Рішення № 56212709, 12.02.2016, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/10054/13-ц

Провадження № 2/520/540/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2016 року

Київський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого судді Бескровного Я.В.

при секретарі Цапенко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-посередницької фірми «Успіх» про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 5.08.2013р. звернувся до суду з даним позовом про стягнення боргу, інфляції та 3% річних, а всього на суму 16816,179 грн., який обґрунтовує тим, що 29.03.2003р. уклав з відповідачем в особі директора ОСОБА_1 договір позики на суму 8000 грн. на строк дії оренди торгівельної точки. Оскільки договір оренди не укладався з 15.08.2011р. і відповідач борг не повертає, звернувся з позовом до суду про захист своїх порушених прав.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 та позивач позов підтримали, просили його задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проти позову заперечували, посилаючись, відповідно до ст.1051 ЦК України, на те, що гроші підприємством від позивача отримані не були та на непідписання директором ТОВ ТПФ «Успіх» ОСОБА_1 договору.

Вислухавши доводи осіб, що беруть участь у справі, пояснення свідка, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 23 травня 2003 року між позивачем та ТОВ ТПФ «Успіх» в особі директора ОСОБА_6, на підставі вимог ст.374 ЦК УРСР був укладений письмовий договір позики, згідно умов якого позивач передає відповідачу на подальший розвиток гроші у розмірі 8000,00 грн., які зобовязується повернути у строк по спливу строку дії договору оренди торгової точки (а.с.30).

Відповідно дост.1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідност.1047 ЦК Українипідтвердженням укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

На підтвердження своїх вимог за клопотанням представника позивача судом у якості свідка допитаний ОСОБА_7, який дав пояснення, що бачив як у 2003 році позивач передавав у кабінеті директора ОСОБА_6 грошові кошти, однак суму їх не знає і під час підписання договору позики присутній не був.

Стосовно цього суд зазначає, що показання свідка, у даному випадку, на підтвердження факту передачі 8000 грн. від позикодавця позичальнику, не є допустимим доказом, в розумінні ст.59ч.2 ЦПК України.

Відповідно дост.640 ЦК України,якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моментупереданнявідповідного майна або вчинення певної дії.

Отже, в даному випадку підтвердженням укладення договору позики грошових коштів між фізичною та юридичною особами є договір позики у письмовій формі та розписка чи інший документ, який підтверджує факт передання позикодавцю позичальником грошей (наприклад банківська квитанція про безготівковий переказ грошових коштів або розписка).

Оскільки момент передачі грошей в договорі від 23.05.2003р. не визначений, а інших письмових доказів отримання боржником грошей від позикодавця стороною позивача суду не надано, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що задоволенню не підлягає.

Щодо оцінки доказу - висновку судово-почеркознавчої експертизи №5941/02 від 25.12.2015р. згідно якого підпис від імені ОСОБА_1 у договорі займу від 29.05.2003р. у графі "директор" виконаний не ним а іншою особою, суд зазначає, оскільки предмет дослідження договір позики від 29.05.2003р. та вільні зразки ОСОБА_1 були надані експертній установі у порушення порядку їх надання, передбаченого п.п.3.2. та 3.4 Інструкції з призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №53/3 від 8.10.1998р., тобто зразки надійшли до експертної установи безпосередньо від відповідача, а отримання судом предмету дослідження не оформлювалося процесуальною дією, а отже експертиза проведена у порушення норм діючого законодавства, то її висновки суд вважає не допустимим доказом в розумінні ст.59 ч.1 ЦПК України, а тому не приймає.

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,218,224 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено учасниками процесу до апеляційного суду Одеської області упродовж 10 днів з дня отримання його копії, шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя Бескровний Я. В.