Постанова № 56215996, 25.02.2016, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року Справа №П/811/58/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Фортуна»

до відповідача: Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

секретаря судового засідання - Дмитрієвої А.В.,

представників:

позивача - Губіна Д.А.,

відповідача - Кац-Філімончук І.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Фортуна» звернулося з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0000012201 від 06.01.2016 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 113 853,00 грн., у тому числі 75 902,00 грн. основного платежу та 37 951,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- №0000091118 від 06.01.2016 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 768,98 грн., у тому числі 1 012,33 грн. основного платежу та 756,65 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки відповідача про заниження податкового зобов'язання з ПДВ по операціям з оренди офісного приміщення є надуманими та необґрунтованими, так як жодна норма податкового законодавства не передбачає нарахування податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з придбання послуг оренди нежитлових приміщень.

Також позивач наголошує на тому, що не допускав порушення п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, оскільки вартість реалізованої сільськогосподарської продукції визначалася на договірній основі. При цьому твердження відповідача про заниження податкових зобов'язань, на думку позивача, не мають жодного правового підґрунтя, так як для оподаткування податком на додану вартість визначальним є те, що вартість не може бути нижчою за собівартість таких товарів, а у випадках визначених ст.39 Податкового кодексу України ще й нижче ринкових цін.

Окрім того, позивач зазначає. що заниження податку на доходи фізичних осіб встановлене внаслідок невірного застосування ставок податку на доходи фізичних осіб при нарахуванні (виплаті) плати за земельні паї, проте, навіть за умови наявності даного порушення, фактично позивачем не допущено недоплати податку до державного бюджету, так як у серпні, вересні та листопаді 2014 року позивач мав переплату з ПДФэО.

Представником відповідача подано до суду заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки позивачем зайво включено до складу податкового кредиту по спеціальній декларації з ПДВ вартість орендної плати за не житлове приміщення, яке орендується під офіс, оскільки оренда приміщення не являється основною діяльністю сільського господарства та не відноситься до переліку видів діяльності у сфері сільського господарства згідно з пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України. Представник відповідача також зазначає, що перевіркою встановлено факт реалізації ТОВ «АФ «Фортуна» сільськогосподарської продукції як юридичним, так і фізичним особам, проте фізичним особам продукцію реалізовано за ціною нижчою. ніж юридичним особам, внаслідок чого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України та заниження податкових зобов'язань з ПДВ. У поданих запереченнях представник відповідача вказує на порушення позивачем п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168 ст.168, пп.170.1.1 п.170.1 ст.170 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 1 012,33 грн. в результаті невірного застосування ставки податку на доходи фізичних осіб.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, представник відповідача заперечила проти задоволення позову.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 25.02.2016 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 01.03.2016 р., про що повідомлено сторонам під час проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 09.11.2015 р. по 04.12.2015 р. посадовими особами Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області на підставі направлень №376/11-26-22-00-32777391, №377/11-26-22-00-32777391, №378/11-26-22-00-32777391 від 06.11.2015 р. (а.с.4-6, Т.4) відповідно до наказу №440 від 28.10.2015 р. (а.с.7, Т.4) проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Фортуна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 30.09.2015 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 30.09.2015 р., за результатами якої складено акт №10/11-22-00-32777391 від 11.12.2015 р., висновками якого, зокрема, є порушення ТОВ «Агрофірма Фортуна», на думку відповідача:

- п.209.6, 209.7 ст.209 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим товариством занижено податкове зобов'язання в декларації з податку на додану вартість (загальній) всього на суму 30 076,00 грн., внаслідок віднесення суми ПДВ в розмірі 30 076,00 грн. до складу податкового кредиту скороченої декларації з ПДВ за січень - грудень 2013 року в сумі 10 511,00 грн., за січень - грудень 2014 року в сумі 10 491,00 грн., за січень - вересень 2015 року в сумі 9 074,00 грн.;

- п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податкові зобов'язання (по загальній декларації) на суму 45 826,00 грн., у тому числі за жовтень 2013 року - 21 089,00 грн., за грудень 2013 року - 24 737,00 грн.;

- п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168 ст.168, пп.170.1.1 п.170.1 ст.170 Податкового кодексу України у зв'язку з чим занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 1 012,33 грн., у тому числі за серпень 2014 року в сумі 257,40 грн., за вересень 2014 року в сумі 171,60 грн., за листопад 2014 року в сумі 583,33 грн. (а.с.6-43, Т.1).

На підставі акта перевірки Олександрійською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000012201 від 06.01.2016 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 113 853,00 грн., у тому числі 75 902,00 грн. основного платежу та 37 951,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.44, Т.1);

- №0000091118 від 06.01.2016 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 768,98 грн., у тому числі 1 012,33 грн. основного платежу та 756,65 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.45, Т.1).

З огляду на акт №10/11-22-00-32777391 від 11.12.2015 р. судом встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Агрофірма Фортуна» було платником фіксованого сільськогосподарського податку (.а.с7, Т.1). Зазначені обставини також підтверджені сторонами у судовому засіданні.

