Постанова № 56215930, 24.02.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 803/62/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Матящук Л.Р.,

за участю представника позивача Бабичука С.В.,

представника відповідача Костюка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Нововолинський ремонтно-механічний завод" до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Нововолинський ремонтно-механічний завод" (далі - ДП "Нововолинський РМЗ") звернулось з адміністративним позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Нововолинська ОДПІ) про зобов'язання скасувати пеню в розмірі 3309,97 грн., нараховану на розстрочену суму податкового боргу відповідно до договору № 90 від 27 серпня 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Між ДП "Нововолинський РМЗ" і Нововолинською ОДПІ було укладено договір про розстрочення податкового боргу № 90 від 27 серпня 2012 року, яким розстрочено сплату грошових зобов'язань на загальну суму 9175,90 грн. З листа Нововолинської ОДПІ від 11.01.2016 року №19/03-19-23-06 позивачу стало відомо, що контролюючим органом нараховано пеню в сумі 3309,97 грн. згідно із договором про розстрочення податкового боргу № 90 від 27 серпня 2012 року. Підприємство 12.01.2016 року звернулось до контролюючого органу з листом про скасування безпідставно нарахованої пені, однак листом від 14.01.2016 року Нововолинською ОДПІ було відмовлено в задоволенні такої вимоги.

Позивач просив зобов'язати скасувати нараховану пеню в судовому порядку, керуючись таким.

Договір про розстрочення податкового боргу № 90 від 27 серпня 2012 року сторонами укладено відповідно до статті 100 Податкового кодексу України (ПК України), на підставі якої здійснюється розстрочення та відстрочення податкового боргу платника податків. Пунктом 100.6 цієї статті визначено, що розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення. Відповідно до пункту 3.9 розділу ІІІ Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу). З наведених підстав позивач просив зобов'язати відповідача скасувати нараховану пеню в сумі 3309,97 грн.

Відповідно до письмових заперечень проти позову від 22 лютого 2016 року (а.с. 37-38) відповідач позовних вимог не визнав. В обґрунтування заперечення вказав, що податковий борг з ДП "Нововолинський РМЗ" стягується на підставі судового рішення від 13 січня 2012 року в адміністративній справі № 2а/0370/3718/11, виконання якого розстрочено на 36 календарних місяців ухвалою суду від 09 серпня 2012 року.

Статтею 129 ПК України чітко визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Пунктом 129.3 статті 129 ПК України встановлено вичерпний перелік підстав для закінчення нарахування пені, серед яких не міститься підстав, якими обґрунтовуються позовні вимоги в даному адміністративній справі.

Керуючись наведеним, відповідач вважав нарахування пені на розстрочені суми податкового боргу правомірним, а позовні вимоги безпідставними, в задоволенні позову просив відмовити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві. Просив зобов'язати відповідача скасувати пеню в розмірі 3309,97 грн., нараховану на розстрочену суму податкового боргу відповідно до договору № 90 від 27 серпня 2012 року.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні адміністративного позову відмовити з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору судом дії відповідача щодо нарахування ДП "Нововолинський РМЗ" пені в сумі 3309,97 грн. на розстрочене грошове зобов'язання (податковий борг), вчинені відповідачем як суб'єктом владних повноважень, перевірялись на відповідність вимогам частини третьої статті 2 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності нарахування пені на розстрочені суми податкового боргу, у зв'язку із чим заявлений адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року розстрочено виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2012 року в адміністративній справі № 2а/0370/3718/11 за позовом Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції до Державного підприємства "Нововолинський ремонтно-механічний завод" про стягнення податкового боргу в сумі 690139,37 грн. на 36 календарних місяців шляхом здійснення щомісячних платежів до 25-го числа кожного місяця з вересня 2012 року до серпня 2015 року (а.с. 5).

На підставі вказаної ухвали суду, статті 100 ПК України 27 серпня 2012 року відповідачем прийнято рішення № 90 і між Нововолинською ОДПІ і ДП "Нововолинський РМЗ" укладено договір № 90 про розстрочення податкового боргу. Відповідно до умов вказаного договору Нововолинська ОДПІ надала платнику податків розстрочення сплати грошових зобов'язань на загальну суму 9175,90 грн. під проценти строком з 27 серпня 2012 року по 27 серпня 2015 року (а.с. 6-7).

Пунктом 4.3 укладеного договору сторони погодили, що від дня наступного за днем розірвання договору, на розстрочені суми грошового зобов'язання, що залишились не сплаченими, контролюючий орган зобов'язується нараховувати пеню та штраф у розмірі, визначеному ПК України

Станом на 24 лютого 2016 року згідно із договором про розстрочення податкового боргу № 90 від 27 серпня 2012 року Нововолинською ОДПІ нараховано 3309,97 грн. пені. Розстрочені суми податкового боргу, нараховані суми процентів і пені за вказаним договором сплачено ДП "Нововолинський РМЗ" у встановленому розмірі і у визначений строк.

Наведені обставини сторонами не заперечено, крім того вони підтверджуються листом Нововолинської ОДПІ №19/03-19-23-06 від 11.01.2016 року (а.с. 10), розрахунком пені (а.с. 11-14).

На вимогу ДП "Нововолинський РМЗ" про скасування нарахованої пені в сумі 3309,97 грн. (лист від 12.01.2016, а.с. 15), контролюючим органом відмовлено з посиланням на відсутність підстав для такого скасування (лист № 18/03-19-23-06 від 14.01.2016 року, а.с. 16).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника відповідача в судовому засіданні, висновок контролюючого органу про необхідність нарахування пені ґрунтувався на тому, що розстрочення виконання судового рішення на підставі ухвали суду, договору про розстрочення сплати податкового боргу не звільняє платника податків від відповідальності за порушення встановлених законодавством строків сплати грошового зобов'язання.

Суд не погоджується із вказаною позицією відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Як встановлено судом, обставини щодо існування податкової заборгованості в ДП "Нововолинський РМЗ" в сумі 690 139,37 грн. встановлено судовим рішенням від 13 січня 2011 року, яке набрало законної сили, в адміністративній справі № 2а/0370/3718/11.

Статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) визначено, що у виняткових випадках суд першої інстанції може розстрочити виконання рішення.

На підставі вказаної норми ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року, яка набрала законної сили, було розстрочено виконання наведеного судового рішення.

Частиною другою статті 14 КАС України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Крім того, ПК України передбачає окремі випадки, коли відлік строків сплати здійснюється в особливому порядку.

Так, статтею 100 ПК України передбачено розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків.

Відповідно до пункту 100.1 даної статті, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 100.6 статті 100 ПК України, розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення. Договори про розстрочення (відстрочення), відповідно до підпункту 100.12.2 пункту 100.12 статті 100 ПК України, можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу, зокрема, якщо платник податків порушує умови погашення розстроченого або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Також наказом Міністерства доходів і зборів України № 574 від 10 жовтня 2013 року затверджено Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків (Порядок № 574), розроблений відповідно до статті 100 глави 9 розділу II ПК України.

Відповідно до пункту 1.9 цього Порядку строк дії розстрочення (відстрочення) податкового боргу починається з дати прийняття органом доходів і зборів рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) та закінчується датою, зазначеною у договорі про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), за винятком випадків дострокового погашення такого податкового боргу.

На розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) податкового боргу (пункт 3.9 Порядку № 574).

Отже, з дати прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення податкового боргу і до закінчення строку дії договору про розстрочення податкового боргу контролюючий орган втратив право на нарахування пені. Оскільки розстрочення прямо передбачає перенесення строків сплати, а в договорі про розстрочення прямо визначено нові строки сплати, то штрафні санкції могли бути нараховані лише за порушення платником податків таких нових строків.

Позивачем розстрочена податкова заборгованість і проценти сплачувались у розмірах та у строки, які визначені вказаним договором.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що початком періоду нарахування відповідачем пені по договору про розстрочення податкового боргу № 90 від 27 серпня 2012 року є вересень 2012 року (а.с. 6).

Тобто контролюючим органом застосовано строк для нарахування пені без врахування того, що строки сплати платником податків податкового боргу є перенесеними в порядку статті 100 ПК України. Внаслідок цього загальний термін нарахування пені включає в себе періоди розстрочення сплати податкового боргу, отже, рішення про розстрочення (фактичне перенесення строків сплати) не взяте до уваги контролюючим органом.

Доводи відповідача про те, що пункт 129.3 статті 129 ПК України не містить таких підстав для закінчення нарахування пені, як розстрочення податкового боргу, судом до уваги не беруться, оскільки граничні строки сплати грошових зобов'язань (податкового боргу) було перенесено при укладенні між сторонами договорів про розстрочення податкового боргу, тобто у контролюючого органу були відсутні підстави для початку нарахування пені, визначені підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України.

Крім того, така позиція контролюючого органу є необґрунтованою і з тих підстав, що нарахування штрафних санкцій в період дії договору про розстрочення обмежує передбачені статтею 100 ПК України права платника податків, - втрачається мета та зміст укладеного договору про розстрочення податкового боргу, оскільки жодних позитивних наслідків для платника податків він не чинить (наявність та розмір пені не змінюється).

Відповідно до пункту 4.6 Порядку № 574 лише з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Податковим кодексом України.

В ході судового розгляду встановлено, що договір про розстрочення податкового боргу № 90 від 27 серпня 2012 року не розривався, відтак нарахування Нововолинською ОДПІ пені на суми розстроченого ДП "Нововолинський РМЗ" податкового боргу за період дії такого договору є протиправним. Отже, нарахування пені позивачу по договору про розстрочення податкового боргу №90 від 27.08.2012 року відбулось з порушенням норм статтей 100, 129 ПК України, Порядку № 574.

З наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про зобов'язання Нововолинської ОДПІ скасувати пеню в розмірі 3309,97 грн., нараховану на розстрочену суму податкового боргу відповідно до договору № 90 від 27 серпня 2012 року.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України (із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 року № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015 року) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, оскільки адміністративний позов було подано 27.01.2016 року (тобто, після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 року № 484-VIII), тому на користь позивача слід присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1378,00 грн., сплачений платіжним дорученням № 56 від 26.01.2016 року (а.с. 2).

Керуючись статтями 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Нововолинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області скасувати пеню, нараховану Державному підприємству "Нововолинський ремонтно-механічний завод", в розмірі 3309,97 грн. (три тисячі триста дев'ять гривень дев'яносто сім копійок) на розстрочені суми податкового боргу, згідно договору про розстрочення податкового боргу №90 від 27.08.2012 року.

Присудити на користь Державного підприємства "Нововолинський ремонтно-механічний завод" (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Шахтарська, будинок 53, код ЄДРПОУ 00179000) за рахунок бюджетних асигнувань Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 1378 гривень 00 копійки (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі до 29 лютого 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С. Денисюк