Рішення № 56201060, 25.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/53/2016(м)

266/1499/15-ц

Категорія 27 Головуючий у 1-й інстанції Шишилін О.Г.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

25 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів Лісового О.О., Мальцевої Є.Є.

секретаря Собецької О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 вересня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 04 вересня 2013 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 13 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, у порушення умов договору відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, процентами, а також іншими витратами, у зв'язку із чим, станом на 31 березня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 24 777 грн. 85 коп., яка складається із заборгованості за кредитом 12 593 грн. 79 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом 9577 грн. 97 коп., заборгованість за комісією та пенею 950 грн., штрафу в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 1156 грн. 09 коп. (процентна складова), яку просив стягнути.

Заочним рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 вересня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 вересня 2013 року у сумі: 12 593 грн. 79 коп. заборгованість за кредитом; 9577 грн. 97 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 950 грн. - заборгованість за пенею та комісією за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1156 грн. 09 коп. - штраф (процентна складова), а також судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

Ухвалою суду першої інстанції від 11 листопада 2015 року заява ОСОБА_2 про перегляд вищезазначеного заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк». Зокрема вказує, що банком з 01 вересня 2014 року на порушення вимог ст.1056-1 ЦК України була збільшена процентна ставка за користуванням кредитом з 30% до 34,8% річних. Стягнуті відсотки підпадають під визначення пені, а враховуючи, що пеню вже стягнуто за той самий період - відбулось по суті подвійне стягнення пені за одне й те саме порушення договору, що не відповідає ст. 549 ЦК України, оскільки штраф і пеня є одним видом цивільної правової відповідальності. Нарахування штрафу та пені з 14 квітня 2014 року проведено без врахування положень Закону України про мораторій. Задовольняючи позовні вимоги банку в повному обсязі судом не було дотримано вимог ст.258 ЦК України щодо річного строку для стягнення неустойки (штрафу, пені). Також зазначає, що має скрутні сімейні обставини, що відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України є підставою для зменшення розміру неустойки, у тому числі якщо він значно перевищує розмір збитків.

Відповідач ОСОБА_2, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Його представник ОСОБА_3, діюча на підставі довіреності, підтримала доводи апеляційної скарги, просила рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову.

Представник позивача ОСОБА_4 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору, допустив заборгованість, яка підлягає стягненню. Розмір заборгованості визначено відповідно до умов договору та вимог закону.

Проте, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися у повному обсязі виходячи з наступного.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2, будучи з 2011 року клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк» з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів», 04 вересня 2013 року за договором б/н отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 13 000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами відповідно до тарифів даної картки в розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості. Неналежне виконання ОСОБА_2 умов укладеного договору призвело до утворення заборгованості (а.с. 6-9).

Згідно наданого банком до суду першої інстанції розрахунку загальна сума заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором б/н від 04 вересня 2013 року станом на 31 березня 2015 року становить 24 777 грн. 85 коп., яка складається із заборгованості за кредитом 12 593 грн. 79 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом 9577 грн. 97 коп.(з яких на прострочену заборгованість 8924 грн. 01 коп.), заборгованості за пенею та комісією 950 грн., заборгованість по судовим штрафам 1656 грн. 09 коп. (з яких 500 грн. фіксована частина, 1156 грн. 09 коп. процентна складова), а.с.5.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом положень ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобовязання припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України, п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

Суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_2 умов кредитного договору, який є чинним, належним чином не виконував, останній платіж був здійснений в сумі 600 грн. 18 квітня 2014 року, дійшов правильного висновку про стягнення з нього заборгованості.

Разом з тим, задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції не перевірив розрахунку заборгованості наданого позивачем. Зокрема, поза увагою суду залишилось те, що з 01 вересня 2014 року банк в односторонньому порядку збільшив розмір відсоткової ставки з 30% річних, як це було передбачено на момент укладення договору, до 34,8% річних за користування кредитом, як на поточну так і прострочену заборгованість.

Відповідно до положень п. 1.1.3.1.9 Умов і правил надання банківських послуг банк зобовязаний не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надати держателю картки витяги про стан картрахунку і про проведені за минулий місяць операції за картковим рахунком. При підключенні держателя до системи INTERNET-banking (ПРИВАТ24) надання витягів здійснюється через даний комплекс. При підключенні клієнта до комплексу Mobile-banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунку шляхом використання функції SMS-повідомлень.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов і правил надання банківських послуг, які є складовою частиною договору визначено, що банк має право здійснювати заміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунок. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру виданого кредиту (кредитної ліміту), зобовязаний не менше ніж за 7 днів до ведення в дію змін проінформувати клієнта, в тому числі у виписці за картковим рахунком згідно з п.1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримає повідомлення від клієнта про незгоду із змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою у односторонньому порядку, за власним рішенням банку і без попереднього повідомлення клієнта.

