Ухвала суду № 56212362, 26.02.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1416/5178/12 26.02.2016 26.02.2016 26.02.2016 Провадження № 11/784/3/16

Категорія ч.1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України

Головуючий суду 1 інстанції суддя Коновець М.С.

Доповідач суду апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати у кримінальних

справах апеляційного суду Миколаївської

області в складі:

Головуючої: Гребенюк В.І.

Суддів: Гулого В.П., Маркової Т.О.

за участі:

секретарів судового засідання Демянюк І.А., Георгици Г.В.

прокурора Лукянової Г.О.

потерпілої: ОСОБА_1

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3

засудженого ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4; прокурора прокуратури Ленінського району м. Миколаєва ОСОБА_6, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2015 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, з середньою спеціальною (технічною) освітою, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого на ІНФОРМАЦІЯ_3, в силу ст. 89 КК України не судимого; -

-засуджено:

- за ч. 1 ст. 115 КК України - на 15 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 185 КК України - на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначено покарання у вигляді 15 років позбавлення волі.

Постановлено строк відбування покарання обчислювати з 04.03.2012 року.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою.

Виправдано ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 153 КК України, у звязку із недоведеністю його участі у вчинені інкримінованого йому злочину.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_4:

- на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 11 500 (одинадцять тисяч пятсот) грн., на відшкодування моральної шкоди 25 000 (двадцять пять тисяч) грн.;

- на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області витрати на проведення експертиз на загальну суму 5 740 грн. 20 коп.

Постановлено в рахунок забезпечення цивільного позову звернути стягнення на грошові кошти в сумі 961 грн., мобільний телефон «Samsung X140», мобільний телефон «Nokia 6030», мобільний телефон «Simens C35», які належать засудженому ОСОБА_4, та зберігаються в камері речових доказів СУ УМВС України в Миколаївській області.

Вирішено питання щодо речових доказів у справі.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині і за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за таких обставин.

Приблизно у 2004 році, більш точної дати в ході судового слідства не встановлено, ОСОБА_4 у м. Миколаєві, познайомився з ОСОБА_7, з якою в подальшому підтримував дружні стосунки.

01.03.2012 року приблизно о 23.30 год. ОСОБА_4, будучи в стані алкогольного спяніння, прибув до квартири № 68 будинку № 7 на пр. Миру в м. Миколаєві, де проживала ОСОБА_7, де деякий час розмовляв з нею. Між ними виникла сварка з підстав того, що ОСОБА_7 не бажала продовжувати розмову із ОСОБА_4 через його перебування у стані сильного алкогольного спяніння і намагалась вигнати останнього з квартири. Такі дії ОСОБА_7 обурили ОСОБА_4 та у нього виник умисел на вчинення умисного вбивства останньої.

01.03.2012 року в період часу з 23.30 год. до 00.00 год. ОСОБА_4, будучи в стані алкогольного спяніння, в квартирі № 68 на пр. Миру, 7 в м. Миколаєві, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вбивство ОСОБА_7, двома руками схопив потерпілу за шию та повалив останню на підлогу. Потім сів на грудну клітку ОСОБА_7 та став руками здавлювати органи шиї останньої, перекривши доступ кисню в дихальні шляхи потерпілої.

Раптом ОСОБА_4 побачив, що в процесі удушення у ОСОБА_7 виникло фізіологічне не контрольоване сечовипускання, і зняв з потерпілої спортивні штани та труси, після чого переніс потерпілу на ліжко в спальню. Коли її переносив, почув хрип. Продовжуючи реалізовувати умисел на позбавлення ОСОБА_7 життя та бажаючи досягнути гарантованого злочинного результату, зняв з тіла потерпілої пояс від халату, обмотавши його навколо шиї потерпілої, та сильно завязав його на вузол на шиї ОСОБА_7, перекривши доступ кисню в дихальні шляхи потерпілої.

Після вчинення вищезазначених дій у ОСОБА_4 виник умисел на таємне викраденні чужого майна, з корисних мотивів. Так, знаходячись в квартирі № 68 на пр. Миру, 7 в м. Миколаєві, ОСОБА_4 таємно викрав майно ОСОБА_7, а саме: дві золоті сережки вартістю 686 грн. кожна на загальну суму 1 372 грн.; золотий ланцюжок вартістю 2 000 грн.; мобільний телефон «Nокіа С2-03» із зарядним пристроєм до нього загальною вартістю 800 грн.; сім-карту мобільного оператора «МТС» вартістю 25 грн.; мобільний телефон «Sumsung Х210» вартістю 180 грн.; звязку ключів, які матеріальної цінності для потерпілої не представляють, а всього на загальну суму 4 377 грн. Після цього з місця злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Обвинувачення ОСОБА_4 у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, що спричинило особливо тяжкі наслідки, суд визнав недоведеним і виправдав його у звязку із недоведеністю його участі у вчинені інкримінованого йому злочину.

За змістом апеляційної скарги засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду першої інстанції скасувати, а справу направити прокурору для проведення додаткового розслідування у звязку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Докладно наводить свою версію подій та стверджує, що не вбивав ОСОБА_7 і що відсутні докази його вини; що на досудовому слідстві змушений був себе обмовити через застосовування незаконних методів слідства; що в судовому засідання визнав вину лише в частині крадіжки майна.

Крім того, вважає:

що суд, мотивуючи вирок по предявлених обвинуваченнях, дійшов таких висновків на припущеннях, оскільки посилався на непрямі і сумнівні докази його провини, як вбивства і зґвалтування, так і крадіжки особистих речей потерпілої;

що показання потерпілої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 не відповідають дійсності і не доводять його провину в інкримінованому діянні і не є підтвердженням його провини у вбивстві ОСОБА_7 При цьому твердить про суперечливість показань ОСОБА_1 і ОСОБА_8 щодо знімання вбитою ланцюжка перед сном.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить вирок відносно ОСОБА_4 скасувати в частині визнання його винним у вбивстві ОСОБА_12 та направити кримінальну справу прокурору Ленінського району м. Миколаєва для проведення додаткового розслідування.

Вважає:

що вирок ґрунтується на припущеннях і що відсутні докази причетності ОСОБА_4 до вбивства ОСОБА_7 окрім його голослівних свідчень, отриманих під примусом працівників міліції. При цьому наводить процедуру проведення досудового розслідування;

що, суд не звернув уваги, що квартиру ОСОБА_7 відвідували і інші чоловіки. При цьому посилається на висновок цитологічної експертизи, згідно якої на численних недопалках з квартири була слина не лише ОСОБА_4, але і інших осіб, які не встановлювалися, і їх причетність до вбивства ОСОБА_7 не перевірялася; що досудовим слідством не встановлювалося, за яких обставин і спільно з ким ОСОБА_7 вживала перед смертю спиртні напої;

що є наявними істотні протиріччя в описі судово-медичних ознак тілесних ушкоджень з механізмом їх утворення, вказаних у висновках експертизи № 430 від 02.03.2012 року;

що, окрім показань ОСОБА_4 на досудовому слідстві, у справі відсутні інші докази про його причетність до вбивства ОСОБА_7;

що суд достатньою мірою не обґрунтував, чому визнав достовірними показання ОСОБА_4 на досудовому слідстві, а його показання в судовому засіданні - оцінив критично.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_13 просить скасувати вирок відносно ОСОБА_4 та направити кримінальну справу за фактом вбивства ОСОБА_7 прокурору на додаткове розслідування.

Твердить:

що у вироку відсутні докази вчинення злочину ОСОБА_4 і що захисник ОСОБА_14 не був присутній на допитах, а протоколи підписував заднім числом;

що показання потерпілої ОСОБА_1 (матері загиблої), свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не є доказами вини ОСОБА_4 у вбивстві і суперечать один одному. При цьому посилається на зміну показань потерпілою ОСОБА_1 свідком ОСОБА_8;

що у суді першої інстанції у 2012 році про золотий ланцюжок потерпіла ОСОБА_1 не згадувала, а через два роки, на даний момент звинувачує ОСОБА_4 в крадіжці цього ланцюжка і пред'являє матеріальний позов;

що залишилося незясованим, кому належать потожирові сліди на поясі від халата, яким була задушена загибла, і чому з бази речових доказів зник цей пояс.