Зі змісту податкових декларацій з податку на додану вартість (скорочена) судом встановлено, що ТОВ «Агрофірма Фортуна» віднесено до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ПрАТ «Піраміс» з оренди нежитлового приміщення площею 61,00 кв. м., розташованого у м. Кіровограді по вул. Орджонікідзе, 7, кімнати №408А та №401А (а.с.53-209, Т.3), а саме:

- у 2013 році на суму 10 507,08 грн., у тому числі у січні 2013 року - 965,06 грн. (а.с.67-73, Т.1), у лютому 2013 року - 950,79 грн. (а.с.77-82, Т.1), у березні 2013 року - 946,52 грн. (а.с.87-93, Т.1), у квітні 2013 року - 833,67 грн. (а.с.100-108, Т.1), у травні 2013 року - 833,67 грн. (а.с.117-125, Т.1), у червні 2013 року - 833,67 грн. (а.с.132-138, Т.1), у липні 2013 року - 833,67 грн. (а.с.145-151, Т.1), у серпні 2013 року - 833,67 грн. (а.с.158-164, Т.1), у вересні 2013 року - 833,67 грн. (а.с.171-177, Т.1), у жовтні 2013 року - 833,67 грн. (а.с.183-189, Т.1), у листопаді 2013 року - 865,77 грн. (а.с.196-202, Т.1), у грудні 2013 року - 943,25 грн. (а.с.209-220, Т.1);

- у 2014 році на суму 9 533,04 грн., у тому числі у січні 2014 року - 912,03 грн. (а.с.228-234, Т.1), у березні 2014 року - 868,44 грн. (а.с.4-12, Т.2), у квітні 2014 року - 833,67 грн. (а.с.20-28, Т.2), у травні 2014 року - 833,67 грн. (а.с.34-42, Т.2), у червні 2014 року - 833,67 грн. (а.с.57-66, Т.2), у липні 2014 року - 833,67 грн. (а.с.73-81, Т.2), у серпні 2014 року - 833,67 грн. (а.с.87-95, Т.2), у вересні 2014 року - 833,67 грн. (а.с.100-108, Т.2), у жовтні 2014 року - 833,67 грн. (а.с.123-129, Т.2), у листопаді 2014 року - 921,65 грн. (а.с.134-144, Т.2), у грудні 2014 року - 995,23 грн. (а.с.145-150, Т.2);

- за період з січня по вересень 2015 року на суму 9 068,59 грн., у тому числі у січні 2015 року - 1 002,22 грн. (а.с.155-160, Т.2), у лютому 2015 року - 1 122,03 грн. (а.с.165-178, Т.2), у березні 2015 року - 1 050,67 грн. (а.с.192-197, Т.2), у квітні 2015 року - 984,91 грн. (а.с.205-214, Т.2), у травні 2015 року - 984,91 грн. (а.с.221-226, Т.2), у червні 2015 року - 984,91 грн. (а.с.232-237, Т.2), у липні 2015 року - 988,85 грн. (а.с.244-249, Т.2), у серпні 2015 року - 978,96 грн. (а.с.5-10, Т.3), у вересні 2015 року - 971,13 грн. (а.с.17-22, Т.2).

З огляду на п.11.2, 11.3 ст.11 Податкового кодексу України спеціальний податковий режим - система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів. Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів.

Відповідно до п.209.1 ст.209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно з п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Так, в силу п.209.2, 209.3 ст.209 Податкового кодексу України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Зважаючи на пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України виробничими факторами, за рахунок яких сформовано податковий кредит є: товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції; послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку: сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин; пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД); зберігання сільськогосподарської продукції; вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів; отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг); отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД); знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин; експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь; розділ м'яса для товарної кондиції.

На підставі п.209.13 ст.209 Податкового кодексу України сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.

Протягом 2013 - 2015 років заповнення податкових декларації з ПДВ здійснювалося відповідно до Порядків заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 р. №678 та наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 р. №966.

З огляду на зміст п.6 розділу І зазначених Порядків платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110, подають податкову декларацію з позначкою « 0121»/« 0122»/« 0123» (далі - декларація 0121 - 0123), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Відповідно до п.4 розділу V відповідних Порядків у розділі II «Податковий кредит» декларації 0121 - 0123 відповідно до підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 розділу V Кодексу відображаються: товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою використання у виробництві сільськогосподарської продукції; послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку.

Згідно з пп.14.1.179, 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Зважаючи на викладене, враховуючи, що оренда позивачем адміністративного приміщення не є послугами, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для використання у виробництві сільськогосподарської продукції та послугами, супутніми постачанню сільськогосподарського товару в розумінні пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що ТОВ «Агрофірма Фортуна» у період з січня 2013 року по вересень 2015 року помилково віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ за скороченою декларацією суми за господарськими операціями з ПрАТ «Піраміс», оскільки вони підлягали включенню до складу податкового кредиту по загальній декларації з ПДВ за відповідні періоди.

Разом з тим, суд враховує, що у випадку віднесення позивачем до складу податкового кредиту за загальною декларацією сум ПДВ за господарськими операціями з ПрАТ «Піраміс», задеклароване ним податкове зобов'язання підлягало б зменшенню на відповідні суми, а тому помилкове декларування таких сум у складі податкового кредиту за скороченими податковими деклараціями жодним чином не вплинуло на заниження ТОВ «Агрофірма Фортуна» податкового зобов'язання з ПДВ за відповідні періоди.

За таких умов суд дійшов висновку щодо протиправності податкового повідомлення-рішення №0000012201 від 06.01.2016 р. в частині нарахування 30 076,00 грн. основного платежу та 15 038,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

З огляду на акт перевірки №10/11-22-00-32777391 від 11.12.2015 р. (а.с.11-12, Т.1) та первинні документи надані позивачем (а.с.210-243, Т.3) судом встановлено, що у жовтні та грудні 2013 році ТОВ «Агрофірма Фортуна» реалізовувалася сільськогосподарська продукція (пшениця озима, ячмінь, соняшник, кукурудза) юридичним та фізичним особам. При цьому ціни, за якими відповідна продукція реалізовувалася юридичним особам були вищими ніж фізичним особам, що на думку відповідача, свідчить про заниження позивачем бази оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Як встановлено судом, ціна реалізованої позивачем у жовтні та грудні 2013 року сільськогосподарської продукції обумовлювалася договорами, а відтак база оподаткування ТОВ «Агрофірма Фортуна» визначалася виходячи з договірної вартості.

Суд зауважує, що самі по собі розбіжності у ціні за якою позивач реалізовує власну сільськогосподарську продукцію різним контрагентам не свідчить про заниження таким платником податку бази оподаткування.

Водночас, податковим органом не доведено суду, що позивачем при визначенні бази оподаткування з ПДВ за жовтень та грудень 2013 року допущено її заниження.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000012201 від 06.01.2016 р. в частині нарахування 45 826,00 грн. основного платежу та 22 913,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) є протиправним та підлягає скасуванню.

Актом перевірки №10/11-22-00-32777391 від 11.12.2015 р. (а.с.30-31, Т.1) встановлено, що під час перерахування податку на доходи фізичних осіб при виплаті орендної плати ТОВ «Агрофірма Фортуна» у 2014 році занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 1 012,33 грн. у тому числі за серпень 2014 року - 257,40 грн., за вересень 2014 року - 171,60 грн., за листопад 2014 року - 583,33 грн., оскільки помилково застосовано ставку податку визначену для доходів, розмір яких перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати.

Факт зазначеного порушення представником позивача у судовому засіданні не заперечувався, однак ним наголошувалося на тому, що внаслідок наявної у ТОВ «Агрофірма Фортуна» переплати з ПДФО у 2014 році відповідач не мав права донараховувати грошове зобов'язання з відповідного податку.

З огляду на зміст пп.162.1.3 п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, податковий агент.

Відповідно до п.18.1 ст.18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

На підставі п.51.1 ст.51 Податкового кодексу України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Згідно з пп.«б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Відповідно до пп.170.1.1 п.170.1 ст.170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Зважаючи на пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

В силу пп.14.1.39, 14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Таким чином, якщо у відповідному звітному періоді при визначенні грошового зобов'язання платником податку допущено його заниження, то таке грошове зобов'язання визначається контролюючим органом.

Оскільки дані перевірки свідчили про заниження ТОВ «Агрофірма Фортуна» його податкових зобов'язань з ПДФО за 2014 рік у загальному розмірі 1 012,33 грн., то Олександрійською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області правомірно донараховано позивачу грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Водночас наявність у платника податку переплати з податку на доходи фізичних осіб за попередні звітні періоди не є підставою для не нарахування контролюючим органом такому платнику грошового зобов'язання у випадку заниження грошового зобов'язання у наступних звітних періодах. Натомість відповідно до ст.43 Податкового кодексу України надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику.

Згідно з п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000091118 від 06.01.2016 р. винесене Олександрійською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області обґрунтовано, на підставі та у межах повноважень, а тому позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем заявлено позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 115 621,98 грн., з яких судом задоволено вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на суму 113 853,00 грн., що становить 98,47% від суми заявлених позовних вимог (113 853,00 грн. х 100 : 115 621,98 грн), натомість судом відмовлено щодо 1,53% позовних вимог.

Отже, судовий збір, який підлягає сплаті позивачем становить 26,54 грн. (1 734,33 грн. х 1,53%), а тому, позивачу підлягає присудженню сплачена частина судового збору у розмірі 1 707,79 грн. (1 734,33 грн. - 26,54 грн.) за рахунок бюджетних асигнувань Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Керуючись ст.ст.86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012201 від 06 січня 2016 року, винесене Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Фортуна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 113 853,00 грн., у тому числі 75 902,00 грн. основного платежу та 37 951,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Фортуна», код ЄДРПОУ 32777391 (28300, смт. Петрове Кіровоградської області, вул. Леніна, 2а) судовий збір у розмірі 1 707,79 грн. (одна тисяча сімсот сім грн. 79 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови у повному обсязі.

Дата складення постанови у повному обсязі - 01 березня 2016 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.М. Момонт