Згідно із Законом України від 12 грудня 2008 року №661-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку, який набрав чинності 10 січня 2009 року, ЦК України доповнено ст.1056-1, у якій встановлено заборону банку змінювати розмір процентів за користування кредитом в односторонньому порядку та така умова договору є нікчемною.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім випадків вкладу на вимогу) за винятком випадків, встановлених законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем в односторонньому порядку збільшений розмір щомісячної процентної ставки з 01 вересня 2014 року з 2,5% до 2,9%, тобто після набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року №661-УІ, яким визнано нікчемною умову договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував отримання будь-яких повідомлень від банку про зміну умов обслуговування рахунку, платежів за новими тарифами ним не здійснювалось.

Отже, дослідивши надані позивачем умови і правила надання банківських послуг, колегія суддів вважає, що зміна тарифного плату через SMS-повідомлення не може бути прийнята до уваги, як належне повідомлення споживача про зміну таких послуг, оскільки ці доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, безпосередньо, п.1.1.3.2.3 Умов і правил надання банківських послуг встановлено обовязок банку, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту) не менш ніж за 7 днів до ведення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці по картковому рахунку згідно договору, а даних щодо такого інформування матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом має бути проведений виходячи із 30% річних, як це було первісно встановлено при укладенні договору.

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем суду апеляційної інстанції загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) складає 12 593 грн. 79 коп., заборгованість по процентам за користування кредитними коштами виходячи із процентної ставки 30% річних складає 9249 грн. 23 коп., заборгованість за комісією 950 грн. (а.с.186).

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду погодилась з уточненим розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

При цьому, позивачем були заявлені вимоги про стягнення «пені та комісії в розмірі 950 грн.», проте, виходячи із тарифів та самого розрахунку заборгованості (колонки №№ 13 та 14) вбачається, що ця сума розрахована саме як заборгованість за комісією. В уточненому розрахунку заборгованості 950 грн. нараховано позивачем як комісія (а.с. 5,186).

Доводи апеляційної скарги щодо подвійної цивільно-правової відповідальності є неспроможними, оскільки як встановлено з розрахунку заборгованості пеня за зобовязаннями ОСОБА_2 в межах предявлених вимог не нараховувалась.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи скарги щодо неправомірного стягнення заборгованості за судовими штрафами у розмірі 1656 грн. 09 коп., з яких 500 грн. фіксована частина та 1156 грн. 09 коп. % складова.

Позивачем були заявлені вимоги про стягнення штрафу відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, згідно яких при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобовязань, передбачених даним договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. по кредитним карткам, відкритим у валюті) + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Штраф обліковується на окремому рахунку і підлягає сплаті у першу чергу.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем останній платіж було здійснено 18 квітня 2014 року в сумі 600 грн., отже, виходячи з положень п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, з 19 травня 2014 року банком був нарахований штраф в сумі 500 грн. (фіксована частина).

Що стосується процентної складової штрафу в розмірі 1156 грн. грн. 09 коп., то остання була нарахована на загальну суму заборгованості, яка склалася за кредитним договором станом на 31 березня 2015 року.

Натомість, відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, до проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до цього розпорядження до зазначених населених пунктів належить і місто Маріуполь.

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р.

Згідно із п.20 додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить і місто Маріуполь.

Про неухильне дотримання вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року неодноразово наголошував банкам України і Національний банк України в своїх листах від 13 жовтня 2014року №47-411/58939 та 05 листопада 2014 року № 18-112/64483.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ж/м АзовськийАДРЕСА_1.

За таких обставин, враховуючи безпідставність нарахування відповідачу штрафу в період дії закону про мораторій, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цій частині. Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_2 штрафу в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 1156 грн. 09 коп. (% складової) задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, рішення суду відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає зміні, позовні вимоги задоволенню частково із стягненням з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 22 793 грн. 02 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 12 593 грн. 79 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом 9249 грн. 23 коп., заборгованості за комісією 950 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп., у звязку з чим апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 вересня 2015 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 04 вересня 2013 року в розмірі 22 793 (двадцять дві тисячі сімсот девяноста три) грн. 02 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 12 593 грн. 79 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 9249 грн. 23 коп., заборгованість за комісією за користування кредитом в розмірі 950 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення суду щодо стягнення заборгованості по сплаті штрафу в сумі 500 грн. (фіксована частина) та 1156 грн. 09 коп. (процентна складова) скасувати і в задоволені позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в цій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.П. Мироненко

Судді: О.О. Лісовий

ОСОБА_5