Рішення № 56203213, 29.02.2016, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/9095/15-ц

пр.№ 2/464/312/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.02.2016 року Сихівський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Радченко Е.А.

при секретарі Лобко А.С.

з участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

12.11.2015 року ПАТ комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 не виконує належним чином свої зобовязання за кредитним договором від 31.05.2012 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка разом із штрафними санкціями складає 15131 грн. 94 коп., яку банк просить стягнути з позичальника разом із судовими витратами.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надавши клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, посилаючись на те, що дійсно мав кредитну картку, проте на теперішній час картка перебуває у іншої особи. Відповідач погоджується на сплату заборгованості по тілу кредиту та на сплату частини заборгованості по відсотках, але не погоджується на сплату всієї суми нарахованих відсотків, оскільки не знав про наявність заборгованості.

В письмових запереченнях відповідач позов не визнавав повністю. При цьому відповідач посилався на те, що не був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, до позову не додано первинних бухгалтерських документів про отримання відповідачем кредитних коштів. Також відповідач зазначає про безпідставність одночасного застосування позивачем штрафу та пені. Крім того, відповідач просить застосувати позовну давність. Тому в письмових запереченнях відповідач просив відмовити в позову в повному обсязі.

Заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

31.05.2012 року шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, укладено кредитний договір, за умовами якого банк відкриває позичальнику відповідачу картковий рахунок, надає платіжну картку та встановлює ліміт кредитної лінії на суму 2500 грн. на умові сплати відсотків за користування кредитною лінією в розмірі 30% річних на строк дванадцять місяців з дня його підписання, а в разі відсутності бажання припинити договір його дія автоматично лонгується на той самий строк. Позичальник зобовязується проводити погашення заборгованості за кредитом шляхом внесення коштів на карту або шляхом списання коштів з дебетової картки, а також сплачувати відсотки та оплачувати комісії щомісяця.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму та строк кредиту, умови та порядок його видачі і погашення, розмір порядок нарахування та виплати процентів, відповідальність сторін. Предметом договору, відповідно до актів цивільного законодавства, є умови про ті права та обовязки, які формують основу змісту зобовязання, яке має виконуватись сторонами на підставі укладеного договору, а також умови про ті дії, які мають вчинити сторони виконуючи та реалізовуючи охоплені предметом договору права та обовязки і про обєкти, що сторони мають передати одна одній.

Згідно з текстом укладеного сторонами кредитного договору, такі умови договором передбачено. Так, довідка про умови кредитування містить зазначення типу кредитної лінії, розміру відсоткової ставки, щомісячних платежів, комісії, штрафних санкцій за неналежне виконання зобовязань. В Умовах та правилах надання банківських послуг передбачено порядок користування платіжною картою, порядок здійснення операцій за допомогою карти, права та обовязки банку і клієнта, відповідальність сторін, строк дії договору, а також інші умови.

Своїм підписом в анкеті-заяві від 31.05.2012 року відповідач погодився, що Пямятка клієнта, Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи є невідємною частиною договору.

Тобто, в кредитному договорі, що укладено між сторонами, відображено всі істотні умови, передбачені діючим законодавством для договорів такого типу.

Посилання відповідача в письмових запереченнях та в судовому засіданні на те, що він не був ознайомлений з Пямяткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, не відповідає дійсності, оскільки відповідач своїм підписом в анкеті-заяві посвідчив той факт, що він ознайомлений та погоджується з вищезазначеними документами, які були надані йому для ознайомлення. Крім того, судом враховано, що Умови та правила надання банківських послуг ПАТ «Приватбанк» є у вільному доступі на сайті банку, що надає можливість відповідачу в будь-який час повторно ознайомитись з вищезазначеним документом.

За вимогами, передбаченими в ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та впорядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлено строку його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами, а з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Позивач вказує на те, що відповідачем умови договору не виконуються. Станом на 30.09.2016 року заборгованість за кредитним договором складається з заборгованості за кредитом в розмірі 2106 грн. 10 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 9179 грн. 08 коп., заборгованості по комісіям в розмірі 2650 грн., про що свідчить розрахунок заборгованості.

Посилаючись в своїх письмових запереченнях на те, що позивачем не надано доказів фактичного отримання відповідачем грошей від банку, в судовому засіданні відповідач визнав, що отримав від позивача платіжну картку з кредитними грошима, якими користувався протягом певного періоду часу.

Тобто, в судовому засіданні відповідач визнав той факт, що отримав від позивача кредитні кошти, якими користувався.

Посилання відповідача на те, що він передав картку іншій особі та не знав про наявність заборгованості на картці, не заслуговує на увагу, оскільки за вимогами п. 2.1.1.2.23 саме відповідач несе відповідальність за отримання грошових коштів з карткового рахунку третіми особами.

Статтею 611 ЦК України передбачено сплату неустойки, як правовий наслідок порушення зобовязань, встановлених договором. Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено, що при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань більш ніж на 30 днів, клієнт зобовязаний сплатити штраф в розмірі 500 грн. та пеню в розмірі 5% від суми позову.

На підставі цього позивачем нараховано до сплати відповідачу штрафних санкцій на загальну суму 999 грн. 76 коп., які складаються з 500 грн. штрафу фіксованої частини та 696 грн. 76 коп. процентної складової.

В письмових запереченнях відповідач посилається на те, що позивач не може застосовувати одночасно штраф та пеню, оскільки це є одним видом цивільно-правової відповідальності та їх одночасне застосування суперечить вимогам ст. 61 Конституції України. Суд не може погодитись з таким посиланням, оскільки воно є безпідставним.

Відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Суд враховує, що строк дії кредитного договору становить 12 місяців, тобто до 31.05.2013 року. Пунктом 2.1.1.2.11 Умов та порядку надання банківських послуг зазначено, що строк дії карти зазначено на лицьовому боці картки. В п. 2.1.1.2.12 зазначено, що по закінченню дії картка продовжується банком на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшло письмове звернення клієнта про закриття рахунку.

Відповідач не звертався до банку із заявою про закриття рахунку. Отже строк дії картки було продовжено, тому строк позовної давності позивачем пропущено не було.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно з вимогами ч. 2 ст. 27 ЦПК України всі наявні докази для підтвердження своїх вимог та заперечень сторони повинні надати до початку розгляду справи по суті.

Беручи до уваги, що відповідач доказів належного виконання умов договору не надав, а також не надав доказів того, що невиконання зобовязань за договором сталося не з вини відповідача, суд вважає, що право позивача порушено та підлягає захисту.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1218 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.11.2015 року. Оскільки позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 204, 256- 258, 526, 530, 610, 629, 1045, 1049 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 27, 60, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банку «ПриватБанк» (рах. № 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором кредиту від 31 травня 2012 року в розмірі 15131 (пятнадцять тисяч сто тридцять одна) гривня 94 копійка та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень; загалом 16349 (шістнадцять тисяч триста сорок девять) гривень 94 копійки.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий суддя: