Ухвала суду № 56207003, 23.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/1188/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Номер провадження 22-ц/774/213/К/16 ОСОБА_1

Категорія 47 (I) Доповідач Митрофанова Л.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі : головуючого судді: Митрофанової Л.В.

суддів : Бондар Я.М., Зубакової В.П.

при секретарі: Петренко К.І.

за участі: представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5;

представника Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області та відділу Держгеокадастру в Апостолівському районі Дніпропетровської області ОСОБА_6;

представника ОСОБА_7 ОСОБА_8;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до відділу Держземагенства в Апостолівському районі Дніпропетровської області, Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області, Апостолівської райдержадміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_7, треті особи Нивотрудівська сільська рада Апостолівського району Дніпропетровської області, Апостолівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права постійного користування земельною ділянкою, визнання права оренди земельної ділянки, визнання недійсними розпоряджень голови Апостолівської районної державної адміністрації, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, усунення перешкод в здійсненні права постійного користування, усунення перешкод в здійснені права оренди, зобовязання внести зміни в договір оренди землі, -

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Відділу Держкомзему у Апостолівському районі Дніпропетровської області (а.с.2-9,т.1), який згодом уточнив та звернувся з позовом до відділу Держземагенства в Апостолівському районі Дніпропетровської ообласті, Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області, Апостолівської райдержадміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_7, треті особи Нивотрудівська сільська рада Апостолівського району Дніпропетровської області, Апостолівська державна нотаріальна контора (а.с.184-201,т.1), ухвалою суду від 10.08.15 року до участі в розгляді справи в якості третіх осіб залучені ОСОБА_3 та ОСОБА_4В (а.с.229,т.1), заявою 30.08.15 року позивач доповнив позовні вимоги та підстави позову (а.с.164-168, т.2).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 13.05.94 року на підставі рішення Апостолівської районної ради народних депутатів Апостолівського району його батькові, ОСОБА_9 надана у постійне користування земельна ділянка площею 30,7 га на території Нивотрудівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства. 14.12.94 року ОСОБА_9 був виданий державний акт на право постійного користування землею. 27.01.98 року відповідно до рішення Апостолівської районної ради була додатково передана в постійне користування земельна ділянка розміром 19,7 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Таким чином загальний розмір земельної ділянки яка була надана в постійне користування ОСОБА_9 складав 50,4 га усіх земель. 18.06.05 року ОСОБА_9 булла передана в оренду земельна ділянка розміром 45,1 га для ведення селянського (фермерського) господарства строком на 49 років. Земельні ділянки передавались ОСОБА_9 як голові фермерського господарства «Лучного», розташованого с. Нива Трудова Апостолівського району Дніпропетровської області, вул.. Шевченка, 6/20, та стали матеріальною основою створеного селянського (фермерського) господарства. 21.12.05 року його батько ОСОБА_9 помер. Він є спадкоємцем після смерті батька та прийняв спадщину. 08.02.07 року він став головою ФГ «Лучного», яке є правонаступником СФГ «Лучного». Згідно ст.. 23 ЗУ «Про фермерське господарство» успадкування фермерського господарства здійснюється відповідно до закону. Вказані земельні ділянки включені до статутного фонду господарства та є його майном. Підстави для припинення діяльності фермерського господарства відсутні. Позивач як спадкоємець фермерського господарства став спадкоємцем земельних ділянок, переданих в оренду та наданих в постійне користування. Однак, відповідачі вказане право не визнають, з моменту смерті батька позивача чинять всілякі перешкоди з метою забрати у фермерського господарства земельні ділянки. Так, розпорядженням голови Апостолівської райдержадміністрації від 11.12.2006 року № 901-р-06 вилучено земельну ділянку з постійного користування ОСОБА_9 та передано до складу земель запасу на території Нивотрудівської сільської ради, про що позивач не знав, згоди на вчинення вказаних дій не надавав, тому вважає це розпорядження незаконним і просить скасувати. Позивач з 2006 року неодноразово звертався у різні інстанції з метою оформлення права користування, проте відповідачами всіляко затягувалось вирішення цих питань. А розпорядженням голови Апостолівської райдержадміністрації від 11.10.12 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_7 та розпорядженням голови Апостолівсьької РДА від 06.12.12 року земельну ділянку площею 50 га надано в оренду іншій особі відповідачу ОСОБА_7 на 49 років для ведення фермерського господарства. Зважаючи, що право користування земельною ділянкою підтверджене Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, воно не втрачено, не припинено, з урахуванням положень діючого законодавства про спадкування, за яким до складу спадщини входять всі права та обовязки, що належали спадкодавцеві та не припинились з його смертю, спірна земельна ділянка є матеріальною основою фермерського господарства, фермерське господарство перейшло до позивача в порядку спадкування, до позивача перейшло таке ж право користування земельною ділянкою, яке входить до складу спадщини, а вказані розпорядження голови Апостолівської райдержадміністрації підлягають скасуванню, як прийняті з порушенням земельного законодавства. Також 06..12.12 року на підставі розпорядження голови райдержадміністрації № 987-р-12 був укладений з ОСОБА_7 договір оренди земельної ділянки площею 49,9999 га для ведення фермерського господарства. При видачі вказаного розпорядження було порушено вимоги законодавства, а саме земельна ділянка не була вилучена, недійсність розпорядження тягне недійсність договору оренди. Тому договір оренди є недійсним як такий що суперечить чинному законодавству та ґрунтується на недійсному розпорядженні. Так як договір оренди є недійсним спірна земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави. Щодо земельної ділянки, яка перебувала в оренді, то згідно ст. 7 ЗУ «Про оренду землі» право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря до спадкоємців. Позивач ОСОБА_2 є постійним користувачем земельної ділянки, є спадкоємцем права оренди, однак відповідачами чиняться перешкоди в користуванні земельними ділянками, а тому ці перешкоди слід усунути шляхом зобовязання відповідачів запобігти вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав позивача. Також слід зобовязати відповідача внести зміни до договору оренди землі від 18.06.05 року із зазначенням нового власника земельної ділянки та зазначенням позивача як спадкоємця ОСОБА_9

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1220387700:01:149:0001розміром 45,1 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Нивотрудівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, орендарем якої згідно договору оренди землі № 49 від 18.06.05 року, зареєстрованого 12.07.05 року Апостолівським РВ ДРФ ДП «ЦДЗК» за № 0405041201918, був громадянин ОСОБА_9, який помер 21.12.2005 року.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмовленої частини позовних вимог та ухвалення нового рішення по справі про задоволення вказаних позовних вимог позивача посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин справи.

Матеріалами справи доведено, що земельні ділянки передавались ОСОБА_9 як голові фермерського господарства «Лучного», розташованого с. Нива Трудова Апостолівського району Дніпропетровської області, вул.. Шевченка, 6/20, та стали матеріальною основою створеного селянського (фермерського) господарства.

Таким чином, земельна ділянка передавалася в постійне користування не фізичній особі а голові господарства, як одній з форм підприємництва у відповідності до чинного на той момент Закону України «Про підприємництво» та Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві».

За нормами діючого на даний час Земельного кодексу України (ст. 92 ЗК України) право постійного користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності без встановлення строку членами та самим фермерським господарством не набувається.

Однак державні акти на право постійного користування землею є чинними у відповідності до рішення Конституційного суду України № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року, норми ст. 92 ЗК України не обмежують і не скасовують право постійного користування земельними ділянками.

Проте ні за Земельним кодексом України, діючим на час правомірного набуття права користування, ні нормами діючого законодавства (ст.ст. 140-149 Земельного кодексу України, ст. 142 ЦК України) смерть особи - користувача земельної ділянки не є підставою припинення її права користування земельною ділянкою.

Натомість ч. З ст. 13 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» передбачено право успадкування земельної ділянки, наданої постійне користування.