що судом не зясований характер взаємин між вбитою та засудженим ОСОБА_4 При цьому посилається на показання потерпілої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_8 щодо пропозицій сексуального характеру з боку засудженого, та вважає що суд несправедливо відхилив клопотання про надання роздруківки телефонних розмов між підсудним і загиблою, не надав роздруківку інтернет-листування для виявлення характеру взаємин між ними.

В апеляційні скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить визнати ОСОБА_4 винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України та призначити йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі. При цьому твердить про безпідставність виправдання ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 153 КК України, посилаючись на порушення судом вимог ст. ст. 56, 94 КПК України.

В апеляційні скарзі прокурор Точкар В.М. просить вирок в частині виправдання ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 153 КК України скасувати та винести новий вирок, яким визнати його винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 153, ч.1 ст. 185 КК України і призначити покарання за ч. 1 ст. 115 КК України - 15 років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 153 КК України - 12 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі; а на підставі ст. 70 КК України - 15 років позбавлення волі.

Твердить, що судом належним чином не враховані встановлені в ході судового розгляду обставини і докази, які підтверджують провину засудженого, а саме: протокол виїмки від 03.03.2012 року; висновок судово-медичної експертизи № 430 від 04.04.2012 року; висновок додаткової судово-медичної експертизи № 430 від 23.05.2012 року; висновок судово-цитологічної експертизи №79/ц від 03.04.2012 року; висновок судово-імунологічної експертизи № 168 від 06.04.2012 року; висновок судово-імунологічної експертизи №167 від 04.04.2012 року.

При цьому вважає необґрунтованими доводи суду щодо висновку судово-медичної експертизи № 430 від 04.04.2012 року та додаткової судово-медичної експертизи №430 від 23.05.2012 року

Також вважає, що при прийнятті рішення про виправдання ОСОБА_4, судом належним чином не проаналізовані такі встановлені факти: що ОСОБА_4 дійсно перебував на місці злочину 01.03.2012 року; що зґвалтування ОСОБА_7 проходило прижиттєво, отже незадовго до її вбивства; що у квартирі ОСОБА_7 протягом довгого часу перебував саме ОСОБА_4; що на простирадлі в квартирі ОСОБА_7 наявна слина, яка може належати ОСОБА_4 При цьому твердить, що ці факти хоча і були прийняті судом, однак не були належно оцінені.

Заслухавши доповідача, доводи засудженого ОСОБА_4 та захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підтримку їх апеляцій та їх заперечення проти апеляцій прокурора та потерпілої; доводи прокурора Лукянової Г.О., яка частково підтримала апеляцію прокурора Точкаря В.М. та потерпілої ОСОБА_1 та просила вирок в частині виправдання ОСОБА_4 змінити із зазначенням іншої підстави для виправдання за відсутністю події злочину, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України; доводи потерпілої ОСОБА_1 на підтримку своєї апеляції, яка в дебатах погодилася з позицією прокурора; заперечення прокурора Лукянової Г.О. та потерпілої ОСОБА_1 проти апеляцій засудженого та його захисників; провівши частково судове слідство з проведенням низки експертиз, з наданням всім учасникам кримінальної справи слова в дебатах, а засудженому і з наданням останнього слова; вивчивши матеріали кримінальної справи та додатково надані матеріали, обговоривши доводи апеляцій в їх межах, колегія суддів вважає апеляції засудженого, захисників, прокурора та потерпілої не підлягаючими задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 323 КПК України (1960 року) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ч. 3 ст. 323 КПК України (1960 року) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 17 розяснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року N 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» (з відповідними змінами) в основу вироку, згідно з вимогами ст. 323 КПК України (1960 року), можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні.

При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України (1960 року).

Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Зазначеним вимогам закону оскаржуваний вирок суду відповідає в повній мірі.

З матеріалів справи вбачається, що висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_7 та таємного викрадення чужого майна (крадіжки), а також кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на зібраних у справі та досліджених у судовому засіданні доказах.

Доводи, викладені в апеляціях засудженого ОСОБА_4 та захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про непричетність першого до вчинення інкримінованого йому вбивства, а також про невірну оцінку судом зібраних по справі доказів є безпідставними, оскільки суперечать встановленим по справі обставинам.

З вироку видно, що суд дав належну оцінку аналогічним доводам засудженого ОСОБА_4, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, та вказав, що ОСОБА_4 вчинив умисне вбивство, тобто умисне, протиправне заподіяння смерті іншій людині, а також таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Мотивуючи висновки про винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд обґрунтовано послався на показання самого засудженого ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_15, дані протоколів виїмок, огляду документів, огляду ділянки місцевості, огляду предметів, відтворення обстановки і обставин події, огляду відеозапису, висновки відповідних судових експертиз, тощо.

Так, засуджений ОСОБА_4 в суді першої інстанції вину свою визнав частково лише у частині крадіжки майна потерпілої. При цьому пояснив, що з 2004 року знає ОСОБА_7, з якою перебував у дружніх стосунках. 24.02.2012 року та 27.02.2012 року був у ОСОБА_7 в гостях.

01.03.2012 року орендував квартиру в районі зупинки «2-е КП» із знайомим свого брата ОСОБА_10. Перевіз свої речі з м. Очакова та приблизно о 18.00 год. разом з ОСОБА_10 та його друзями пішли до бару неподалік від зупинки «1-е КП». Там вжив 8 пляшок пива та 200 г. горілки. Під час знаходження в барі поспілкувався в соціальній мережі «Однокласники» з ОСОБА_7 Після 23.00 год. залишив бар та поїхав на вул. Радянську, а після півночі приїхав до квартири ОСОБА_7 Подзвонив у двері. Ніхто не відкрив. Смикнув за ручку і двері відчинилися. Зайшов у квартиру. У кімнатах горіло світло. У спальні під ковдрою лежав труп ОСОБА_16. Злякавшись побаченого, залишив квартиру. Але при цьому з тумбочки біля ліжка забрав два мобільних телефони та золоті сережки. В квартирі у ОСОБА_7 не курив, на кухні не був, заходив лише до залу та до спальні. Коли уходив, взяв з вішалки у прихожій ключі, якими закрив квартиру на верхній замок. Ключі від квартири та сім картки з мобільних телефонів викинув на шляху до ринку «Колос». Приблизно о 02.00 год. приїхав до орендованої квартири та ліг спати. Вранці золоті сережки продав на Центральному ринку, а мобільні телефони залишив собі, оскільки не зміг їх продати.

Після цього, 02.03.2012 року поїхав до м. Києва у справах, а звідти вирушив до м. Одеси, оскільки з 5 травня повинен був влаштуватись на роботу. На виході з залізничного вокзалу був затриманий співробітниками міліції. Після затримання його доставили до Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, де він давав зізнавальні показання під примусом.

Наближені до цих показань засуджений ОСОБА_17 дав і апеляційному суду під час проведеного часткового судового слідства. Але при цьому не навів причин зміни ним своїх показань щодо кількості випитого алкоголю, щодо сварки 01.03.2012 року у соціальній мережі «Однокласники»у барі на «1-му КП» із вагітною співмешканкою Жаною з Білорусії перед поїздкою до ОСОБА_7, часу залишення ним бару (оскільки апеляційному суд пояснив, що пішов з цього бару о 23.45 год.) та часу прибуття до квартири ОСОБА_7

Незважаючи на часткове визнання вини засудженим ОСОБА_4, як вірно вказав суд першої інстанції, його вина в інкримінованому йому діянні підтверджується наступними зібраними у справі доказами, які були досліджені в судовому засіданні, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 323 КПК України (1960 року).

