особі на збір вихідних даних для проектування і реконструкції нежитлового приміщення під магазин з офісом за вказаною адресою.

Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень Позивач звернувся до суду.

Згідно ст.4 Житлового кодексу України (далі - Кодекс) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Статтями 7, 8 Кодексу передбачено, що періодично, у строки, встановлювані Радою Міністрів Української РСР, провадиться обстеження стану жилих будинків державного і громадського житлового фонду.

Непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Непридатні для проживання жилі приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів може бути переобладнано в нежилі за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

Переведення жилих будинків і жилих приміщень відомчого і громадського житлового фонду в нежилі провадиться за пропозиціями відповідних міністерств, державних комітетів, відомств і центральних органів громадських організацій.

Відповідно ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Приписами статей 320, 321 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Положеннями статті 152 Кодексу передбачено, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає, що власник квартири обмежений щодо можливості використовувати житлове приміщення для промислового виробництва. Між тим, він має право на свій розсуд здійснювати в ній ремонт, змінювати її вигляд та призначення, але за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності; сприяння розширенню житлового будівництва, подання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла; подання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті; сприяння створенню об'єднань співвласників багатоквартирних будинків;

З вказаної норми вбачається, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють безпосереднє управління лише житловим фондом, який віднесений до комунальної власності. В усіх інших випадках вони надають відповідні дозволи, здійснюючи при цьому контроль за дотриманням прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 червня 2014 року у справі № 21-197а14.

Як зазначалось раніше, Третя особа є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

У травні 2015 року Третя особа звернулась із заявою до Відповідача 1 про надання дозволу на переведення вказаної квартири зі статусу житлового в нежитлове приміщення.

Зі змісту Акту комісії по обстеженню житлового приміщення по АДРЕСА_2 щодо переведення його до категорії нежитлового від 20 травня 2015 року вбачається, що згідно державних будівельних норм ДБН В 2.2-9-99 «громадські будинки та споруди», ДБН В 2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки», такі приміщення громадського призначення як магазин-офіс можуть бути розміщені в житлових будинках на першому поверсі і мати ізольований вхід від житлової частини будинку, а тому комісія вважає можливим переведення житлового приміщення в нежитлове та проведення реконструкції нежитлового приміщення під магазин-офіс для використання в інших цілях при умові виконання вимог чинного законодавства.

Згідно наявного в матеріалах справи листа від 20 травня 2015 року № 94/1 ТОВ «Бахмацька ЖЕК» надала погодження на переведення вказаного житлового приміщення в нежитлове для використання під офіс (магазин).

Листом Бахмацького районного відділу Управління ДСНС України в Чернігівській області від 18 листопада 2015 року № 15-12-2542 та актом про пожежу від 27 грудня 2012 року підтверджується, що 27 грудня 2012 року виникла пожежа у будинку по АДРЕСА_2.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні та Позивачем не доведені обставини, які унеможливлюють Третю особу реалізувати своє право щодо переведення житлового приміщення в нежитлове.

Посилання Позивача на те, що всі рішення щодо реконструкції будинку, я кому знаходиться його квартира та квартира Третьої особи, повинні прийматися за його письмовою чи усною згодою, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень не вирішувалось питання щодо приміщення, яке є об'єктом спільної часткової власності.

Також, Позивач не вказує, в чому саме будуть порушені його права при вирішенні питання щодо переведення Третьою особою квартири АДРЕСА_2 в нежитлове приміщення.

Отже, апеляційним судом не встановлено, що суб'єктом владних повноважень порушено вимоги ст.ст.7, 8 Житлового кодексу України та ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки вказані правові норми не передбачають обмежень у переведенні в нежитлові приміщення для непромислового виробництва житлових приміщень приватного житлового фонду.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Виконавчого комітету Бахмацької міської ради Чернігівської області від 20 травня 2015 року №98 є таким, що прийняте Відповідачем 2 в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає правомірними дії суб'єкта владних повноважень щодо прийняття рішення від 20 травня 2015 року №98, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду та прийняти нову постанову.

За приписами п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та прийняття нової постанови, якою в задоволенні позовних вимог Позивачу відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 13 січня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 в задоволенні адміністративного позову до Бахмацької міської ради Чернігівської області, Виконавчого комітету Бахмацької міської ради Чернігівської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 02 березня 2016 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.