Ухвала суду № 56211697, 29.02.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/19647/15-ц Провадження № 22-ц/772/836/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 43Доповідач Стеблюк Л. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої : Стеблюк Л.П.

суддів: Колоса С.С., Якименко М.М.

при секретарі: Кирилюк Л.М.

за участю представника позивачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дідков», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, про вселення та заборону вчиняти дії,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 24 грудня 2007 року між ОСОБА_4 та ВАТ «СведБанк», яке виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», укладено кредитний договір № 0101/1207/71-093. В забезпечення виконання зобовязань за вказаним договором між ОСОБА_4 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2012 року задоволено вимогу ВАТ «СведБанк» про дострокове стягнення суми заборгованості за кредитом. Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 23 квітня 2013 року замінено сторону виконавчого провадження з виконання виконавчого листа про стягнення заборгованості за кредитом на ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс». Однак, ця ухвала скасована ухвалою Вінницького апеляційного суду Вінницької області 26 січня 2015 року. Приватний нотаріус ОСОБА_6 провела стягнення на предмет іпотеки. Одночасно позивачі зазначили про те, що на даний час в судовому порядку вирішується питання щодо права власності на зазначену квартиру. Крім того, вказують, що в серпні 2015 року представник ТОВ «Дідков» змінив замки на вхідних дверях в квартирі, чим перешкоджає праву користування житлом позивачам. За наведеного позивачі просять вселити їх в зазначену квартиру та заборонити відповідачу користуватись зазначеною квартирою до вирішення питання про встановлення права власності.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 грудня 2015 року (без винесення окремого процесуального документа) до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучений ОСОБА_5, нинішній власник квартири АДРЕСА_2.

Рішенням Вінницького міського суду від 25 січня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дідков», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, про вселення та заборону вчиняти дії відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду, та про постановлення нового, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що остання не підлягає до задоволення наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 24 грудня 2007 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 0101/1207/71-093, відповідно до умов якого банк зобовязався надати позичальнику кредит у розмірі 52000,00 доларів США до 23 грудня 2037 року із сплатою 11,9% річних. Кредит наданий для придбання квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 24 грудня 2007 року ОСОБА_4 придбала квартиру АДРЕСА_3 (а. с. 16-17). Право власності на цю квартиру на момент придбання зареєстроване за ОСОБА_4, що підтверджується реєстраційним посвідчення від 24 грудня 2007 року.

24 грудня 2007 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір № 0101/1207/71-093-Z-01, відповідно до умов якого остання, в забезпечення виконання умов кредитного договору від 24 грудня 2007 року № 0101/1207/71-093, передає в іпотеку квартиру АДРЕСА_4. Умовами договору іпотекодержателю надано право за своїм вибором застосувати один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема і у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2012 року у цивільній справі № 2-414/11 за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з відповідачів солідарно стягнуто на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 0101/1207/71-093 в розмірі 58955,46 доларів США. Рішення набрало законної сили 27 березня 2012 року.

З відмітки про перенесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та змісту договору купівлі-продажу квартири від 09.04.2015 року, укладеного між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Дідков», 09 квітня 2015 року вбачається, що право власності на цю квартиру зареєстроване за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на підставі іпотечного договору № 0101/1207/71-093-Z-01 від 24.12.2007 року.

09.04.2015 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Дідков» укладений договір купівлі-продажу цієї квартири, що підтверджується копію договору та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.04.2015 року.

За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 20 жовтня 2015 року вказана квартира, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 20.10.2015 року, належить на праві власності ОСОБА_5

Отже позивачі не є власниками квартири АДРЕСА_3, право власності на вказану квартиру належить ОСОБА_5, тому суд першої інстанції дійшов підставного висновку про відмову у задоволенні позову

Власник відповідно до положень ст.ст. 316, 319 ЦК України, вправі володіти, користуватися та розпоряджатися такою річчю (майном), право власності особа здійсню незалежно від волі інших осіб. Діяльність власника речі (майна) може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобовязано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках, прямо передбачених законом. Право власності є непорушним, позбавлення чи обмеження такого права особи можливе лише у випадках і в порядку прямо передбаченому законом (ст. 321 ЦК України).

Посилання позивачів на недійсність відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та за іпотечним договором та на дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не є предметом розгляду даної цивільної справи та не можуть бути підставою для вселення позивачів в спірне житлове приміщення, оскільки право власності на вказану квартиру у позивачів відсутнє.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги судова колегія не приймає до уваги, оскільки вони є аналогічними поясненням представника позивачів у суді першої інстанції та не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження, та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча: Л.П. Стеблюк

Судді: С.С. Колос

ОСОБА_7

/підписи/ з оригіналом вірно: