Ухвала суду № 56216191, 23.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3748/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Шутовської І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу і зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в Чернігівський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області № 416 о/с 06.11.2015 в частині звільнення його, капітана міліції, з посади заступника начальника Борзнянського районного відділу - начальника міліції громадської безпеки УМВС України в Чернігівській області УМВС через скорочення штатів на підставі п.п. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та зобов'язати відповідача прийняти його на роботу до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області у спеціальному званні капітан поліції.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що позивач не скористався своїм законним правом на подачу заяви про прийняття на службу до поліції, в зв'язку з чим підлягав звільненню через скорочення штатів.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, про задоволення позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова була винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 з 27 червня 2005 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.14).

Згідно наказу від 25 вересня 2015 року № 365 о/с позивачу, у відповідності до статті 18 Закону України «Про відпустки», було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 01 жовтня 2015 року по 26 червня 2017 року (а.с. 66).

Наказом УМВС України в Чернігівській області від 06 листопада 2015 № 416 о/с, згідно з пунктами 10 та 11 Розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивача було звільнено з посади заступника начальника Борзнянського районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області у запас Збройних Сил України за підпунктом «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів) (а.с.67), про що ОСОБА_2 було повідомлено листом від 06 листопада 2015 року № 2/3-5980 (а.с. 18).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», ліквідовано як юридичну особу публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, у тому числі і Борзнянський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області та утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно п. 1 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» - цей закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Пунктом 5 визначено, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Пунктом 8 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно п. 9-11 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень даного Закону працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції упродовж трьох місяців з дня опублікування Закону України «Про Національну поліцію» у разі, якщо вони виявили таке бажанням та за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначених даним Законом.

Закон України «Про Національну поліцію» був опублікований у газеті «Голос України» (№ 141-142) від 06.08.2015.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово повідомлявся про необхідність прибуття до Борзнянського РВ УМВС для вирішення питання щодо його подальшого працевлаштування у зв'язку з ліквідацією територіальних органів Міністерства внутрішніх справ та утворення територіальних органів Національної поліції, що підтверджується рапортом помічника начальника Борзнянського відділу оперативного чергового - чергової частини УМВС старшого лейтенанта міліції Остапенка В.Г. від 04.11.2015, актом про відмову прибуття до райвідділу та невихід на зв'язок з начальником райвідділу від 04.11.2015, поясненнями в.о. заступника начальника капітана міліції Борзнянського РВ УМВС Пустовойт Ю.Н. та листом від 21.09.2015 № 4772 (а.с. 61-65), однак позивач у визначений строк до відділу не з'явився, натомість в матеріалах справи міститься копія заяви від 02 грудня 2015 року про прийняття його на роботу до Головного управління Національної поліції, на якій відсутні відмітки про отримання її відповідачем (а.с. 39).

Таким чином, оскільки позивач у встановлений законом строк не скористався своїм правом та не надав згоду на проходження служби в Національній поліції, він підлягав звільненню зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів, що і було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта, як на підставу незаконності його звільнення на те, що на момент прийняття оскаржуваного наказу, він перебував у декретній відпустці, оскільки відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про Національну поліцію» перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ. Дані положення Закону України «Про Національну поліцію» неконституційними не визнавались.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного наказу відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212 та 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 29 лютого 2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.