До вищезазначених показань ОСОБА_4 щодо непричетності до вбивства ОСОБА_7 суд першої інстанції поставився критично і вірно розцінив ці показання, як намагання засудженого ухилитись від кримінальної відповідальності.

Суд першої інстанції вмотивовано взяв до уваги, як правдиві, показання засудженого ОСОБА_4, надані ним під час досудового слідства (далі показання засудженого).

Так, згідно показань засудженого ОСОБА_4 під час його допиту як підозрюваного від 04.03.2012 року, до інкримінованих дій він був у ОСОБА_7 в гостях вранці 27.02.2012 року і питався у неї, чи не зможе вона допомогти йому у пошуках житла в м. Миколаєві. Вранці 01.03.2012 року після закінчення зміни в готелі «Інгул» (де стажувався три зміни і планував працювати), пристав на запропоновану молодшим братом пропозицію та зняв кімнату з іншим квартирантом ОСОБА_10. З останнім та його друзями приблизно о 18.00 год. прийшли до бару неподалік зупинки «1-е КП». Там вжив 9 пляшок пива та 300 г. горілки і був сильно пяним. Весь час знаходження в барі спілкувався в соціальній мережі «Однокласники» зі своєю вагітною співмешканкою Жаною з Білорусії. Приблизно о 20.00 21.00 год. поспілкувався в цій же мережі з ОСОБА_7, якій написав пару повідомлень.

В барі провів декілька годин, приблизно до 22.00 - 22.30 год. і пішов звідти. На той час посварився з співмешканкою Жаною і був засмученим та розлюченим. Направився на вул. Радянську, де в одному з барів випив чашку кави, після чого раптово вирішив поїхати до ОСОБА_7 Приїхав на маршрутці до зупинки «Будівельників» на пр. ОСОБА_2, звідки пішов до її будинку.

Подзвонив у двері і ОСОБА_7, яка ще не спала, впустила його до квартири. У неї вдома був приблизно в 23.30 год. Вона була вдягнена у спортивні штани та махровий халат. На балконі викурили по сигареті. Вона поцікавилася причиною його стану спяніння. Почав скаржитися на свої взаємини з Жаною та сварку з нею. Хвилин через 10 його перебування в квартирі, ОСОБА_7 сказала, що хоче спати та попросила покинути квартиру. Став просити дозволу посидіти ще трохи та вислухати його. У той час від тепла у квартирі спянів ще дужче. В цей час сидів на стільці у залі. ОСОБА_7 стояла перед ним і вимагала залишити квартиру. Обняв її і знов просив не виганяти його. Остання почала відштовхувати його і в категоричній та грубій формі сказала, що він її дістав, що вона хоче спати і знов виганяла його.

У ярості звалив її на підлогу у цій же кімнаті, сів зверху, схопив руками за горло і почав душити. ОСОБА_18 деякий час вона перестала подавати ознаки життя і він перестав її душити. В цей момент побачив, що під час удушення вона обмочилася і зняв з неї штани разом з трусами.

Потім переніс її тіло до спальні і поклав на ліжко головою на подушку і ногами до вікна.

Коли піднімав її з підлоги, чув від неї хрип.

На ліжку взяв пояс з її халата, яким двічі обмотав навкруги шиї та завязав на простий вузол і сильно затягнув петлю на її шиї, щоб остаточно позбавити її життя. Оскільки під час перенесення тіла халат розпахнувся і була оголена нижня частині тіла, накрив її труп ковдрою. Заперечував статеві зносини з ОСОБА_7 як прижиттєво так і посмертно. Також пояснив обставини викрадення ним майна вбитої пари золотих сережок, двох мобільних телефонів. Залишаючи квартиру ОСОБА_7, вхідні двері закрив її ключами, що були на вішалці. По дорозі до ринку «Колос» викинув ключі на дах якогось кафетерію. Також викинув сім-картки з мобільних телефонів. Потім повернувся до орендованої квартири.

Вранці 02.03.2012 року на Центральному ринку продав чоловіку і жінці викрадені ним золоті сережки за 700 грн. Жінка відмовилася придбати у нього мобільні телефони без документів на них.

Терміново покинув орендовану квартиру, хазяйка якої повернула йому частину грошей, і поїхав спочатку до м. Одеси, а звідти - до м. Києва, де намагався знайти роботу. Вранці 04.03.2012 року тим же потягом повернувся до м. Одеси і на вокзалі був затриманий співробітниками міліції і доставлений до Ленінського райвідділу м. Миколаєва (т. 4 а. с. 15 - 20).

При цьому апеляційний суд враховує, що участь захисника у цій справі за ч. 1 ст. 115 КК України не є обовязковою за правилами КПК України 1960 року (ст. 45 КПК України (1960 року)). І тому слідчим у встановленому законом порядку після розяснення підозрюваному ОСОБА_4 права на захист 04.03.2012 року була прийнята відмова останнього від захисника (т. 4 а. с. 12 - 14).

Крім того, апеляційний суд також враховує, що засуджений ОСОБА_4 під час його допиту як обвинуваченого 06.03.2012 року у присутності свого захисника підтвердив раніше надані ним показання і надав аналогічні показання: щодо подій 01.03.2012 року до його приїзду до ОСОБА_7 приблизно о 23.30 год., щодо обставин її вбивства удушення руками, щодо перенесення тіла до ліжка у спальні з накладанням подвійної петлі з поясу від її халату на її шию з подальшим сильним завязуванням, щодо накривання її трупу ковдрою, щодо обставин викрадення ним її майна після вбивства, щодо залишення її квартири та викидання ключів від її квартири та сім-карток з викрадених мобільних телефонів вбитої, щодо обставин збуту викрадених золотих сережок вбитої, тощо (т. 4 а. с. 29 - 31).

Вищезазначені показання від 04.03.2012 року та 06.03.2012 року ОСОБА_4 підтвердив у присутності свого захисника 06.03.2012 року при проведення за його участі відтворення обстановки та обставин події із застосуванням відеозапису.

Так, під час проведення цієї слідчої дії ОСОБА_4 у присутності свого захисника та понятих розповів про його знайомство з ОСОБА_7 у 2003 році та їх дружні відносини без сварок, а також про його візит до неї 26 чи 27.02.2012 року; про вживання ним ввечері 01.03.2012 року у барі пива та горілки, а також про сварку в мережі Інтернет зі своєю вагітною співмешканкою Жаною з Білорусії; про його приїзд до ОСОБА_7 додому о 23.25 год. та їх розмову, про вимогу ОСОБА_7 щоб він уходив; про обставини вбивства ним ОСОБА_7 шляхом удушення руками; про перенесення тіла до ліжка у спальні; про накладення на її шию подвійної петлі з поясу від її халату та завязування його на вузол; про накривання її трупу ковдрою; про викрадення її майна після вбивства; про залишення ним квартири з замкненням дверей на ключ та про викидання ключів від її квартири; про обставини збуту викрадених золотих сережок вбитої, тощо. Потім показав на місці у квартирі ОСОБА_7 всі описані ним події щодо вбивства ним останньої та подальшого викрадення її майна (в тому числі і зарядних пристроїв до викрадених мобільних телефонів); а також показав місце, де викинув ключі від квартири вбитої, тощо (т. 4 а. с. 32 - 41).

Аналогічні показання ОСОБА_4 підтвердив у присутності свого захисника 05.06.2012 року під час його додаткового допиту як обвинуваченого із застосуванням відеозапису. Зокрема, про вживання ним ввечері 01.03.2012 року у барі на «1-му КП» 9 пляшок пива та 300 гр. горілки; про сварку в мережі «Однокласники» зі своєю вагітною співмешканкою Жаною з Білорусії; про його приїзд до ОСОБА_7 додому та їх розмову та сварку; про обставини вбивства ним ОСОБА_7 шляхом удушення руками; про перенесення тіла до ліжка у спальні; про накладення на її шию петлі з поясу від її халату та завязування його на вузол; про знімання з неї мокрих штанів з білизною; про накривання її трупу ковдрою; про викрадення її майна після вбивства; про залишення ним квартири з замкненням дверей на ключ та про викидання ключів від її квартири; про обставини збуту викрадених золотих сережок вбитої валютникам на ринку, тощо (т. 4 а. с. 101 - 105).

Є безпідставними та голослівними доводи засудженого та захисника про відсутність захисника ОСОБА_19 під час допитів ОСОБА_4 та підписування ним (захисником) протоколів заднім числом, оскільки претензій з цього приводу засуджений до прокурора, слідчого та захисника під час досудового слідства не предявляв, а відеозаписи вищенаведених слідчих дій (досліджені апеляційним судом) свідчать про їх проведення за участі даного захисника, який, окрім того, ставив і свої питання ОСОБА_4

При цьому апеляційний суд, переглянувши відеозаписи вищевказаних слідчих дій від 06.03.2012 року та 05.06.2012 року, прийшов до висновку, що ці показання обвинуваченого ОСОБА_4 є достовірними та правдивим. Матеріали зазначених відеозаписів свідчать про те, що ОСОБА_4 давав ці показання спокійно, добровільно, без будь-якого примусу та підказок з боку слідчого або інших працівників міліції.

Також слід зауважити: що його зовнішній вигляд 06.03.2012 року (тобто, через день після його затримання 04.03.2012 року) не містить будь-яких слідів незаконних методів слідства, зокрема застосування фізичного насильства; що він повідомляв такі подробиці обставин вбивства ОСОБА_7, які були відомі тільки особі, що вчинила вбивство, та не могли бути відомими працівникам міліції на момент проведення відтворення обстановки та обставин події, про що буде зазначено нижче.

Крім того, відповідно до даних протоколу здійснення слухового контролю із застосуванням оперативно-технічних засобів № 4/3093 від 25.05.2012 року та DVD-R диском до нього, в камері ITT ММУ УМВС України в Миколаївській області відбулися розмови між ОСОБА_4 та іншою особою, якій ОСОБА_4 розповідав про вбивство ним ОСОБА_7 та скаржився, що йому доведеться нести за це відповідальність (т. 4. а. с. 53 - 95, 96).

При цьому апеляційний суд враховує, що ініціатором таких розмов був саме ОСОБА_4

До того ж, дані цього протоколу спростовують і твердження апелянтів зі сторони захисту про застосування до ОСОБА_4 незаконних методів слідства, оскільки жодного разу він (ОСОБА_4О.) не згадував про таке у розмові з вищевказаною особою. Навпаки, в їх розмовах йдеться саме про належне ставлення до них (затриманих) з боку працівників міліції з наданням можливості за їх бажанням міняти камери утримання, надавати вільні показання або не надавати таких.

Що стосується тверджень захисника ОСОБА_5 про недопустимість даного доказу через дачу дозволу на таке прослуховування 25.05.2012 року - після його фактичного проведення, то вони є необґрунтованим і спростовуються матеріалами справи.

Так, з вступної частини даного протоколу здійснення слухового контролю із застосуванням оперативно-технічних засобів № 4/3093 від 25.05.2012 року вбачається, що аудіозапис здійснювався УОТЗ УМВС України в Миколаївській області в рамках ОРС № 0212014 від 02.03.2012 року на підставі постанови голови Апелляційоного суду Миколаївської області ОСОБА_20 № 1067т. від 04.04.2012 року, в період з 05.04.2012 року по 10.04.2012 року (т. 4. а. с. 53).

Що стосується дати 25.05.2012 року, то в цей день матеріали, отримані в ході проведення оперативно-технічних заходів у відношенні громадянина ОСОБА_4, на відповідному диску DVD-R були передані УОТЗ УМВС України в Миколаївській області для долучення до матеріалів даної кримінальної справи, оскільки 22.05.2012 року гриф таємності з даного носія інформації було знято.

Так, відповідно до супровідного листа, затвердженого начальником УОТЗ УМВС України в Миколаївській області 25.05.2012 року, УОТЗ УМВС України в Миколаївській області в особі: начальника відділу УОТЗ, старшого оперуповноваженого УОТЗ, старшого інспектора з режиму секретності на підставі дозволу першого заступника міністра внутрішніх справ України ОСОБА_18 № 7573 від 22.05.2012 року, передає УКР УМВС України в Миколаївській області матеріали, отримані в ході проведення оперативно-технічних заходів у відношенні громадянина ОСОБА_4 на одному диску: DVD-R обл. № 145-03-12 для доручення до матеріалів кримінальної справи № 16002312012020244001 від 02.03.2012 року за ч. 1 ст. 115 КК України.

Згідно дозволу № 7573 від 22.05.2012 року гриф таємності з даного носія інформації знято (т. 4. а. с. 51).

З огляду на зазначене є безпідставними твердження апелянтів зі сторони захисту про те, що ОСОБА_4 під час досудового слідства зізнався у вбивстві внаслідок застосування до нього незаконних методів слідства.

Крім того, аналогічним доводам засудженого та захисників суд першої інстанції дав належну оцінку і вірно вказав, що ці твердження не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду і спростовуються наявною в матеріалах справи постановою прокуратури Ленінського району м. Миколаєва від 25.10.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи (т. 5. а. с. 80 - 82).

Сам засуджений ОСОБА_4 апеляційному суду пояснив, що під час досудового слідства жодних скарг та заяв з приводу застосування до нього незаконних методів слідства нікуди не подавав, а також з приводу нібито отриманих тілесних ушкоджень нікуди не звертався і лікарям СІЗО та експерту, який його обстежував, про таке не повідомляв.

До того ж, суду апеляційної інстанції захисник ОСОБА_5 пояснила, що суд першої інстанції розглядав справи за скаргами про закриття кримінального провадження за аналогічними заявами ОСОБА_4 про застосування до нього незаконних методів слідства і залишив скарги без задоволення.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги нелогічність та суперечливість таких тверджень засудженого та його захисників з огляду на те, що органом досудового слідства ОСОБА_4 інкримінувалося і зґвалтування потерпілої ОСОБА_7 у збоченій формі. Проте, жодного разу під час досудового слідства він не зізнавався у вчиненні цього злочину, заперечуючи таке, а у вчиненні вбивства - зізнався.

Показання засудженого ОСОБА_4 в частині дати та місця злочину, розташування трупу та обстановки у квартирі вбитої, викраденого майна вбитої узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_1, відповідно до яких вона та її донька ОСОБА_7 разом працювали в лікарні. Донька проживала окремо. 02.03.2012 року її донька не вийшла на роботу та протягом години не відповідала на її телефонні дзвінки ані з домашнього ані з мобільного телефонів. Поїхала до її квартири, вхідні двері відкрила своїм ключем та, зайшовши до квартири, звернула увагу, що капці були розкидані по кімнаті, хоча донька була дуже акуратною. У спальні на ліжку побачила доньку, яка була накрита ковдрою з головою. На шиї в неї був пояс від домашнього халату.

Відразу викликала міліцію.

Також пояснила, що у доньки було три пари сережок, які вона завжди носила по черзі, та золотий ланцюжок, який вона також не знімала. Про те, що донька палить, дізналась лише в суді, і вважає, що донька виносила сміття кожен день щоб не засмучувати її (як матір). Окрім того, показала що її донька протягом 9 місяців співмешкала з братом засудженого - ОСОБА_5. ОСОБА_21 ніколи раніше не бачила, хоча зі слів доньки знала, що останній протягом декількох років до вбивства неодноразово пропонував їй вступити в інтимні стосунки, на що отримував відмову.

Апеляційному суду потерпіла дала аналогічні показання, конкретизувавши їх. Зокрема: що вранці 2 березня їй подзвонили з відділення лікарні, де працювала донька, та сказали, що та не вийшла на роботу. Донька не могла пропустити роботу без поважних причин. Домашній телефон не відповідав, а мобільні були відключені.

