Постанова № 56215957, 02.03.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 року 810/307/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Київградосервіс"

до

Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київградосервіс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.10.2015 №0009501501.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового про заниження позивачем податкових зобов’язань на загальну суму 208940,10 грн. за серпень 2015 року є помилковими, оскільки контрагентами позивача в серпні 2015 року було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, на підставі яких позивач отримав податковий кредит з податку на додану вартість за вказаний період у розмірі 230734,69 грн. та мав від’ємне значення суми ПДВ.

За наведених обставин, позивач вважає, що податковий орган не мав правових підстав збільшувати підприємству зобов’язання з податку на додану вартість та нараховувати штрафні санкції.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних позивач в серпні 2015 року здійснював господарку діяльність та зареєстрував податкові накладні на суму ПДВ 208940,10 грн. Однак, в ході проведення камеральної перевірки позивача було встановлено неподання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 року, що призвело до недекларування податкових зобов’язань та податкового кредиту, які виникли за вказаний період. Відтак, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

У судове засідання, призначене на 16.02.2016, з’явились представники сторін.

До початку розгляду справи по суті представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київградосервіс" (ідентифікаційний код 34357689) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в Ірпінській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

У вересні 2015 року позивачем через засоби електронного зв’язку було подано до Ірпінської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015 року, в якій визначено податкових зобов’язань на суму 198170 грн. та податковий кредит на суму 217077 грн.

Згідно квитанції №2 від 16.09.2015 податкова декларація з ПДВ за серпень 2015 року не прийнята, оскільки документ в електронному вигляді не відповідає затвердженому формату (стандарту) через відсутність заявлених у пакеті пов’язаних документів (порушено цілісність пакету).

Також, в даній квитанції запропоновано позивачу при необхідності виправити документ та відправити його знову.

В жовтні 2015 року посадовою особою Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі ст. 76 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка з податку на додану вартість ТОВ "Київградосервіс" за серпень 2015 року, за результатами якої складено Акт від 02.10.2015 №1310/15-01/34357689.

Як вбачається з Акту перевірки, при перевірці термінів подання податкової звітності податковим органом було встановлено, що ТОВ "Київградосервіс" не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015 року у визначені п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України строки.

Також, в ході проведення перевірки показників з метою встановлення розбіжностей між даними податкової звітності з ПДВ за серпень 2015 року та Єдиного реєстру податкових накладних податковим органом було встановлено, що ТОВ "Київградосервіс" не подано податкову декларацію з ПДВ за серпень 2015 року, хоча згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних платник проводив господарську діяльність у серпні 2015 року та зареєстрував податкових накладних, розрахунків коригування на суму 208940,10 грн.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2015 року на суму 208940,00 грн.

Як наслідок, у ході перевірки встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 201.14 ст. 201, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Київградосервіс" занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету по декларації з ПДВ за серпень 2015 року в сумі 208940 грн.;

- п.п.49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, що виявилось у неподанні ТОВ "Київградосервіс" податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2015 року.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.10.2015 №0009511501, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн., та від 27.10.2015 №0009501501, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 261175,00 грн., з яких: 208940,00 грн. - за основним платежем та 52235,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Так, зі змісту адміністративного позову вбачається, що позивач визнав факт порушення ним п.п.49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, що виявилось у неподанні ТОВ "Київградосервіс" податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2015 року, що призвело до збільшення позивачу суми грошового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн.

Проти визначення грошового зобов’язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 261175,00 грн. позивач заперечував.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникла між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

При цьому, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Як було встановлено податковим органом під час проведення камеральної перевірки, позивачем в серпні 2015 року в Єдиному реєстрі податкових накладних були зареєстровані податкові накладні, розрахунки коригування на суму ПДВ 208940,10 грн.

Пунктом 201.14 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

При цьому, згідно п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Отже, з аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що у платників податків виникає обов’язок щодо подання податкових декларацій, в разі виникнення у такого платника об’єктів оподаткування.

Як було встановлено судом, податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2015 року, в якій позивачем визначено податкових зобов’язань на суму 198170 грн. та податковий кредит на суму 217077 грн., не була прийнята податковим органом, оскільки документ в електронному вигляді не відповідає затвердженому формату (стандарту) через відсутність заявлених у пакеті пов’язаних документів (порушено цілісність пакету).

Про зазначені обставини позивач не заперечував.

Більш того, позивач не надав суду будь-яких доказів того, що ним була оскаржена така відмова податкового органу у прийнятті декларації з ПДВ за серпень 2015 року або були вжиті заходи щодо подання такої декларації за серпень 2015 року.

Таким чином, враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку, що внаслідок неподання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість 2015 року, його податковий кредит за серпень 2015 року вважається не задекларованим.

При цьому, доводи позивача, що за серпень 2015 року у нього відсутні зобов’язання з даного податку, оскільки його контрагентами в серпні 2015 року було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, на підставі яких позивач отримав податковий кредит з податку на додану вартість за вказаний період у розмірі 230734,69 грн. та в нього виникло від’ємне значення, суд вважає безпідставними, оскільки позивачем за вказаний період не подано декларацію з податку на додану вартість та не задекларовані показники даної декларації.

Отже, враховуючи те, що податковим органом під час проведення камеральної перевірки було встановлено факт реєстрації за серпень 2015 року податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 208940,10 грн. та недекларування позивачем таких зобов’язань у податковій звітності, суд вважає, що відповідачем за встановлене порушення правомірно було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2015 №0009501501, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 261175,00 грн.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем були надані всі докази, які дають підстави вважати про правомірність висновку перевіряючого під час проведення перевірки.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Київградосервіс" - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.