Так даною нормою Закону встановлено, що при успадкуванні земельної ділянки, наданою у постійне користування, неповнолітнім допускається надання її в оренду під контролем місцевої Ради народних депутатів на період до досягнення спадкоємцем повноліття.

Дана норма Закону кореспондується із ст. 19 ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство», яка передбачає, що успадкування землі і майна СФГ здійснюється у відповідності до земельного та цивільного законодавства України.

Вищевказані норми Закону щодо спадкування майна, включаючи і земельні ділянки і права на них, знайшли своє відображення також і в нормах ст.ст. 12,19,22,23 Закону України «Про фермерське господарство».

За таких обставин, зважаючи, що право постійного користування земельною ділянкою підтверджене Державним актом на право постійного користування землею (відповідно до ч. З ст. 126 ЗК України) та з урахуванням положень норм діючого законодавства про спадкування, за яким до складу спадщини відповідно до ст. 1218 ЦК України входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, спірна земельна ділянка оброблялася селянським (фермерським) господарством «Лучного», в подальшому фермерським господарством, являється матеріальною основою фермерського господарства, оскільки земельна ділянка надана ОСОБА_9, як голові СФГ саме для ведення фермерського господарства, яке успадковане ОСОБА_2 і який став новим головою ФГ «Лучного», тому до нього як до спадкоємця та нового голови ФГ «Лучного», відповідно до ст. 1216 ЦК України перейшло таке ж право постійного користування земельною ділянкою, яке входить до складу спадщини.

Прогалина у законодавстві щодо неврегульованості питання спадкування права постійного користування земельною ділянкою осіб, які правомірно набули такого права на підставі діючого на час набуття законодавства, не може бути перешкодою до захисту права таких осіб та їх права успадкувати всі належні і не припинені права спадкодавця.

Представник позивача вважає, що висновок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області про те, що законодавством не передбачено в судовому порядку визнання права постійного користування земельною ділянкою не відповідає чинному земельному Законодавству України.

Також відповідачами не подано до суду жодних доказів, із посиланням на норми земельного законодавства України, які б забороняли перехід права постійного користування в порядку спадкування.

Щодо доводів суду першої інстанції про те, що розпорядження голови Апостолівської РДА і укладений договір оренди земельної ділянки не зачіпають права позивача також не відповідають нормам чинного законодавства України представник позивача вважає, що позивач в силу Конституції України та ст. З ЦПК України має право на звернення до суду за захистом.

Також представник позивача в апеляційній скарзі вказує на те, що вилучення у ФГ «Лучного» земельної, ділянки, яка перебувала у постійному користуванні було проведено з грубим порушенням норм земельного законодавства України, а тому видані в подальшому розпорядження щодо цієї земельної ділянки не відповідають чинному законодавству України, а тому повинні бути визнані недійсними.

Також і договір оренди земельної ділянки від Об грудня 2012 року укладений між Апостолівською РДА та ОСОБА_7 є недійсним у відповідності до ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 216 ЦК України, як такий, що суперечить чинному законодавству України і ґрунтується на недійсному розпорядженні Апостолівської РДА.

Крім того, представник позивача вказує на те, що земельна ділянка, яка перебувала у постійному користуванні була протиправно вилучена у одного фермерського господарства, для того, щоб передати в оренду іншому фермерському господарстві, яке, крім того, знаходиться у іншому районі області.

У відповідності до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

ОСОБА_7 фактично володіє земельною ділянкою, яка перебуває в постійному користуванні ФГ «Лучного», без підстав, передбачених законом, а тому вищевказана земельна ділянка повинна бути витребувана у ОСОБА_7

У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

ФГ «Лучного» орендує земельну ділянку однак не може нею користуватися в силу того, що вона обробляється ОСОБА_7

Крім того, Апостолівська РДА, відділ Держземагенства теж чинять перешкоди у тому, що фактично не вносяться зміни до договору оренди щодо нового орендаря, як спадкоємця колишнього голови СФГ «Лучного».