Тому поїхала до доньки додому. Двері відчинила своїм ключем. Безладу у квартирі не було, окрім розкиданих у залі капців на відстані 4-5 метрів. Світло у квартирі було виключено. Штори були закриті. У спальні на ліжку виявила мертву доньку, яка з головою була накрита ковдрою. Відразу викликала міліцію.

У доньки були три пари золотих сережок, але зникла тільки одна та золотий ланцюжок. На тумбочці могли бути телефони, зарядні пристрої та ланцюжок, але, зазвичай, сережки донька не знімала.

Щодо особистого життя доньки пояснила, що остання раніше близько 10 місяців співмешкала з братом засудженого - ОСОБА_11. Вони розійшлися, оскільки не зійшлися характерами. За 4 місяці до смерті донька зустрічалася зі ОСОБА_22. Самого засудженого ОСОБА_4 донька знала приблизно 8 років. Останній раз він приходив до неї вранці понеділка, щоб та допомогла йому зняти квартиру, і пробув у неї приблизно 30 хвилин. ОСОБА_16 була невдоволена його візитом, оскільки була заморена після зміни.

Також потерпіла ОСОБА_1 зауважила, що ОСОБА_4 на відеозапису точно повторив слова її доньки, які вона любила повторювати щоб її не турбували, бо у неї є свої проблеми.

Показання потерпілої ОСОБА_1 в частині дати та місця виявлення трупу вбитої та наявних у неї прикрас узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_9 (батька загиблої), відповідно до яких його дружина першою приїхала до квартири їх доньки ОСОБА_7 та виявила її труп. Донька в квартирі проживала самостійно. Також пояснив, що без золотих прикрас доньку ніколи не бачив.

Показання засудженого ОСОБА_4 в частині знайомства з потерпілою ОСОБА_7, а також показання потерпілої ОСОБА_1 в частині прикрас загиблої, її особистого життя та відносин з засудженим ОСОБА_4 узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_8, відповідно до яких вона була близькою подругою ОСОБА_7 Свідок пояснила, що у останньої були прикраси у вигляді декількох каблучок, браслета на руку, ланцюжка на шию, які вона могла знімати, але сережки вона не знімала. Також пояснила, що допомагала працівникам міліції відкрити сторінку ОСОБА_7 в соціальній мережі «Однокласники» (де остання спілкувалася з друзями та знайомими), і побачила там дві переписки з нею та зі ОСОБА_4, який був там зареєстрований як «Сан Санич» та з яким вони познайомилися у 2003 році. Крім того зазначила, що ОСОБА_4 неодноразово пропонував їй та ОСОБА_7 вступити в інтимні стосунки, навіть тоді, коли ОСОБА_7 жила з його братом ОСОБА_11. За останні 10 років ОСОБА_7 зустрічалася з ОСОБА_23, ОСОБА_11 та ОСОБА_22.

Показання засудженого ОСОБА_4 в частині відносин з ОСОБА_7 та її особистого життя узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_11, відповідно до яких його брат ОСОБА_4 познайомив його з ОСОБА_7, з якою він (свідок) проживав з лютого по листопад (якого року - не памятає), переїхавши до неї. На питання щодо брата ОСОБА_7 сказала, що між ними нічого не було. Те ж казав і брат ОСОБА_4 Також пояснив, що в стані алкогольного спяніння брат стає емоційним та скандальним. Крім того, підтвердив, що коли у нього питали, чи є брат агресивним, то розповідав, що такі випадки були.

Показання засудженого ОСОБА_4 в частині оренди квартири 01.03.2012 року та часу відвідування бару на «1 КП» узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_10, відповідно до яких з засудженим його познайомив брат останнього ОСОБА_13, який зателефонував та попросив поселити ОСОБА_4 у себе на орендованій квартирі. ОСОБА_4 приїхав, поселився, а ввечері разом з його друзями пішли до бару, де вживали алкогольні напої. Після 22.00 год. ОСОБА_4 пішов з бару у місто, сказавши, що давно не був в м. Миколаєві і хоче прогулятися. Коли з друзями уходив з бару, ОСОБА_4 там не бачив. Магнітний брелок від підїзду віддав останньому, а коли прийшов додому, того ще не було. Вранці наступного дня ОСОБА_4 повідомив, що йому потрібно терміново поїхати, що йому запропонували роботу і питався, чи поверне хазяйка гроші. Також казав, що йому треба їхати в м. Мінськ, де у нього вагітна жінка. Пояснив, що ОСОБА_4 курив сигарети «Дельта». Потім хазяйка повернула частину грошей останньому, який зібрав свої речі та поїхав.

Показання засудженого ОСОБА_4 в частині збуту ним викраденого майна вбитої ОСОБА_7 узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_15, відповідно до яких 02.03.2012 року на Центральному ринку в м. Миколаєві засуджений ОСОБА_4 пропонував придбати золоті сережки, які придбала ОСОБА_24 за 700 грн. Ці грошові кошти позичив останній, оскільки у неї не було з собою грошей. Крім того ОСОБА_4 пропонував придбати у нього мобільні телефони його (свідка) знайомим. Ті відмовилися. Поводився ОСОБА_4 спокійно. В подальшому ОСОБА_24 добровільно видала працівникам міліції ці дві сережки.

Показання засудженого ОСОБА_4 в частині дати та місця злочину, обстановки у квартирі, одягу та розташування трупу вбитої, локалізації тілесних ушкоджень в області шиї потерпілої, викраденого майна вбитої узгоджуються з даними протоколу огляду місця події від 02.03.2012 року, відповідно до яких обєктом огляду є квартира № 68 в будинку № 7 на пр. Миру в м. Миколаєві. В кухні у пакеті зі сміттям виявлено пусту пачку з під сигарет «Дельта». На балконі у попільничці виявлено 18 недопалків від сигарет «ЛМ» та «Бонд». Загалом порядок у квартирі не порушений, проте, у залі під шкафом виявлено жіночий тапочок на ліву ногу.

У спальні на розкладеному та застеленому дивні виявлено труп ОСОБА_7, накритий ковдрою. Труп лежить на спині і розташований ногами до вікна, при цьому голова лежить на подушці. При огляді трупу встановлено, що на трупі одягнуто махровий халат рожевого кольору (розстібнутий та задертий до верху) та біла футболка (яка піднята до шиї), а на лівій нозі - носок. В ногах трупу на бильці дивану лежать жіночі спортивні брюки сірого кольору зі вставками голубого кольору по боковим поверхням з носком у правій брючині, аналогічний носку на нозі трупу. Поряд з брюками виявлено труси з візерунком, аналогічним на футболці на трупі.

При огляді трупу описані тілесні ушкодження правого вуха, на нижній щелепі, на лівій щоці, в підключичній області, на спині. Наружні статеві органи без особливостей.

На шиї виявлено щільно прилягаючий пояс від халату, аналогічний по кольору та структурі тканини, завязаний в два обороти на простий вузол на передній поверхні шиї.

Для фіксації результатів даного огляду місця події проводилося фотографування з подальшим приєднанням до протоколу відповідної фототаблиці.

В ході огляду місця події були вилучені виявлені предмети і обєкти, в тому числі: пачка з під сигарет «Дельта», одяг ОСОБА_7, 18 недопалків, простирадло, тощо (т. 2 а. с. 201 - 208, 209 - 240), які в подальшому були визнані речовими доказами у справі та більшість з них були предметом відповідних експертних досліджень.

Вищенаведені визнані судом достовірними показання засудженого ОСОБА_4 та дані протоколу огляду місця події від 02.03.2012 року в частині дати та місця злочину, одягу трупу вбитої, механізму вбивства потерпілої, локалізації тілесних ушкоджень в області шиї потерпілої узгоджуються з висновками проведеної під час апеляційного розгляду справи комісійної судово - медичної експертизи № 144-К від 18.01.2016 року, відповідно до підсумків якої:

1. При судово-медичній експертизі трупа гр-ки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, в області шиї виявлені наступні тілесні ушкодження:

При зовнішньому дослідженні - одна садно розмірами 0,7x1,0 см. на тлі синця неправильно-овальної форми розмірами 2,0x3,0 см. розташована в області лівого кута нижньої щелепи, синець неправильно-овальної форми розмірами 1,5x1,5 см., розташований в області правого кута нижньої щелепи. У судовому засіданні 10.12.2015 року судово-медичний експерт ОСОБА_25 уточнює: «Є синці на бічних поверхнях в області кута нижньої щелепи праворуч і ліворуч разом зі саднами, на шиї в проекції кута нижньої щелепи». Крім названих синців і саден описана замкнута горизонтальна странгуляційна борозна шириною 3,5-4 см. з проясненням в центрі, розташована в середній третині шиї.

При внутрішньому дослідженні виявлені і описані ушкодження - великі, які зливаються між собою крововиливу мяких тканин в проекції щитовидного хряща (3,5x6,0 см) і в проекції ріжків підязикової кістки (3,5x3,5 см.); переломи кінцевих відділів ріжків підязикової кістки і кінцевих відділів верхніх ріжків щитовидного хряща.

Синці та садна на бокових поверхнях шиї в області кутів нижньої щелепи, крововиливи в мякі тканини шиї в проекції ріжків підязикової кістки верхніх ріжків щитовидного хряща, симетричні переломи ріжків названих утворень є видові ознаки механічної асфіксії внаслідок удавлення руками. Наявність горизонтальної замкнутої странгуляційної борозни на рівні середньої третини - видова ознака механічної асфіксії внаслідок удавлення петлею.

Причиною смерті гр-ки ОСОБА_7 явилася механічна асфіксія в результаті здавління органів шиї руками і петлею, про що свідчить наявність зазначених ушкоджень в області шиї і ознаки гострої асфіктичної смерті у вигляді крововиливів в сполучні оболонки повік, в шкіру обличчя, під легеневу плевру і епікардом, гострої емфіземи легенів, рідкої темної кров в камерах серця і великих судин, повнокровя внутрішніх органів.

Відповідно до дослідницької частини даної експертизи з посиланням на висновок судово - медичної експертизи № 430 від 04.04.2012 року (т. 3 а. с. 112-115) всі вищевказані тілесні ушкодження прижиттєві, про що свідчить наявність крововиливів; виникнення їх не виключено в строк не менше доби до моменту дослідження трупу.

Між виявленими тілесними ушкодженнями в області шиї та настанням смерті ОСОБА_7 є прямий причинно-наслідковий звязок.

2. Механізм виникнення пошкоджень в області шиї потерпілої ОСОБА_7, вказаний при відтворенні обстановки та обставин події (протокол від 06.03.2012 року), відповідає пошкодженням, виявленим при проведенні експертизи в області шиї її трупа (т. 9 а. с. 38 - 56).

Апеляційний суд приймає до уваги висновки саме цієї комісійної судово-медичної експертизи, як найбільш повної, аргументованої, проведеної з дослідженням всіх наявних матеріалів справи (в тому числі і висновків раніше проведених у справі судово-медичної експертизи № 430 від 04.04.2012 року та додаткової судово-медичної експертизи № 430 від 23.05.2012 року), що мають суттєве значення для вирішення питань, поставлених апеляційним судом перед комісією експертів.

Водночас, висновки даної експертизи також спростовують доводи апелянтів зі сторони захисту щодо непричетності засудженого ОСОБА_4 до вбивства ОСОБА_7 та про відсутність доказів такого.

Апеляційний суд констатує, що на день проведення відтворення обстановки та обставин події за участі ОСОБА_4 06.03.2012 року судово-медична експертиза № 430 трупу ОСОБА_7 лише була розпочата, а завершена вона була лише майже через місяць - 04.04.2012 року (т. 3 а. с. 112-115). Тобто ані слідчому, ані будь-якому іншому працівнику міліції не могло бути достеменно відомі обставини вбивства ОСОБА_7 та механізм виникнення тілесних ушкоджень в області її шиї, окрім особи, яка вчинила цей злочин.

І той факт, що ОСОБА_4 так докладно розповів про обставини їх розмови з ОСОБА_7 з подальшою сваркою (що повязані з його сваркою з його вагітною співмешканкою Жаною у той час і підтверджено іншими доказами), детально відтворив (показав) на місці обставини вбивства ОСОБА_7 з детальним та правильним демонструванням на статисті механізму цього вбивства, який відповідає наявним судово-медичним даним за висновками експертів, свідчить про правдивість та достовірність його зізнавальних показань саме через його обізнаність у цих питаннях як особи, що безпосередньо причетна до смерті потерпілої.

Крім того, експертом значно пізніше (додаткова судово-медична експертиза № 430 від 23.05.2012 року (т. 3 а. с. 121 - 122)) аналізувався саме той механізм утворення тілесних ушкоджень в області шиї ОСОБА_7, який продемонстрував ОСОБА_4 саме при проведенні вищевказаної слідчої дії 06.03.2012 року.

Показання засудженого ОСОБА_4 в частині його спілкування через Інтернет з ОСОБА_7 за кілька годин до її вбивства узгоджуються з даними протоколу огляду документа від 03.03.2012 року, відповідно до яких був оглянутий електронний документ - особиста сторінка користувача соціальної мережі «Однокласники» ОСОБА_7, з якої вбачається, що в розділі «Сообщения» за 01.03.2012 року в період часу з 22.40 год. до 22.49 год. за Московським часом є переписка з користувачем «Сан Саныч», яким є ОСОБА_4 (т. З а. с. 23 - 29).

За загальновідомими даним у звязку з прийняттям 20.09.2011 року Верховною Радою Постанови «Про зміну порядку обчислення часу на території України», згідно з якою відмінявся перехід на літній час та встановлювався час «другого часового поясу з додаванням однієї години» протягом усього року, з подальшим визнанням Верховною Радою 18 жовтня 2011 року цієї постанови такою, що втратила чинність, та у звязку з попередніми рішеннями урядів Росії та Білорусі про зміну часу у цих країнах, з 30 жовтня 2011 року вперше за тривалий час виникла постійна різниця (у період дії стандартного часу) в одну годину з Білоруссю, та дві години з Росією (Москва).

У 2012 році в Україні, як і в попередні роки, продовжилася практика переведення часу: з останньої неділі березня до останньої неділі жовтня час був зміщений на годину вперед, тобто у цей час було збережено попередню різницю в 1 годину з суміжними країнами Євросоюзу та скорочено різницю з московським часом (з двох годин до однієї години).

З огляду на зазначене з урахуванням різниці у часі з московським часом у дві години на початку березня 2012 року ОСОБА_4 переписувався з ОСОБА_7 в соціальної мережі «Однокласники» 01.03.2012 року в період часу з 20.40 год. до 20.49 год. за Київським часом.

І це узгоджується з показаннями засудженого ОСОБА_4 під час його допиту як підозрюваного від 04.03.2012 року і свідчить про правдивість і достовірність цих показань.

Намагання засудженого та захисників під час апеляційного розгляду свавільно змістити часові межі вчинення засудженим ОСОБА_4 певних дій шляхом проведення так званої «часової хронології» зазначаючи значно пізніший час залишення ним бару та приходу до квартири ОСОБА_7 є нічим іншим, як їхніми міркуваннями та нічим не обґрунтованими припущенням з метою уникнення засудженим кримінальної відповідальності за вчинене вбивство ОСОБА_7

Відсутні будь-які розумні пояснення такій зміні показань засудженим ОСОБА_4 щодо уточнення до хвилин хронології його переміщень у той проміжок часу з урахуванням перебування його ввечері 01.03.2012 року у стані сильного алкогольного спяніння (за його власною оцінкою) та за спливом значного часу з дня тих подій (більше трьох років).

Апеляційний суд розцінює зазначене як позицію захисту засудженого ОСОБА_4, направлену на уникнення відповідальності за вчинене вбивство.

Показання засудженого ОСОБА_4 в частині викидання ним звязки ключів від квартири ОСОБА_7 узгоджуються з даними протоколу огляду ділянки місцевості від 04.03.2012 року, відповідно до яких в ході огляду місцевості за адресою пр. Миру, 4 за вказівкою ОСОБА_4 на козирку кафе «Ягідка» була виявлена та вилучена звязка ключів, викрадена останнім з приміщення квартири потерпілої ОСОБА_7 (т. З а. с. 36 - 38).

Показання засудженого ОСОБА_4 в частині вилучення у нього викрадених ним мобільних телефонів з зарядними пристроями з квартири ОСОБА_7 узгоджуються з даними протоколу виїмки від 04.03.2012 року, відповідно до яких у ОСОБА_4 були вилучені: мобільний телефон марки «Нокіа С2-03», зарядний пристрій до телефону «Нокіа», мобільний телефон марки «Самсунг Х210» (т. З а. с. 31 - 35).

Показання засудженого ОСОБА_4 в частині продажу ним викрадених у вбитої ОСОБА_7 золотих сережок та показання свідка ОСОБА_15 в частині придбання цих сережок у останнього ОСОБА_24 з подальшою їх видачею останньою працівникам міліції. узгоджуються з даними протоколу виїмки від 04.03.2012 року, відповідно до яких у ОСОБА_24 були вилучені золоті сережки, які остання придбала у ОСОБА_4 02.03.2012 року на Центральному ринку м. Миколаєва (т. З а. с. 42).

Відповідно до даних протоколу огляду предметів від 16.03.2012 року слідчим були оглянуто мобільні телефони марки «Нокіа С2-03» з картою памяті на 2 Гб, зарядний пристрій до телефону «Нокіа» та мобільний телефон «Самсунг Х210», пара золотих сережок та звязка з трьох ключів (т. З а. с. 62), які постановою від 16.03.2012 року визнані речовими доказами та повернуті потерпілій під розписку про збереження (т. З а. с. 63).

Відповідно до даних протоколів виїмок від 03.03.2012 року з моргу МОБ СМЕ був вилучений одяг ОСОБА_7 (халат, футболка, носок), які в подальшому були передані на проведення експертиз (т. З а. с. 21); а з бюро СМЕ були вилучені мазки з порожнини рота, прямої кишки, а також волосся ОСОБА_7 та мазок з піхви (т. З а. с. 22).

За даними протоколу огляду предметів від 17.06.2012 року слідчим оглянуто вилучені в ході основного огляду місця події та виїмок: 18 недопалків, одяг ОСОБА_7 (пара шкарпеток, брюки, труси, халат, футболка), простирадло, 2 пачки з під сигарет «DELTA RED», зразки крові ОСОБА_7, зразки крові та слини ОСОБА_4 які носять на собі сліди злочину (т. З а. с. 297 - 302), і які визнані речовими доказами у справі та приєднані до матеріалів справи згідно з постановою слідчого від 17.06.2012 року (т. З а. с. 303 - 304).

Відповідно до висновку судово-цитологічної експертизи № 79/ц від 03.04.2012 року сліди слини на недопалках, вилучених з квартири ОСОБА_7, можуть походити від ОСОБА_4 (т. З а. с. 164 - 165), що свідчить на підтвердження його показань про паління сигарет разом з ОСОБА_7 на балконі її квартири незадовго до її вбивства.

А наявність у пакеті зі сміттям пустої пачки з під сигарет «DELTA» пояснює паління ним з ОСОБА_7 сигарет іншої марки.

Всебічно, повно і обєктивно розглянувши всі обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд першої інстанції дав вірну остаточну оцінку безпосередньо дослідженим доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності та прийшов до правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вбивстві ОСОБА_7

Апеляційний суд, провівши часткове судове слідство з проведенням певних експертиз, висновки яких допомогли прояснити та уточнити деякі обставини даної кримінальної справи, цілком погоджується з таким висновком суду першої інстанції, а тому є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи доводи засудженого та його захисників про відсутність доказів винуватості ОСОБА_4 у вбивстві ОСОБА_7 та про невірну оцінку судом доказів у справі.

Що стосується тверджень сторони захисту про не перевірку органом досудового слідства інших осіб на причетність до вбивства ОСОБА_7, то вони спростовуються матеріалами справи, в тому числі і численними висновками судово-імунологічних та судово-цитологічних експертиз, предметом дослідження яких були біологічні матеріали (зразки) ОСОБА_4 (як такого, що спілкувався із вбитою 01.03.2012 року) та ОСОБА_22 (з яким останнім часом зустрічалася ОСОБА_7О.).

Неспроможними є доводи захисника ОСОБА_3 про не зясування, кому належать потожирові сліди на поясі від халата, яким була задушена загибла, оскільки матеріали справи не містять даних, що на цьому поясі взагалі містилися потожирові сліди адже жодних досліджень з цього приводу не проводилося. Зазначене є лише міркуваннями та припущеннями захисника.

Крім того, заходиться поза межами компетенції апеляційного суду зясування причин утрати даного речового доказу та встановлення відповідальних за це осіб.

Безпідставними є і доводи засудженого та захисника ОСОБА_3, повязані з характером взаємин між вбитою та засудженим ОСОБА_4 з посиланням на показання потерпілої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_8В.), та неприєднання до матеріалів справи роздруківок телефонних розмов між ними та інтернет-листування, оскільки у даному випадку не є вирішальним характер взаємин між ними. По перше, матеріали справи не містять даних щодо неприязних стосунків між ними; по друге, судом встановлено, що між засудженим і вбитою були дружні відносини; по третє, засудженому ОСОБА_4 не інкримінувалися ніякі діяння, повязані з неприязними стосунками з загиблою. ОСОБА_4 визнаний винним у вбивстві ОСОБА_7 під час виниклої між ними сварки.

Є такими, що не ґрунтуються на законі твердження апелянтів зі сторони захисту про те, що показання потерпілої ОСОБА_1 (матері загиблої), свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не є доказами вини ОСОБА_4 у вбивстві, оскільки, як вже зазначалося вище, суд оцінює всі безпосередньо досліджені ним докази у їх сукупності (ч. 3 ст. 323 КПК України (1960 року)). А позицією захисту є намагання оцінити кожен доказ окремо, що є неприпустимим, оскільки це суперечить вимогам кримінально-процесуального законодавства.

Доводи захисту щодо суперечливості один одному показань потерпілої ОСОБА_1 (матері загиблої), свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 є неконкретними та голослівними.

Доводи засудженого та його захисників про незаявлення потерпілою ОСОБА_1 відпочатку провадження у даній кримінальній справі про викрадення золотого ланцюжка з квартири її вбитої доньки спростовуються матеріалами справи, зокрема показаннями потерпілої ОСОБА_1 від 02.03.2012 року та 17.03.2012 року, в яких вона повідомляє про зникнення золотого ланцюжка вбитої доньки (т. 2 а. с. 250 - 252, т. 3 а. с. 58 - 59).

Ті факти, що у вбитої ОСОБА_7 завжди були золоті прикраси, в тому числі і золотий ланцюжок (за показаннями потерпілої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8В.), який зник після її вбивства; вчинення цього вбивства ОСОБА_4 з подальшим викраденням з квартири вбитої золотих сережок та мобільних телефонів з зарядними пристроями; зачинення ОСОБА_4 дверей квартири на ключ після вчинення вбивства та крадіжки з подальшим викиданням цих ключів та вилучення їх працівниками міліції за вказівкою засудженого лише 04.03.2012 року спростовують твердження апелянта ОСОБА_4 про непричетність до викрадення цієї прикраси, оскільки унеможливлюють проникнення до квартири потерпілої будь-якої іншої особи та викрадення лише зазначеного золотого ланцюжка.

Що стосується апеляцій прокурора та потерпілої щодо визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши здобуті органом досудового розслідування та безпосередньо досліджені судом докази, суд першої інтенції прийшов до вірного висновку про недоведеність обвинувачення ОСОБА_4 у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, що спричинило особливо тяжкі наслідки і цілком вмотивовано та обґрунтовано виправдав його у звязку із недоведеністю його участі у вчинені інкримінованого йому злочину.

Так, суд вірно вказав, що:

відповідно до висновку експерта № 417 від 13.04.2012 року будь яких слідів, вагінальних виділень, крові, калових виділень на статевих органах підозрюваного не виявлено (т. З. а. с.126);

згідно висновку експерта № 77/ц від 13.04.2012 року на наданих на дослідження семи трусах та двох майках ОСОБА_4 кров, слина, волосся, сперма, клітини піхвового епітелію не виявлені (т. З а. с. 144);

відповідно до висновку експерта № 76/ц від 13.04.2012 року на наданих на дослідження піджаку, брюках, футбольці-водолазці, семи трусах та двох майках ОСОБА_4 кров, слина, волосся, сперма, клітини піхвового епітелію не виявлені (т. З. а. с. 151);

згідно висновку експерта № 80/ц від 17.04.2012 року домішок епітеліальних клітин потерпілої ОСОБА_26 в мазках-відбитках зі статевого органу ОСОБА_27 та на волоссі його лобкової області не виключається (т. З а. с. 176);

відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи № 168 від 06.04.2012 року на простирадлі наданому на експертизу, виявлена слина, при сірологічному дослідженні якої виявлені антигені А.В системи АВО. Вказані антигені могли виникнути за рахунок слини ОСОБА_27, ОСОБА_7, ОСОБА_4 (т. З а. с. 210 - 211).

Крім того, згідно висновку молекулярно-генетичної експертизи № 534 від 02.11.2015 року походження клітин на наданих на дослідження обєктах, а саме: належних ОСОБА_7 трусах, майці, халаті та простирадлі, від засудженого ОСОБА_4 виключається.

А за висновком проведеної під час апеляційного розгляду справи комісійної судово - медичної експертизи № 144-К від 18.01.2016 року, відповідно до підсумків якої:

3, 4, 5. При дослідженні трупа гр-ки ОСОБА_7 описано: «На слизовій ампули прямої кишки виявлені крововиливи темно-бурого кольору з осадненням слизової в правому нижньому квадранті. У порожнині прямої кишки сліди темно-бурої рідини ... Ампула прямої кишки бурого кольору з ділянками, що нагадують осадненіе слизової праворуч на 12-ти і 2-х годинах умовного циферблату годин.» При гістологічному дослідженні встановлено: «...нерівномірне кровонаповнення стінка товстої кишки з ділянками відсутності слизової, інфільтрація їх лімфоцитами, трохи зміненою крові пристеночно. »... Описані зміни не є достовірними ознаками механічного пошкодження кишки, вони більш характерні для деструкції слизової оболонки при захворюванні кишківника.

Зміни слизової оболонки ампули прямої кишки не є характерними для статевих зносин через задній прохід.

6. Вказані вище зміни в кишкі, а саме в ампулі прямої кишкі, можуть свідчать про наявність патологічного процесу кишківника.

7. Техніка вилучення мазків для лабораторних досліджень не передбачає травмування слизових оболонок. Зміни слизової кишки мають ознаки прижиттєвості, можливість їх посмертного походження виключається (т. 9 а. с. 38 - 56).

Також суд вірно вказав, що засуджений ОСОБА_4 ані у явці з повиною від 04.03.2012 року (т. 4. а. с. 4), ані під час його допитів: як підозрюваного від 04.03.2012 року (т. 4. а. с. 15-20), як обвинуваченого від 06.03.2012 року (т. 4. а. с. 29 - 31) та від 05.06. 2012 року (т. 4. а. с. 101 - 110); при проведенні за його участі відтворення обстановки та обставин події від 06.03.2012 р. (т .4, а. с. 32 - 41) не свідчив про статеві стосунки з ОСОБА_7, завжди заперечував таке на питання слідчого.

За такого, є абсолютно вірним висновок суду першої інстанції, що жоден із досліджених судом доказів, про які зазначалось прокурором (т. 4 а. с. 237 - 247) не доводять, що саме ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_7 ушкодження прямої кишки у вигляді осаднення, крововиливів, деепітелізації слизової, повнокровя, крові у просвіті прямої кишки, які констатовано висновком судово-медичної експертизи № 430.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, а тим більш з урахуванням висновку комісійної судово - медичної експертизи № 144-К від 18.01.2016 року, що зміни слизової оболонки ампули прямої кишки не є характерними для статевих зносин через задній прохід; і що вказані вище зміни в кишкі, а саме в ампулі прямої кишкі ОСОБА_7, можуть свідчать про наявність патологічного процесу кишківника.

З огляду на зазначене відсутні підстави для задоволення апеляцій прокурора та потерпілої у цій частині.

Крім того, є такими, що не ґрунтуються на законі апеляційні вимоги потерплої щодо призначення ОСОБА_4 покарання у виді довічного позбавлення волі, оскільки за жоден з інкримінованих йому злочинів кримінальним законом не передбачена така міра покарання.

При призначенні покарання суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65, 67 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких є особливо тяжким злочином, а інший - злочином середньої тяжкості; сукупність усіх обставин, що характеризують данні злочини; особистість обвинуваченого; а також те, що життя людини визнається державою найвищою соціальною цінністю.

При цьому суд вказав, що:

вивченням особи засудженого ОСОБА_4 встановлено, що він є не судимим в силу приписів ст. 89 КК України, офіційно не працює, характеризується посередньо, з 1997 року перебуває на обліку у лікаря психіатра Очаківської ЦРЛ, має захворювання серця;

згідно акту амбулаторної судово - психіатричної експертизи № 255 від 30.03.2012 року ОСОБА_4 хронічним психічним захворюванням, слабоумством не страждає, а виявляє ознаки емоційно нестійкого розладу особистості органічного походження. В момент вчинення злочину тимчасового хворобливого стану психіки у нього не було, він знаходився у стані простого алкогольного спяніння. Ступінь вираженості наявного розладу така, що в період інкримінованого йому діяння, він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В даний час він також може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування заходів медичного характеру ОСОБА_4 не потребує;

обставин, що помякшують покарання, судом не встановлено;

обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочинів у стані алкогольного спяніння.

Враховуючи вищезазначене та з метою виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню ним нових злочинів, суд першої інстанції прийшов до вірно висновку про призначення ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.

Покарання за сукупністю злочинів призначено у відповідності до вимог ч. 1 ст. 70 КК України.

Істотних порушень вимог КПК при розгляді даної кримінальної справи судом першої інстанції, як б потягли скасування вироку, апеляційним судом не встановлено

З огляду на вищевикладене відсутні підстави для скасування вироку та для направлення справи на додаткове розслідування, як про те просили засуджений та його захисники, а відтак і для задоволення всіх поданих апеляцій.

Зміна засудженим та його захисниками своїх апеляційних вимог у дебатах з проханням скасувати вирок та закрити провадження відносно засудженого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК України виходить за межі наданих їм процесуальних прав і суперечить вимогам ч. 1 ст. 355 КПК України (1960 року), оскільки зміна апеляції можлива лише до початку розгляду в апеляційному суді.

До того ж, саме ці положення кримінально-процесуального закону апеляційним судом були розяснені прокурору при повідомленні нею про бажання прокурора, який подав апеляцію, змінити її.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 379 ч. 2 КПК України (1960 року), колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції засудженого ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4; прокурора прокуратури Ленінського району м. Миколаєва ОСОБА_6, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції; потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2015 року відносно ОСОБА_4 залишити без змін.

С У Д Д І :

ОСОБА_28 ОСОБА_29 ОСОБА_30