Ухвала суду № 56203975, 02.03.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/2049/15-кГоловуючий у 1-й інстанції Делікатна Л.В. Провадження № 11-кп/789/110/16 Доповідач - Лекан І.Є.Категорія - ч.2 ст.307 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючої - Лекан І.Є.

суддів - Максимович Ю. А., Комендат Р. Т.,

за участю

секретаря Дмитрів О.М.

прокурора Єдинак І.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 22 грудня 2015 року.

Даним вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючий, не одружений, житель ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимий відповідно до ст.89 КК України, -

засуджений за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з 27 січня 2015 року.

Судом постановлено стягнути з обвинуваченого в дохід держави 589 грн. 68 коп. судових витрат та вирішено питання речових доказів.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 12 січня 2015 року у нього, під час телефонної розмови з ОСОБА_3 (анкетні дані змінено) виник злочинний намір, направлений на незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу. Реалізовуючи свій злочинний умисел, 12 січня 2015 року обвинувачений ОСОБА_1А, перебуваючи по вул. Пирогова в м. Тернополі, в порушення вимог ст.7 Закону України Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори від 15 лютого 1995 року, незаконно придбав у невстановленої слідством особи паперовий згорток із подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом обіг якого заборонено - канабісом. 12 січня 2015 року близько 23 год. 40 хв. обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи неподалік закладу громадського харчування Чікен Хат, що по вул. Пирогова в м. Тернополі, маючи в наявності заздалегідь незаконно придбаний паперовий згорток із подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, обіг яких заборонено, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 2,02 грама, збув його ОСОБА_3 (анкетні дані змінено), за що отримав від нього гроші в сумі 150 грн..

Крім цього, 27 січня 2015 року в обвинуваченого ОСОБА_1, під час телефонної розмови з ОСОБА_3 (анкетні дані змінено) виник злочинний намір направлений на незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу. Реалізовуючи свій злочинний умисел, 27 січня 2015 року обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи по вул. Рєпіна в м. Тернополі, в порушення вимог ст.7 Закону України Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори від 15 лютого 1995 року, незаконно придбав у невстановленої слідством особи паперовий згорток із подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом обіг якого заборонено - канабісом. 27 січня 2015 року близько 12 год. 30 хв., обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи по вул. Рєпіна в м. Тернополі, маючи в наявності заздалегідь незаконно придбаний паперовий згорток із подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, обіг яких заборонено, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 1,29 грама, збув його ОСОБА_3 (анкетні дані змінено), за що отримав від нього гроші в сумі 150 грн..

Згідно ст.2, 7 Закону України Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори від 15 лютого 1995 року та Списку №1, Таблиці №1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року, канабіс відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, призначити йому покарання із застосуванням ч.2 ст.69 КК України без призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна та на підставі ст.75 КК України звільнити його від покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк. Також, просить застосувати до нього ч.5 ст.72 КК України відповідно до Закону України від 26листопада 2015 року №838 VIII Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання. Обґрунтовує свої вимоги тим, що суд першої інстанції, враховуючи всі помякшуючі його вину обставини, в тому числі обставини, що характеризують особу та конкретні обставини справи, його матеріальне становище, мав всі підстави застосувати ч.2 ст.69 КК України і не призначати додаткове покарання у виді конфіскації майна, а також застосувати положення ст.75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням. Крім цього, просить зарахувати строк попереднього увязнення в строк відбуття покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах та останньому слові обвинуваченого ОСОБА_1, в судових дебатах захисника ОСОБА_2, які підтримали подану апеляційну скаргу, просять її задовольнити, в судових дебатах прокурора, який вважає, що до обвинуваченого слід застосувати ч.5 ст. 72 КК України, тому його апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 слід задовольнити частково з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено та кваліфікація його дій відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю зібраних доказів, є обґрунтованими, досліджувалися судом першої інстанції в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України та в апеляції не оспорюються, тому відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Призначаючи покарання ОСОБА_1А, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував, що воно має бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення цієї особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.

Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції взяв до уваги ступінь тяжкості вчинених діянь, конкретні обставини провадження, особу винного, його молодий вік, позитивну характеристику, врахував наявність обставин, що помякшують покарання, зокрема, визнання вини, щире каяття та відсутність обставин, що обтяжують його вину.

ОСОБА_1 упродовж судового провадження давав визнавальні показання щодо обставин вчинених правопорушень і не оспорював фактичних обставин його вчинення, що дало суду підстави розглядати провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. Цим, обвинувачений сприяв здійсненню правосуддя, а отже, і розкриттю злочину.

Колегія суддів зазначає, що вищенаведені обставини дійсно дали підстави суду першої інстанції призначити ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст.69 КК України і призначити йому покарання нижче найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст. 307 КК України, у вигляді позбавлення волі.

Таке покарання, колегія суддів вважає є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, як це передбачено ст.65 КК України та підстав для застосування ст.75 КК України, не вбачає.

Разом з тим, враховуючи розяснення п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року Про практику призначення судами кримінального покарання, згідно якого суд може не призначати додаткового покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове з підстав, зазначених у ч.1 ст.69 КК України, в звязку з чим, апеляційний суд приходить до висновку, що вищеперелічені обставини, які помякшують ОСОБА_4 покарання, а також дані про його особу, враховуючи його незадовільний матеріальний стан, дають підстави застосувати до обвинуваченого положення ст. 69 КК України і в частині додаткового покарання конфіскації майна, помякшивши при цьому йому покарання.

Водночас, відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України від 26листопада 2015 року №838 VIII Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання, суд зараховує строк попереднього ув'язнення у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 27 січня 2015 року ОСОБА_1 затримано по підозрі у вчиненні злочину, а 29 січня 2015 року ухвалою слідчого судді йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 станом на 02 березня 2016 року із урахуванням часу попереднього ув'язнення згідно з ч.5 ст.72 КК України фактично відбув покарання 2 роки 2 місяці 12 днів, тобто 802 дня.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 72, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 22 грудня 2015 року в частині призначеного додаткового покарання - змінити.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати строк утримання ОСОБА_1 під вартою з 27 січня 2015 року по 02 березня 2016 року в строк відбуття покарання із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, що становить 802 ( вісімсот два ) дня позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців, а засудженому, який тримається під вартою, в той самий строк, з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді - три підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_5