ОСОБА_2 розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, так як на 2005 рік не проводилася прив'язка поворотних точок земельної ділянки до загальнодержавної системи координат, не визначалися кути поворотних точок земельної ділянки і як наслідок розмір земельної ділянки був не точний.

Таким чином ОСОБА_2 намагався привести землекористування у відповідність до норм чинного законодавства України, зареєструвати речове право оренди на орендовану земельну ділянку, а вищевказаними державними органами створювалися перешкоди.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовнихвимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга непідлягаєзадоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обовязки сторін, перевірив всі доводи та дав їм правильну юридичну оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам законодавства, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду.

Так, судом першої інстанції встановлено, що згідно державного акту на право постійного користування землею ОСОБА_9 на підставі рішення Апостолівської районної ради народних депутатів від 13.05.94 року надано в постійне користування земельна ділянка площею 30,7 га в межах згідно з планом та на підставі рішення Апостолівської райради № 63-12/ХХІІ від 27.01.98 надано в постійне користування земельна ділянка площею 19,7 га в межах згідно з планом, загальний розмір земельної ділянки 50,4 га.

Згідно договору оренди землі від 18.06.05 року № 49 ОСОБА_9 отримав від Апостолівської райдержадміністрації в оренду земельну ділянку площею 45,1 га строком на 50 років (а.с.12-15), договір оренди зареєстровано в Апостолівській РВ ДРФДП «ЦДЗК» від 12.07.05 року р.н. 0405041201918(а.с.12-15). За актом прийому передачі від 14.07.05 року земельну ділянку передано ОСОБА_9, межі земельної ділянки встановлені внатурі 17.06.05 року.

Довідкою Апостоівського районного відділу земельних ресурсів підтверджено, що вказаним земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери земельній ділянці площею 50,0 га 1220387700-01-156-0001, та земельній ділянці площею 45,1 га 1220387700-01-149-0001 .

20.12.05 року ОСОБА_9 помер, спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину є позивач ОСОБА_9, третя особа ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, які свідоцтва про право на спадщину щодо вказаних земельних ділянок не отримували, постанов про відмову у вчинені нотаріальних дій щодо вказаних земельних ділянок нотаріусом не приймалось, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

ОСОБА_2 є головою ФГ «Лучного», що підтверджується статутом.

Для ведення ФГ «Лучного» передано в постійне користування земельну ділянку розміром 50,2 га, повноваження щодо земельної ділянки здійснює його голова - п.5.1 статуту.

Після смерті ОСОБА_9 позивач ОСОБА_2 звертався до різних установ з приводу оформлення прав на спірні земельні ділянки.

Відомості щодо посадових осіб відділу Держземагенства які допустили необґрунтовану тяганини впродовж 2006-2012 років в оформленні правовстановлюючих документів позивачем ОСОБА_2 внесені до ЄРДР за ознаками злочину передбаченого ст. 364 ч. 2 кК України. Постановою слідчого від 10.04.14 року вказане кримінальне провадження закрито за відсутністю складу злочину. Згодом дана постанова скасовано, продовжено розслідування.

У Державному реєстрі речових прав на майно відомості щодо реєстрації речових прав щодо спірних земельних ділянок відсутні (а.с.143-146, т.1).

Розпорядженням голови Апостолівської райдержадміністрації від 11.12.06 року № 901-р-06 земельну ділянку площею 51,2 га вилучена з користування ОСОБА_9

Розпорядженням голови Апостолівської райдержадміністрації від 11.10.2012 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_7

Розпорядженням голови Апостолівської райдержадміністрації від 06.11.12 року затверджено проект землеустрою та надано земельну ділянку ОСОБА_7 на території Нивотрудівської сільської ради, з заявою ОСОБА_7 звертався 06.11.12 року.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 50,0 га кадастровий номер 1220387700-01-156-0001 перебуває в оренді ОСОБА_7 згідно договору оренди, державна реєстрація якого здійснена 06.12.12 року (а.с.167-171, 175-178,т.1).

Земельна ділянка площею 45,1 га кадастровий номер 1220387700-01-149-0001 перебуває у володінні ОСОБА_2 згідно договору оренди.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання за позивачем права оренди, та відмову в задоволенні решти позовних вимог позивача через те, що на даний час до компетенції відповідача відділу Держземагенства в Апостолівському районі Дніпропетровській області внесення змін до договору оренди землі не відноситься, згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно ч.1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснив судам, що відповідно до ст. 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно ч. 1 ст. 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі-землекористувач).

Частина 2 зазначеної статті передбачає, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, а саме: право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі визначено Інструкцією, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року № 43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 року за № 354/3647.

Згідно з пунктом 1.15 вказаної Інструкції розробку технічної документації зі складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою здійснюють суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт, або територіальні органи земельних ресурсів.

Згідно з пунктом 2.14. вказаної Інструкції державний акт на право постійного користування земельною ділянкою складається у двох примірниках, підписується посадовими особами в такій послідовності: начальник державного органу земельних ресурсів та голова місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачений ст. 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 125 вказаного Кодексу право постійного користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 126 вказаного Кодексу право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, форма якого затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Законодавством не передбачено в судовому порядку визнання права постійного користування чужою земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 1216 ПК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ПК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 23 ЗУ «Про фермерське господарство» успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Проте спірна земельна ділянки у власності спадкодавця ОСОБА_9 не була, а ст. 1225 ЦК України, передбачена можливість успадкування права власності на земельну ділянку, або користування земельною ділянкою на якій розташований житловий будинок, інші будівлі або споруди.

Крім того, договору оренди чи емфітевзису чи суперфіцію спадкодавцем ОСОБА_10 за життя з власником землі не укладалось, а здійснювалось користування земельної ділянкою, спадкування якого нормами ЦК України, ЗК України не передбачено, оскільки ч. 1 ст. 407 ЦК України та ч. 5 ст. 102 ЗК України визначено лише договірний порядок установлення емфітевзису та не передбачено судового порядку його встановлення.

Згідно ст. 3 ЦПК України судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані, або оспорені права фізичної особи, проте як встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується й колегія суддів апеляційного суду, в даному спорі не вбачається порушення прав позивача.

Позивач впродовж 2006-2013 років звертався до різних установ з різними заявами, проте на даний час до компетенції відповідача відділу Держземагенства в Апостолівському районі Дніпропетровській області внесення змін до договору оренди землі не відноситься, згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Позивач не позбавлений можливості звернутись до центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин чи його територіального органу з завою про внесення змін до договору оренди землі, що підтвердив в суді апеляційної інстанції представник відповідачів.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі представником ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування законного рішення, оскільки судом не встановлено порушення прав позивача.

Наведені доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

З матеріалів справи не вбачається правових підстав для визнання за позивачем ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою площею 50 га, розташованої на території Нивотрудівської сільської ради Апостолівського району для ведення фермерського господарства, що належала на праві постійного користування спадкодавцю ОСОБА_2

Бездіяльність відповідачів щодо затягування вирішення питання про надання земельної ділянки в користування позивач в адміністративному порядку не оскаржив та підставою даного позову не визначав, позовних вимог про визнання бездіяльності незаконною не предявляв.

Позивач не набув права користування спірною земельною ділянкою в порядку спадкування, а прийняті після смерті його батька розпорядження голови Апостолівської райдержадміністрації від 11.12.06 року № 901-р-06 про вилучення земельної ділянки з користування, розпорядженням голови Апостолівської райдержадміністрації від 11.10.12 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_7, розпорядженням голови Апостолівської райдержадміністрації від 06.11.12 року про затвердження проекту землеустрою та наступне укладення договору оренди зі ОСОБА_7 не порушують його права як фізичної особи.

Таким чином, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обовязки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: